КОМОРБИДНІ СТАНИ В СТРУКТУРІ ПОСТРАВМАТИЧНОЇ ЕПІЛЕПСІЇ

Стоянов О.М., Муратова Т.М., Лебідь О.П., Іваницька О.В., Добровольсьский В.В., Герцев В.М., Олійник С.М., Гіль О.Л., Стамова О.С.

Після перенесеної черепно-мозкової травми (ЧМТ), в процесі формування морфо-функціональної основи так званої «посттравматичної епілепсії» (ПТЕ) вмикаються адаптаційні та компенсаторні механізми, які впливають на стан і перебіг ПТЕ. Розуміння особливостей функціонування і закономірностей відповідної реакції ВНС у хворих з ПТЕ могло б бути корисним для можливого прогнозування розвитку пароксизмальних станів у людей, які перенесли ЧМТ. У зв'язку з цим, значний інтерес представляє вивчення стану ВНС у хворих з ПТЕ.

У дослідження були включені 30 пацієнтів з ПТЕ. Тривалість захворювання склала від 6 місяців до 18 років. Всі хворі були розділені на 3 групи, відповідно до класифікації Г.А. Педаченко і Н.С. Рябоконь (1978) за ступенем тяжкості. Синдром вегето-судинної дистонії виявлений у 30%. Церебрально-вогнищевий синдром домінував у 27,0 %. Ліквородинамічні розлади були констатовані у 6,7%. Вестибулярний синдром спостерігався у 6,7%. Астенічний синдром був виявлений у 33,3% обстежуваних. Психоорганічний синдром спостерігався у 13,3 %.

При дослідженні у пацієнтів вегетативного тонусу виявлено його вагальна і змішана спрямованість. У всіх групах пацієнтів спостерігалося переважання впливу парасимпатичної ланки ВНС: 1 група - 37,5 %, 2 група – 50,0 %, 3 група - 58,4 %. При обстеженні були виявлені пацієнти з ейтонією. При цьому помічена тенденція до зменшення кількості пацієнтів з ейтонією в 3 групі - пацієнти з важким перебігом посттравматичної епілепсії: 1 група – 25,0 %, 2 група – 20,0 %, 3 група - 8,3 %. Таким чином, виявлено переважання парасимпатичного впливу ВНС при ПТЕ. Помічено підвищення ваготонії при більш важкому перебігу ПТЕ, а також зниження тенденції до ейтонії у пацієнтів з більш тяжким перебігом ПТЕ на користь посилення парасимпатичної ланки. При дослідженні вегетативної реактивності (ВР) за допомогою очно-серцевого рефлексу Ашнера-Даньїні у пацієнтів з посттравматичною епілепсією відзначено переважання підвищеної вегетативної реактивності, що свідчить про переважання впливу трофотропної супрасегментарної системи. У всіх групах відзначається низька частота зустрічальності пацієнтів з нормальною вегетативною реактивністю. Значних відмінностей у групах пацієнтів не виявлено, однак, відзначена тенденція до підвищеної вегетативної реактивності у пацієнтів з важким перебігом епілепсії. А також відмічено, що спотворена вегетативна реактивність зустрічається рідше у групі пацієнтів з тяжкою ПТЕ у порівнянні з групою хворих з легким перебігом ПТЕ. Це свідчить про зниження симпатичного впливу або ж посилення вагусного впливу у хворих з більш важким перебігом захворювання. Помічено, що кількість хворих із зниженою ВР приблизно однакове у всіх групах з різним ступенем тяжкості ПТЕ, що дозволяє віднести дану ознаку до найбільш стійких по відношенню до розвиненого вегетативного дисонансу. Вивчення вегетативного забезпечення діяльності (ВЗД) проводилося шляхом оцінки результатів ортокліностатичної проби; отримані результати, які відбили залежність ВЗД від ступеня тяжкості ПТЕ. Виявлено, що у пацієнтів з легким перебігом посттравматичної епілепсії переважає нормальне ВЗД - у 75,0% пацієнтів, у пацієнтів з ПТЕ середнього ступеня тяжкості превалює надлишкове ВЗД - у 50,0% пацієнтів; при важкому перебігу ПТЕ спостерігається недостатнє ВЗД - у 50,0% пацієнтів.

Отримані дані свідчать про виснаження компенсаторно-пристосувальних механізмів при більш важкому перебігу ПТЕ.

Висновки:

1. В результаті проведеного дослідження отримані нові дані про особливості стану ВНС у хворих ПТЕ: у пацієнтів з більш тяжким перебігом ПТЕ спостерігається тенденція до переважання тонусу парасимпатичної ланки ВНС, підвищена реактивність і недостатнє забезпечення діяльності, що свідчить про виснаження компенсаторно-пристосувальних механізмів при збільшенні тяжкості перебігу ПТЕ.

2. Знижена ВР є найбільш стійкою ознакою розвиненого вегетативного дисбалансу і не залежить від ступеня тяжкості ПТЕ.

3. Стан ВНС не має чіткої залежності від строків давності ЧМТ.

4. Дифузний процес, що викликає залучення різних структур мозку, супроводжується меншими вегетативно-вісцеральними розладами, ніж процес, що викликає осередкове роздратування. Вегетативно-вісцеральні розлади переважають при правобічній локалізації вогнища ушкодження.

5. Отримані дані дають можливість в деякій мірі прогнозувати перебіг ПТЕ: у пацієнтів з переважанням тонусу парасимпатичної ланки ВНС, підвищеною реактивністю і недостатнім забезпеченням діяльності слід припускати більш важкий перебіг ПТЕ, що важливо для розробки адекватних методів лікування з урахуванням корекції вегетативних дисфункцій.