Потишняк Олена Миколаївна

К .е. н., доцент, доцент кафедри «Менеджмент» Національного університету кораблебудування імені адмірала Макарова, Україна

Використання показника конкурентоспроможності для вибору напрямку розвитку галузевого виробництва з урахуванням сучасного попиту ринку

Процеси у економічній та соціальній сферах нашого суспільства дозволяють нам сформувати перелік проблем, вирішення яких має першочергове значення для більш ефективного та динамічного реформування систем планування та обліку ресурсів України. Зокрема, необхідні:

1. Розробка та проведення жорсткої та ефективної державної економічної політики в області ресурсів;

2. Чітке визначення та повна підтримка промислової політики по розвитку обраних пріоритетних галузей;

3. Серйозне удосконалення правової, нормативної та методичної бази виробництва на державному рівні;

4. Активізація та відкритість інформаційного забезпечення у використанні ресурсів галузей народного господарства;

5. Посилення мотивації суб’єктів підприємницької діяльності усіх форм власності у реальному процесі економії;

6. Введення відповідних нормативних документів, що дозволяють визначити порядок та контроль ефективності використання державних ресурсів у підприємницькій діяльності;

7. Удосконалення статистичного обліку з метою більш ретельного врахування використання ресурсів.

Введення таких заходів необхідне, виходячи з стану економіки України та розумного погляду, з точки зору конкурентоспроможності вітчизняного виробництва всередині та зовні країни.

Ми вважаємо, що при оптимальному інформаційному забезпеченні показника витрат підприємствами, регіонами, галузями та в цілому, у масштабах держави, його можна використовувати як основний у оцінці розвитку суб’єктів господарювання. Централізація відомостей по галузевій собівартості дозволяє оцінювати розвиток діючих систем за рівнем нормативу. З нашої точки зору, у агропромисловому комплексі необхідне створення географії витрат за регіонами з регулярним корегуванням для використання підприємцями у оцінці своєї діяльності.

Функціонування та вдосконалення господарського комплексу України пов’язані з раціональним використанням природних, матеріальних і трудових ресурсів, забезпеченням відповідних пропорцій у межах галузей, регіонів, усього господарства. Повинні бути нові погляди на розміщення продуктивних сил, що ґрунтуються на використанні власних ресурсів, мобілізації внутрішніх резервів, посиленні інтеграційних процесів. Ми підкреслюємо, що вибір шляхів і методів розвитку агропромислових виробництв в Україні має випливати з її національних інтересів.

Дослідниками питань розміщення продуктивних сил України представлені вагомі обґрунтування прийняття та впровадження в життя висновків економічних знань. Представленні дослідження широко та детально висвітлюють особливості розвитку народного господарства та дозволяють визначитися у напрямах територіальної організації господарства. Однак, практичні інструкції для підприємництва потребують конкретизації виробничих можливостей як для створення нових виробництв, так і для розвитку діючих.

Підприємець повинен мати можливість зрівнювати свою діяльність з конкурентами, у першу чергу, на внутрішньому, а також на зовнішньому ринку. Для цього необхідні прості та зрозумілі способи, інструкції, положення та ін. На нашу думку, потрібна картографія з еталонними цифровими даними по витратах на виробництво за галузевою ознакою. Тобто, підприємець, маючи інформацію про витрати на виробництво певного виду сировини у конкретному регіоні, може виявити наскільки це ефективніше ніж у іншому регіоні України. Цей вибір забезпечить конкурентоздатність аграрного виробництва з урахуванням попиту ринку.

Якщо виходити із того, що прогнозування та планування стратегії розвитку аграрного виробництва пов’язане з конкурентоспроможністю, яка у загальному вигляді може бути визначена відношенням корисного ефекту (Ек) до сумарних витрат, які включають витрати, пов’язані з придбанням та експлуатацією товару і називаються ціною споживання (Цспож), то умова конкурентоспроможності товару в загальному вигляді визначається наступним чином, формула (1):

. (1)

Чим більше співвідношення, тим вище конкурентоспроможність товару. Але визначити чи відповідає потенційно товар даній умові, можна лише в результаті порівняльного аналізу сукупних характеристик товару з товарами-конкурентами за ступенем задоволення потреб та за ціною споживання і інше.

Якщо виходити з позиції, що підвищення корисного ефекту пов’язано із зниженням витрат аграрного підприємства відносно витрат минулого періоду, умови конкурентоспроможності ми пропонуємо визначати так, формула (2):

(2)

де З₁, З₂ – витрати на виробництво і реалізацію товару, відповідно у розрахунковому періоді та минулому періоді.

Зріст показника конкурентоспроможності повинен забезпечуватись зменшенням витрат, якщо ціна споживання залишається постійною. Показник конкурентоспроможності може використовуватись для вибору напрямку, якщо витрати підприємства знижуються більше ніж росте ціна споживання та інше.

Рівень витрат потрібно визначати для підприємств, галузей, регіонів та у державних масштабах. Для забезпечення достовірності показника необхідно централізоване забезпечення інформацією, тобто обов’язкова звітність фінансовим та податковим службам незалежно від форми власності підприємства, оскільки у виробництві використовуються ресурси держави інше.