Экономические науки/ 6.Маркетинг и менеджмент

Сіроштан М.О.

Дніпропетровський державний аграрно-економічний університет, Україна

Досвід функціонування кооперативів в аграрному секторі

Результати наукових досліджень української та закордонної практики свідчать про те, що сугубо індивідуальне дрібне ведення сільськогосподарського виробництва, за рідкісним винятком, не забезпечує високої ефективності господарської діяльності. Можливості індивідуального виробника-власника, тим більше дрібного і середнього, з найбільшим ефектом реалізуються в різних формах їхньої спільної діяльності, тобто в кооперації, що дозволяє індивідуальному виробникові максимально використати свої ресурси та мати додаткову вигоду від спільного виробництва. Функціонування кооперації як суспільного руху, припускає наявність юридичних, економічних і правових гарантій свободи особи. Існує об'єктивна потреба в кооперації як формі організації праці і виробництва.

Слід зазначити, що від економічних умов, які складаються в країні, залежать форми організації бізнесу. Вибірковий огляд міжнародної практики кооперації як форми організації бізнесу дає величезну розмаїтність прикладів, багато хто з яких заслуговують того, щоб вивчити їх для наступного застосування в Україні. Так, у країнах-членах Європейського Союзу в сільськогосподарському секторі в основному домінують кооперативи, особливо в організації збуту сільськогосподарської продукції. У Франції, Німеччині та Голландії сільськогосподарські кооперативи беруть свій початок від сільських кредитно-ощадних груп, які дали поштовх розвитку великомасштабних банківських операцій і претендують на гідне місце серед найбільших банків миру. Споживчі кооперативи представляють великі фермерські господарства Великобританії і володіють однією із провідних страхових компаній та солідним банком. Існує процвітаючий кооперативний сектор, що займається в основному постачанням фермерських господарств необхідним інвентарем і матеріалами, збутом продукції та наданням інших послуг. Кооперативи також беруть участь і в інших видах діяльності, щоправда, менш активно, наприклад, у кредитних союзах, рибальських і інших дрібних кооперативах, що є власністю самих працівників. У Республіці Ірландія, що раніше славилася своїми міцними кооперативними молочними господарствами, зараз на кредитному ринку та у сфері особистих заощаджень значне місце зайняли кредитні союзи, членами яких є в цей час 25% усього дорослого населення.

Слід зазначити, що за кордоном основними формами кооперації є збутова, постачальницька і обслуговуюча, при цьому в багатьох країнах першими кооперативами були кредитні. Вони створювалися для того, щоб забезпечити сільське населення надійними фінансовими джерелами. Кредити, що надавались комерційними банками, були недоступні сільським жителям.

У середині 80-х рр. минулого сторіччя в країнах Європейського співтовариства на частку збутових кооперативів доводилося 60% збуту основних продуктів сільського господарства, а в Скандинавських країнах товаровиробники через такі кооперативи реалізували до 80% своєї продукції. Збутові кооперативи займаються реалізацією продукції рослинництва і тваринництва. Досить часто кооперативи забезпечують не тільки збут, але й переробку продукції. Утворюються виробничо-збутові системи. Вони поставляють продукцію не тільки на внутрішній, але й на зовнішній ринок, тому що переробні кооперативи розвинених країн звичайно дуже добре оснащені технічно і завдяки цьому виробляють продукцію високої якості.

Дуже важливим є розвиток постачальницької кооперації. Постачання посідає друге місце по обсягу в кооперативній діяльності. Постачальницькі кооперативи займаються закупівлею за оптовими цінами різних засобів виробництва і поставкою їх фермерам. На частку кооперативів у країнах ЄС доводиться приблизно 50% в обсягах поставок засобів виробництва сільськогосподарським товаровиробникам.

В основному постачальницькі кооперативи займаються поставкою кормів і мінеральних добрив. У деяких країнах такі кооперативи створюють свою власну виробничу базу, що значно допомагає їм у роботі.

Часто буває так, що кооперативи по переробці і збуту зерна займаються також поставкою фермерам кормів. Крім кормів і мінеральних добрив постачальницькі кооперативи забезпечують фермерів сільськогосподарськими машинами і іншою технікою, а також пальним. Тут справа обстоит складніше, ніж з кормами і мінеральними добривами. Тільки в Скандинавських країнах, а також у США і Німеччині на частку постачальницьких кооперативів доводиться досить значний відсоток у поставці фермерам техніки і пального. В інших країнах постачальницькі кооперативи в забезпеченні фермерів технікою не домоглися особливого успіху. Основні труднощі складаються в тому, що компанії, що виробляють техніку, воліють постачати фермерів своєю продукцією самостійно.

Має місце створення кооперативів, що сполучають різні функції. Наприклад, кооперативи по переробці і збуту молока поставляють фермерам, що займається молочним скотарством, різне устаткування. Часто постачальницькими функціями, а також і реалізацією продукції займаються кредитні кооперативи. Переробні кооперативи, поставляючи фермерським господарствам засоби виробництва, одержують від цього вигоду. Постачаючи сільсгосптоваровиробників кормами, насінням високоврожайних сортів сільськогосподарських культур, мінеральними добривам, засобами захисту рослин і тварин, сільгоспмашинами та устаткуванням, вони згодом одержують від фермерів високоякісну продукцію для її переробки і реалізації. У країнах, де розвинене тваринництво, переважають кооперативи по обслуговуванню виробництва продукції тваринництва.

У розвинених країнах існує безліч різних обслуговуючих кооперативів. Існують кооперативи по спільному використанню засобів виробництва. Такі кооперативи особливо поширені у Франції й Німеччині. У Франції їхніми послугами користуються 25% фермерів, а в Німеччині – 40%. У таких кооперативах звичайно використовується спеціалізована техніка, яку фермери не завжди можуть придбати. У Франції техніка в кооперативах частіше перебуває в колективній власності, у Німеччині, навпаки – у приватній, і роботи для членів кооперативу здійснюються самими власниками техніки.

У Німеччині існують також дрібні машинні суспільства. У такі кооперативи поєднуються кілька сусідніх господарств звичайно на основі усної домовленості. Техніка іноді перебуває в приватній, а іноді в колективній власності, і машини видаються напрокат з врахуванням складеного заздалегідь графіка сільськогосподарських робіт. Майже у всіх розвинених країнах є кооперативи по спільному використанню техніки. Широко поширені в розвинених країнах кооперативи для ведення консультаційно-інформаційної діяльності, які займаються впровадженням новітніх досягнень науки в практику. Крім того, консультаційно-інформаційні кооперативи надають допомогу в навчанні і підвищенні кваліфікації дрібних сільських товаровиробників.

Виходячи з цього, заходи щодо створення ефективних умов для розвитку сільськогосподарських кооперативів як невід’ємної складової агропромислового комплексу України повинні включати:

- всебічну інформаційну підтримку сільськогосподарського кооперативного руху з боку держави;

- сприяння та державну підтримку вітчизняних інтеграційних процесів щодо формування інститутів громадянського суспільства у сфері сільськогосподарської кооперації;

- удосконалення кооперативної законодавчої бази, втілення у ній кращого світового досвіду;

- розвиток міжнародного досвіду співробітництва товаровиробників у сфері сільськогосподарської кооперації;

- залучення широкого кола соціально активних громадян до процесу розвитку сільськогосподарської кооперації шляхом економічної участі та популяризації кооперативної ідеї самодопомоги.