К.е.н., доцент Песцова-Світалка О.С.

Полтавська державна аграрна академія, Україна

Роль держави в регулюванні ринку земель сільськогосподарського призначення

Становлення сільськогосподарського земельного ринку, має бути тісно взаємопов’язане та узгоджене із розвитком земельного законодавства з метою забезпечення раціонального та ефективного використання сільськогосподарських угідь, відтворення і підвищення родючості ґрунтів, захисту прав на землю громадян і їх об’єднань, вдосконалення державного регулювання та контролю за використанням і охороною земель.

На сучасному етапі, в Україні не створено правового поля становлення та регулювання ринку земель сільськогосподарського призначення, в силу чого введено численні заборони та обмеження обороту зазначених земель. В результаті цивільно-правові земельні угоди проводяться підпільно і неконтрольовані, а його учасники, держава та місцеве самоврядування зазнають економічних втрат.

На думку Мартина А.Г. запровадження ефективного державного регулювання ринку земель в Україні є головною передумовою високої соціально-економічної ефективності земельних відносин, утвердження значущості земельних ресурсів як суспільного надбання, попередження деяких негативних супутніх яких активного економічного обороту земель, перш за все, у сільській місцевості [1, с. 90].

На наш погляд, прийняття Закону “Про ринок земель сільськогосподарського призначення” створить умови для раціонального і ефективного перерозподілу сільгоспугідь, контролю та управлінню обігом земель сільськогосподарського призначення, збереженню і закріпленню заходів по землеустрою. Дія цього закону повинна поширюватися на земельні ділянки, передані у власність громадянам України для ведення особистого підсобного господарства, будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель, дачного і гаражного будівництва, садівництва, земельні паї, передані у приватну власність громадянам і юридичним особам для ведення товарного виробництва.

Установити, що продавцями зазначених ділянок можуть бути приватні власники, власність яких засвідчена державним актом на право приватної власності на землю, а покупцями фермерських господарств, товарних сільськогосподарських підприємств, земельних часток (паїв) можуть бути: громадяни України, які мають сільськогосподарську освіту або досвід роботи в сільському господарстві не менше 3-х років; юридичні особи, установчими документами яких дозволено ведення сільськогосподарського виробництва.

У законі слід передбачити отримання дозволу експертної земельної комісії на проведення угоди продажу-купівлі землі якщо площа земельної ділянки більше 1 га. Дозвіл на здійснення угоди не повинен видаватися у випадках, коли :відчуження землі є неекономічним внаслідок подрібнення земельної власності, наприклад, якщо ділянки належать одному продавцю, територіально і економічно пов’язані і продаж їх порізно недоцільний; скорочення площі земельної ділянки, чи її розподіл є нераціональним якщо її розмір стане меншим, ніж середньо обласний розмір земельної частки; зменшення площі сільгоспугідь господарства може привести до втрати його дієздатності як виробника сільськогосподарської продукції; нездорового перерозподілу землі, тобто переважне право купівлі земель сільськогосподарського призначення мають фермерські господарства, та інші агроформування ринкового типу, що займаються сільськогосподарською діяльністю; відчуження несе недоцільне злиття; обумовлена ціна не враховує всю вигоду, яку може принести конкретна земельна ділянка покупцю завдяки своєму місце розташуванню, структурі тощо, або диспропорційна (завищена чи занижена більш ніж на 50% грошової оцінки) [2, с. 87].

Законом має бути встановлений чіткий порядок купівлі-продажу, що передбачає відображення таких моментів: мета придбання земель сільськогосподарського призначення новими власниками, причини продажу, умови здійснення земельних операцій, права та обов’язки власників сільгоспугідь, забезпечення гарантій прав власності, вирішення суперечок стосовно реалізації прав розпорядження земельними ділянками тощо.

Проведення земельних угод на ринку сільськогосподарських земель передбачає визначення цілого ряду умов і обмежень, необхідних для регулювання і контролю за здійсненням земельних операцій, а саме: заняття сільськогосподарською діяльністю для особи, що купує землю є основним, тобто претендент отримує від виробництва сільгосппродукції не менше 90% доходу; наявність сільськогосподарської освіти або досвіду роботи не менше трьох років для осіб, бажаючих придбати більше 1 га сільгоспугідь; переважне право купівлі земельних ділянок сільськогосподарського призначення мають фізичні та юридичні особи, що проживають в місцевості розташування земельної ділянки, та особи, що орендували земельну ділянку; претендент на купівлю земельних ділянок сільськогосподарського призначення повинен бути здоровим, тобто здатний займатися сільськогосподарською діяльністю і не старшим 60 років; продаж земельних ділянок селянських (фермерських) господарств, товарних сільськогосподарських підприємств, земельних часток (паїв) проводити тільки на конкурсній основі [2, с. 88].

Захищаючи інтереси всього українського суспільства в цілому і сільського населення, включаючи мільйони власників земельних часток (паїв), слід передбачити єдині обмеження ринку сільськогосподарських земель. Серед них першочерговими є: заборона купівлі земель сільськогосподарського призначення іноземними фізичними і юридичними особами, в тому числі через спільні підприємства; недопущення переходу землі у власність банків у випадку непогашення кредиторської заборгованості та купівлі сільгоспугідь іпотечними банками; визнання недійсними угод купівлі-продажу землі при порушенні її цільового призначення власником, що придбав землю, тобто самовільне переведення сільськогосподарських земель в іншу категорію.

Власники земельних ділянок, що мають сертифікати на земельну частку (пай), чи державні акти на право приватної власності на землю повинні мати реальний захист прав власності гарантований Конституцією України. А тому в Законі “Про ринок земель сільськогосподарського призначення” слід відобразити забезпечення правового захисту прав учасників ринку сільськогосподарських земель у випадках примусового вилучення та обмеження права користування земельною власністю.

Законом України “Про ринок земель сільськогосподарського призначення” не вичерпується проблема організаційно-правового забезпечення його формування і ефективного функціонування. У перші роки на ринку земель сільськогосподарського призначення повинні діяти чіткі обмеження, які мають жорстко контролюватися державою. З набуттям досвіду у функціонуванні ринку земель ці обмеження доцільно буде переглянути [3, с. 17].

Таким чином, роль держави в регулюванні і управлінні земельними відносинами в Україні повинна передбачати чіткий механізм регульованого обороту земель сільськогосподарського призначення, запровадження системи обмежень землеволодіння та землекористування, введення економічних стимулів і санкцій щодо суб’єктів земельних відносин, вдосконалення оподаткування та забезпечення охорони сільськогосподарських земель.

Література:

1. Мартин А.Г. Регулювання ринку земель в Україні. Наукова монографія [Електронний ресурс] / А.Г. Мартин. – К. 2011. – Режим доступу до журн.; irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/...81/cgiirbis_64.exe?

2. Песцова О.С. Економічний механізм формування ринку сільськогосподарських земель в Україні: Дис. канд. екон. наук: 08.07.02 / Песцова Оксана Станіславівна; НАН України. Ін-т економіки. – К., 2003. – 254 с.

3. Розвиток ринку земель сільськогосподарського призначення в Україні [Електронний ресурс] / [Собкевич О. В., Русан В. М., Юрченко А. Д., Скороход В. О.]; за ред. Я.А. Жаліла. – К.: НІСД, 2011. – 29 с. – Режим доступу до журн.; http://www.niss.gov.ua/public/File/2011_table/0202_dop.pdf