Здоров’язбережува-

льні системи в фізичному вихованні для студентів ДНУ ім. О. Гончара

Науковий керівник – Татарченко Л.І. Ст-ки – Куцюрюба В.А., Лавська В.А.

Дніпропетровський національний університет ім.Олеся Гончара.

Фізико-технічний університет, ТД-12-1.

Актуальність. Чому саме це питання викликає тривогу? Тому, що населення Україні має низький рівень залучення до занять спортом і фізичною культурою. Найнижчим показником у Європі є те, що лише кожен десятий студент має достатній рівень рухової активності оздоровчої спрямованості.

Проблеми, які пов'язані зі здоров'ям нації, також лежать в таких сферах, як: економічна, політична, організаційна, тобто Соціальні потрясіння, порушення систем безкоштовної медичної допомоги, падіння рівня життя. І саме в системі освіти будуть відбиватись ці всі соціальні проблеми, ніби у дзеркалі. Саме тому потрібно підняти питання про використання потенціалу самої системи освіти. Необхідно розглянути можливості університету як центру здоров'язберігаючих технологій; зрозуміти, чи існують можливості розвантаження навчального процесу для зняття стомлюваності студентів.

На теперішній час спостерігається, що у вищих навчальних закладах існує недотримання фізіологічного нормування розумового та фізичного навантаження. Студенти нашої країни мають на 40 відсотків більше загальноосвітнього навантаження, у порівнянні з ровесниками з інших країн. В зв’язку з розвиненням технологій, молодь дає перевагу малорухомому способу життя(телебачення, комп’ютери, електронні ігри, гаджети, та інше). Пасивні форми дозвілля з часом переважають. Але ще слід виділити різні форми залежності, такі, як тютюнопаління, алкоголь, наркотики та лудо манія(пристрасть до азартних ігор, несе за собою затьмарення свідомості та божевілля).

Аналізуючи значну кількість наукових праць, можна констатувати, що в другій половині ХХ століття широко розроблялися питання з приводу формування навичок здорового способу життя особистості, також методика фізичного виховання молоді та зміст її застосування. З часом науковці все частіше розглядають проблему здорового способу життя людини. Ця проблема була предметом дослідження науковців таких галузей знань, як медина, соціальна, педагогічна та психологічна. Мета дослідження. Створення такої цілісної системи, яка сприяє збереженню та зміцненню здоров'я студентів.

Завдання дослідження.

· підвищети рівень інформованості студентів, в питаннях збереження здоров'я, використовуючи різні форми і методи профілактичної роботи;

· впроваджети сучасні методи моніторингу здоров'я; сформувати у студентів позитивне ставлення до збереження здоров'я;

· створити пропаганди здорового способу життя;

· створити умови для формування психічно здорової, фізично розвиненої і соціально-адаптованої людини.

Основні принципи.

· Гуманізація. Необхідно посилити увагу до особистості кожного студента, як до вищої соціальної цінності суспільства. Надати необхідні установки для формування громадянина, який має високі інтелектуальні, фізичні та моральні цінності.

· Інтеграція всіх сил. Навчання і виховання студентів має проходити в умовах, які забезпечують їм фізичне здоров’я. Для цього необхідно органічно об’єднати всі структурні підрозділи університету.

· Індивідуалізація. Це стосується виховання та навчання. Необхідно створити умови для прояву здібностей кожного студента.

· Демократизація. Створити умови для розвитку активної творчості навчання та ініціативи студентів, для цього необхідна зацікавленість та взаємодія адміністрації чи громадськості у становленні та функціонуванні здоров'язберігаючих систем для молоді.

· Організація. Суб’єкти навчально-трудової діяльності мають працювати як єдине ціле.

· Антропологічність. Важливу роль у вихованні людини відіграє її соціокультурна, духовна і фізична єдність. Між соціальним середовищем та особистим напрямком розвитку має буди міцний зв'язок.

· Відкритість впроваджений дій. Всі дії, які обговорюються та будуть впроваджуватись в процесі, мають буди зрозумілими, обґрунтованими та відкритими для студентів. Ці дії мають бути усвідомленими, і виконуватись з розумінням.

· Об'єктивна оцінка. Лише при виконанні цієї вимоги можна контролювати та коректувати способи управління. Знаходити допущені помилки та виправляти їх.

· Оптимізація. Після проведення декількох варіантів, та виправивши помилки, необхідно обрати найкращий варіант плану діяльності( зміст, засоби, форми впровадження технологій, витрати часу та ін.). Створити оптимальні умови для діяльності(навчально-матеріальні, санітарно гігієнічні, морально-психологічні, культурно-естетичні).

