Економічні науки/ 5. Управління трудовими ресурсами

Бочарова Н. О., к.е.н., доцент кафедри організації та управління соціально-економічними відносинами, Молінська О. О.

Таврійський державний агротехнологічний університет, м. Мелітополь, Запорізька обл., Україна

Аналіз проблем у сфері ринку праці і шляхи їх вирішення

Стратегічним завданням подальшого розвитку світової та української економіки є покращення ефективності використання людських ресурсів. Саме людина, її здатність до висококваліфікованої творчої праці є і залишатиметься в майбутньому одним з головних чинників економічного зростання. Своєрідним індикатором підвищення ролі людського фактору виступає ринок праці, який займає одне з центральних місць у системі ринкових відносин.

В Україні, яка трансформує свою економіку в соціально-ринкову, проблеми функціонування ринку праці набувають статусу першочергових. Разом з тим, в умовах перехідного періоду, коли проходить становлення досконалих трудових відносин, ситуація на вітчизняному ринку праці характеризується багатьма негативними тенденціями, які повинні бути змінені на позитивні. Тому дана тема є досить актуальною у наш нелегкий час.

Питання теоретичних та практичних аспектів функціонування ринку праці в Україні висвітлені в роботах українських науковців, серед яких: П. Ю. Буряк [1], М. Б. Махсма [4], С. П. Наливайченко [5], О. І. Гадзевич [2], А. В. Калина [3].

Метою статті є обґрунтування шляхів подолання проблем сучасного ринку праці в Україні.

Сучасний етап розвитку України характеризується рядом серйозних проблем у сфері праці, а саме:

1. демографічна криза, через яку Україна стала однією з найбільш старих націй світу;

2. низький пенсійний вік (порівняно з іншими країнами) та значна кількість пільгових пенсій, і як наслідок, занадто велика кількість пенсіонерів по відношенню до працюючого населення. В Україні на сьогодні на 10 млн. працюючих людей припадає 12 млн. пенсіонерів;

3. недостатній контроль за відпрацьованим часом, що у кінцевому випадку, призводить до порушення норм трудового законодавства;

4. повсякчас зустрічаються випадки тривалого затримання працівників на роботі у неробочий час без будь-якої компенсації за додаткову роботу;

5. популярність використання безтарифної системи оплати праці на українських підприємствах через розгортання соціальної несправедливості;

6. недоліки законодавства країни у сфері оплати праці. У нашій державі створено і введено в дію велику кількість нормативно-правових актів з питань оплати праці, але їх практичне втілення в економічне життя України має цілий ряд проблем, пов’язаних із відірваністю законодавства від реальних економічних і політичних умов в країні, великою кількістю уточнюючих нормативних документів на додаток до основних, що ускладнює їх розуміння.

Недосконалим є чинний Закон України «Про колективні договори і угоди», що чітко не визначає принципів, сторін колективних переговорів, не вирішує питання про визначення повноважного представництва сторін, не розмежовує належним чином цілі, завдання, компетенцію окремих рівнів, зокрема, галузевого і національного [2, с. 101].

Враховуючи вище перелічені недоліки існуючої системи оплати праці робітників українських підприємствах, запропоновано наступні шляхи вирішення існуючих проблем:

1. Встановлення економічно та соціально обґрунтованих рівнів мінімальної заробітної плати;

2. Забезпечення випереджаючого зростання номінальної заробітної плати порівняно з підвищенням споживчих цін як обов'язкової умови для систематичного зростання реальної заробітної плати;

3. Забезпечення оптимальної міжпрофесійної, міжкваліфікаційної, міжпосадової, міжгалузевої диференціації заробітної плати усіх категорій працюючих;

4. Удосконалення механізму оподаткування заробітної плати шляхом встановлення диференційованих ставок оподаткування залежно від розмірів доходу, розвиток і впровадження інших ринкових механізмів регулювання заробітної плати та підвищення її мотиваційного потенціалу;

5. Перерозподіл платежів і зборів до фондів соціального страхування (пенсійного, на випадок безробіття, тимчасової втрати працездатності) між працівниками та роботодавцями в оптимальних співвідношеннях, які дадуть змогу збільшити розміри номінальної заробітної плати [3, с. 117].

6. Повинна істотно зрости роль профспілок, які покликані захищати права та інтереси працюючих, щодо налагодження системи відслідковування часу, умов роботи і її оплати.

Формування повноцінного ринку праці в Україні вимагатиме певного часу, за який мають бути створені всі умови для функціонування ринкової економіки. Враховуючи гостроту проблеми формування ринку праці в Україні, не можна покладатися на те, що шлях до їх вирішення буде прокладений за допомогою вільної дії регуляторів. Досягнення вагомих результатів у вирішенні проблем можливе за допомогою впливу важелів активної економічної політики держави.

Важливою проблемою, що ускладнює ситуацію на ринку праці України, є поширення неофіційної та тіньової зайнятості. За даними Світового банку, тіньова економіка зараз становить майже половину загального обсягу виробництва в Україні. З одного боку, діяльність тіньового сектору є важливою для значної частини українців, оскільки забезпечує їх робочими місцями. Проте, оскільки підприємства, що працюють у цьому секторі, не сплачують податки, це збільшує податкове навантаження на офіційний сектор, знижує ефективність його функціонування і, отже, звужує можливості його розвитку, стримує процеси створення нових робочих місць, підвищення заробітної плати працівникам. Зниження бази оподаткування внаслідок зростання масштабів тіньового сектору призводить до збільшення дефіциту бюджету, зменшення соціальних витрат і негативно позначається на життєвому рівні населення. З огляду на це важливим завданням державної політики є сприяння переходу діяльності тіньового сектору в офіційну економіку, що крім іншого запобігає поширенню корупції, яка призводить до неефективного функціонування державного механізму, звуження перспектив забезпечення реального економічного зростання як передумови продуктивної зайнятості.

Найважливіше, щоб зміни, які відбуватимуться на ринку праці створили: стимулюючі умови для розвитку національного виробництва; підвищили продуктивність працівників; створили умови для забезпечення населення нашої країни новими робочими місцями; організували регулярну, стабільну оплату праці і підвищили її загальний рівень.

ЛІТЕРАТУРА

1. Буряк П. Ю. Економіка праці та соціально – трудові відносини: Навчальний посібник / П.Ю. Буряк, М.І. Григор’єва, В.А. Карпінський; К.: Центр навчальної літератури, 2011.– 440 с.

2. Гадзевич О. І. Оплата праці в умовах ринку: теорія, практика: Навчальний посібник. – К.: КОНДОР, 2010. – 400 с.

3. Калина А. В. Організація і оплата праці в умовах ринку: Підручник. / А. В. Калина — К.: МАУП, 2009. — 272 с.

4. Махсма М. Б. Економіка праці та соціально – трудові відносини: Навчальний посібник. – К.: Атіка, 2011. – 304 с.

5. Наливайченко С.П. Экономическое управление предприятием: учеб. пособие / С.П. Наливайченко. - Симферополь: КЭИ «КНЭУ им. В. Гетьмана», 2012. - 165 с.