ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ АНТИКРИЗОВОГО УПРАВЛІННЯ

Черчик Л.М. д.е.н., професор, Вознюк М.М., студентка групи МА-17з

Східноєвропейський національний університет імені Лесі Українки

Україна знаходиться в душе складному становищі, що може призвести до глибокої системної кризи. Виходячи з цього, особливої актуальності набуває вивчення можливостей ефективного управління підприємством в умовах кризи, визначення її глибини, дослідження причин розвитку, здійснення контролю за розподілом коштів.

Основними моментами антикризового управління дослідники виділяють мобільність і динамічність у використанні ресурсів, реалізацію інноваційних програм, здійснення програмно-цільових підходів в технологіях розробки, підвищення уважності до чинника часу в процесі управління. В механізмі антикризового управління пріоритетними напрямами є: мотивація персоналу, економія ресурсів, застереження помилок, обережність, глибокий аналіз ситуації та професіоналізм [1].

Проте краще і важливіше попередити кризу, ніж потім розбиратись з її наслідками. Тому для попередження росту кризових ситуацій, пропонують постійно проводити роботу в таких напрямах: постійний аналіз умов зовнішнього середовища з метою відстеження симптомів кризи; готовність підприємства до реагування на форс-мажорні ситуації; обмеження економічних витрат в потрібний час; робота з персоналом. Для кожного підприємства цей перелік має бути індивідуальний, залежно від сфери бізнесу, групи продукції, ринку збуту, тощо.

Але не завжди вдається попередити кризу. Тому на підприємстві має бути готова стратегія на випадок настання кризи. Перш за все велику увагу слід приділити формуванню команди з антикризового управління, яка б розробляла стратегію розвитку бізнесу мінімум на три роки і знала б, які дії зробити до, під час, і після кризи; забезпечувала б відбір інформаційних потоків для цільових аудиторій, та координацію заходів.

1. Василенко В. О. Антикризове управління підприємством : навч. посіб. /

В. О. Василенко. – К. : ЦУЛ, 2003. – 504 с.