Результати досліджень. Поняття «здоров’язбережувальних технологій» з’явилося в педагогічному побуті зовсім недавно. Ця технологія не є альтернативною всім іншим. Мета педагогічної технології полягає в тому, щоб досягти певних результатів у навчанні, розвитку та вихованні студентів. Збереження здоров’я не є єдиною метою освітнього процесу, це лише одне із завдань при досягненні головної мети. Необхідно навчити студентів зберігати та зміцнювати своє здоров’я шляхом застосування «здоров’язбережувальних технологій», це і є одне з найважливіших завдань. «Здоров’язбережувальні технології» – це сукупність педагогічних, психологічних, медичних установок, за допомогою яких визначаються форми, методи, засоби та прийоми навчання, які необхідні для збереження та зміцнення індивідуального здоров’я. . «Здоров’язбережувальні технології» мають бути обов’язковою складовою частиною і відмінною особливістю всієї освітньої системи, тому все, що відноситься до освітньої установи − характер навчання і виховання, рівень виховної культури педагогів , умови проведення виховного і навчального процесу тощо − має пряме відношення до проблем здоров’я людини. Постановка завдань здоров'язбереження в навчальних процесах можна розглянути в двох варіантах — мінімальна задача і оптимальна задача. Мінімальна задача і відповідає за фундаментальний принцип медицині і педагогіки. Щоб реалізувати цю робочу програму треба включити каталогізацію і виявлення деяких факторів, що будуть здійснюються або спроможні здійснити поганий вплив на організм студента - його психічному, фізичному,духовно-моральному, репродуктивному здоров'ю, і в майбутньому, усунути саме ці фактори або пом'якшити їх вплив на студентів. Умовні патогенні фактори, пов'язують зі школою, освітнього процесу процесу, можемо розділити на 3 групи: ті, що стосуються гігієнічного процесу; організаційно-педагогічні та пов'язані безпосередньо з роботою педагогів, адміністративні , психолого-педагогічні фактори. В такому разі, вирішення мінімальних задач із використанням здоров'язбережувальних технологій освіти полягає в забезпеченні умов навчання,розвитку,вихованню, які не мають вплив на здоров'я всіх суб'єктів освітнього пронесу. Оптимальна задача - це вирішення мінімальної задачі, і формування у студентів психічного, фізичного, духовно-морального здоров'я, виховання в них здоров'я культури, дієвою мотивацію на ведення здорового способу життя. Тоді найбільш правильним буде визначення здоров'язберігаючих технологій освіти як в сукупності всіх заходів, що використовують в освітніх процесах, технологій, не тільки зберігаючи здоров'я студентів ДНУ від поганого впливу факторів освітнього середовища, але і сприяючих вихованню в студентів культури здоров'я. Як основні принципи «здоров’язбережувальних технологій» можна відокремити такі: створення навчального середовища, що унеможливлює такі фактори, які викликають стрес під час навчально-виховних процесів. Доброзичлива обстановка, віра в себе, індивідуальний підхід, створюють свою окрему ситуацію успіху, яка є необхідним не тільки для пізнавального розвитку , а й для їх нормального психофізіологічного стану; творчий характер освітнього процесу Без творчої спрямованості навчання не буду цікавим, а значить, в тій чи іншій мірі, є насильством над собою та іншими. Реалізація творчих завдань може досягатися в пізнавальних роботах активних форм та методів,які навчають; забезпечення позитивної мотивації освітньої діяльності. Студент − суб’єкт освіти і навчального спілкування, вона повинна бути емоційно залученою в процес соціалізації, що має забезпечувати природні підвищення працездатності та ефективної роботи мозку без шкодливих наслідків для здоров’я студента; побудова навчально-виховного процесу відповідно до закономірностей становлення психічних функцій. Насамперед мається на увазі перехід від спільних дій до самостійних, від дії в матеріальному плані по матеріалізованої програми, перехід від розгорнутих поетапних дій до згорнутих і автоматизованих; облік системної будови вищих психічних функцій. При формуванні базових функцій педагогу важливо брати до уваги всі компоненти даної функції, що обумовлює готовність до формування нової функції; надання переваги значимого осмисленого змісту при освоєнні нового матеріалу, навчання «по одиницях, а не за елементами», принцип цілісності; усвідомлення учнем успішності в будь-яких видах діяльності; раціональна організація рухової активності. Поєднання методик оздоровлення, навчання та виховання; забезпечення адекватного відновлення сил. Зміна видів діяльності, регулярне чергування періодів напруженої роботи і розслаблення, зміна довільної й емоційної активації, є необхідними, щоб запобігти перевтоми; забезпечення міцного запам’ятовування. Науково обґрунтована система повторення − необхідна умова здоров’язбережувальних технологій. Метою «здоров’язбережувальних освітньо-виховних технологій» − є забезпечити можливість збереження здоров’я під час навчання, сформувати необхідні знання, вміння і навички щодо здорового способу життя, навчити використовувати отримані знання в повсякденному житті. Суть «здоров’язбережувальних технологій» постає в комплексній оцінці умов виховання і навчання, які дозволяють забезпечувати добрий стан здоров’я учнів, дбати про високий рівень їхньої самореалізації, навичок здорового способу життя. Висновки. Ретроспективний аналіз літературних джерел дає змогу припустити, що у сучасній науці існує значний обсяг розробок, які стосуються формування здоров’я в системі здоров’язбережувальної освіти, але вини являються недостатньо дослідженими. Ми дослідили та відокремили основні принципи «здоров’язбережувальних технологій». Нами було розглянуто значення поняття «здоров’язбережувальних технологій» в освітньому процесі. На основі вище викладеного можна стверджувати, що створення сприятливих умов для збереження і зміцнення здоров’я учнів є найважливішим напрямком діяльності всієї сучасної системи освіти.

Література

1. Зайцев Г.К. Валеологические проблеми педагогічної діяльності / Г.К.Зайцев //Валеологія. - 1997 . - № 2. - С. 12-16.

2. Лісіцин Ю. П. Основне питання медицини. Спосіб життя. Громадське здоров'я / Ю.П.Лісіцин. - М. : ВНІІМІ, 1987. - 56 с.

3. Заплатина О.А. Роль физического воспитания в подготовке студентов вуза к будущей профессиональной деятельности : автореф. дис. на соискание уч. степени канд. пед. наук : спец. 13.00.08 “Теория и методика профессионального образования” / О.А. Заплатина. – Кемерово, 2007. – 24 с.

4. Давиденко Д.Н. Здоровье и образ жизни студентов / Давиденко Д.Н., Щедрин Ю.Н., Щеголев В.А. – СПб.: СПбГУИТМО, 2005. – 124 с.