Куц Б.О.

Вінницький державний педагогічний університет імені Михайла Коцюбинського

ПАНДЕМІЯ ГЕПАТИТУ А: МИНУЛЕ ТА СЬОГОДЕННЯ

Вірусний гепатит широко розповсюджений у всьому світі. Сьогодні виявлено декулька вірусів, що викликають гострий гепатит. Їх позначають послідовно буквами від А до Е. Щонайменше два з них (форми В та С) можуть викликати хронічні захворювання печінки: активний гепатит, цироз та рак. Однак спричинити гепатит можуть і цитомегаловірус, і звичайний герпес, і деякі штами ентеровірусів [6].

Останнім часом почастішали випадки виявлення гепатиту А у річках на території України. Зокрема, відомо про випадки на Харківщині (р. Уди, серпень 2015 року), на Одещині (р. Дністер, березень 2015 року), на Київщині (р. Рось поблизу м. Біла Церква, липень 2014 року). Це зумовлено тим, що гепатиту, або хворобі Боткіна, властиве сезонне підвищення захворюваності влітку та восени, а також тим, що вірус дуже стійкий при кімнатній температурі в навколишньому середовищі, де може знаходитися кілька тижнів або навіть й місяців, а при температурі 4ºС – до кількох років. Вірус інактивують шляхом кип’ятіння протягом 5 хв або дією УФ-випромінювання, що можливо під активним сонячним випромінюванням [4], але річки, про які ми згадували вище та багато інших в Україні Держсанепідслужба класифікує як «дуже брудні», що унеможливлює проникнення сонячного проміння у товщу води через завислі дрібні включення.

Основним джерелом захворювання визнають хворих, у яких не виявлено ознак жовтяниці (число таких хворих може перевищувати випадки із жовтяницею в 2-10 разів), хворі в інкубаційному (становить 28-42 дні) та продромальному періодах і початковій фазі захворювання, у фекаліях яких можуть виявити антигени вірусу гепатиту А або власне вірус. Головим шляхом зараження визнають фекально-оральний механізм передачі, що реалізується, головним чином, через воду, продукти харчування (наприклад, морепродукти, продукти птахівництва, особливо м’ясо та яйця качок, що заражені ВГК [3]) та предмети побуту. Повітряно-крапельний механізм для хвороби не встановлено. Можливий контактний механізм передачі у разі порушення правил асептики, тощо. У будь-якому разі першочерговою причиною зараження є халатність та недбальство не лише медичного персоналу, але й байдужість до гігієнічних правил та норм тих, хто вже захворів та відсутність інтересу до стану власного здоров’я потенційних носіїв вірусу та здоров’я дітей у віці 3-12 років, які найчутливіші до вірусу [4,6].

В античних книгах містяться відомості про те, що гепатит як хвороба, що викликає жовняницю була добре відома ще з часів Гіпократа. Чіткіші факти зустрічають в середньовічних джерелах, що свідчать про випадки епідемій в Європі. Тоді вважали хворобу катаральною (такою, що спричинена запаленням слизової оболонки ока). Найбільшого поширення хвороба набула під час військових походів та масових переселень. Першим висунув гіпотезу про вірусну природу гепатиту С.П. Боткін, ім’я якого й носила дуже тривалий час хвороба.

70-ті роки ХХ століття були найбільш плідними у вивченні гепатиту, оскільки було виявлено збудника – ентеровірус родини Picornaviridae. Експериментально вдалось заразити мавп та відбувалась розробка методів діагностики, придатні для масового застосування. З’явились можливості штучного вирощування та дослідження шляхів розмноження вірусу в клітинних культурах. Останні два десятилітя ХХ століття вчені займались клонуванням вірусного геному , що мало велике значення для створення вакцин, що сьогодні є добре очищеною сумішю часток вірусу, інфекційний потенціал яких повністю інактивований формальдегідом. Дворазове введення такої вакцини в дельтовидний м’яз раз на 5-10 років створює імунітет ідентичний до того, що отримує людина у разі перенесення хвороби [1,5].

Однак досить часто зустрічаються випадки важкі в лікуванні головним чином через патогенез: синдром цитолізу та мезенхімально-запальний та холестатичний клініко-біохімічні синдроми, інтоксикація та патологічні зміни в печінці, лейкопенія та інші основні симптоми захворювання, що шкодять загальному стану організму. Відомо про випадки розвитку уражень жовчовивідних шляхів, фібрози печінки та синдроми Жильбера, Дубина-Джонсона [2].

Отже, важливо пам’ятати правила особистої гігієни та асептики, купатись лише на обладанних місцях відпочинку, стан яких підтверджено відповідною санітарною документацією та гідропарках, які піддаються регулярному моніторингу.

Список використаної літератури:

1. Балаян М.С. Гепатит А: вчера, сегодня , завтра // Медицина для всех.– 1999.– №2 (13).– С.22-25.

2. Бережнова И.А. Инфекционные болезни: Учеб. пособие. — М.: РИОР,2007.-319 с.

3. Инфекционные болезни животных / Б. Ф. Бессарабов, А. А. Вашутин, Е. С. Воронин и др.; Под ред. А. А. Сидорчука. — М.: Колос, 2007. — 671 с, [18] л. ил.: ил.

4. Руководство по инфекционным болезням / Под ред. В. М. Семенова. — М.:МИА, 2008. — С.744.

5. Схемы лечения. Инфекции / Под ред. С. В. Яковлева. — М.: Литтерра, 2005. — 288 с. — (Серия «Схемы лечения»).

6. Эмонд Р. Инфекционные болезни / Р.Эмонд, X. Роуланд, Ф. Уэлсби.-Пер. с англ. —М., Mosby-Wolfe —Практика (совместное издание), 1998. —439 с, 513 илл.