Кравець Ніна Павлівна

кандидат педагогічних наук, доцент кафедри психокорекційної педагогіки Інституту корекційної педагогіки та психології Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова, м Київ (Україна)

ВПЛИВ ФУНКЦІЙ ЛІТЕРАТУРИ НА СОЦІАЛІЗАЦІЮ

РОЗУМОВО ВІДСТАЛИХ ПІДЛІТКІВ

Сучасна система корекційної освіти виконує нові завдання: оновлення соціальних пріоритетів особистості, формування життєвої компетентності, включаючи читацьку, посилення соціальних норм і правил поведінки. Тому однією з проблем психокорекційної педагогіки є вияв шляхів подолання відхилень психічних процесів і особистісних рис у розумово відсталих підлітків з метою успішної соціалізації їх у суспільстві. Соціалізація разом з персоналізацією виступають двома сходинками, які проходить молода людина в своєму саморозвитку та завдяки яким утворюється духовний синтез (Тейяр де Шарден П.,1965).

Першими звернули увагу на соціалізацію філософи, вбачаючи в ній перспективу наукового переходу людства до гуманізації завдяки новим формам контакту між людьми. Зокрема класик прагматизму Джон Дьюї (1921, 1922) висунув філософсько-педагогічну теорію соціалізації та першим з філософів вказав, що філософію можна розглядати як загальну теорію виховання. Визнання виховання як процесу саморозвитку особистості під впливом оточення виводить на ідею соціалізації як мету і рушія виховного процесу.

Важлива роль у процесі соціалізації розумово відсталих підлітків належить як художній, так і науково-пізнавальній літературі завдяки притаманним їй функціям. Під функціями літератури розуміємо їхнє соціальне призначення, мету й завдання, які вони виконують. Саме в процесі діалогу двох суб’єктів (читача і автора книги) через вплив літературних функцій відбувається соціалізація особистості, її прилучення до духовних і матеріальних цінностей суспільства, знайомство з його традиціями.

Навчально-виховне і корекційно-розвиткове значення літературних творів для розумово відсталих учнів розглянуто в роботах А.Аксьонової, І.Єременка,

Л.Вавіної, Н.Кравець, В.Любченко, М.Гнєзділова, З.Смирнової, Т.Ульянової та ін. Доводячи непересічне значення для життя й діяльності людини літератури та виділяючи її функції, Н.Волошина, О.Бандура, О.Богданова, М.Гнєзділов, О.Мазуркевич, Є.Пасічник, та ін. наголошували на пріоритеті певної з них, але більшість виділяли пізнавальну, виховну й естетичну функції.

Зважаючи на погляд О.Леонтьєва на функції, виділяємо соціально-психологічні й особистісні функції, які виражають спрямованість діяльності читача та соціальні, які виражають спрямованість автора твору.

Враховуючи роль літератури в соціалізації розумово відсталих підлітків, ми звернули увагу на те, що притаманні літературі функції стають перехідною доріжкою між наявним в учнів елементарним життєво-побутовим досвідом і здобутими із творів знаннями. Працюючи з літературними творами, розумово відсталі школярі засвоюють соціальні норми, стереотипи, уміння, сприймають і опановують прийняті в суспільстві норми поведінки, варіанти життєдіяльності, комунікації з різними його громадянами – однолітками, членами родини, соціуму; в них формуються соціальні установки, переконання. Тому нас цікавило, з яких носіїв розумово відсталі учні читають літературні твори. Адже

серед сучасних підлітків все більше проявляються мнемічні аддукції – залежність від телефону, Інтернету та зниження, збіднення соціальних зв’язків, відхід у віртуальний світ, що знижує якість їх соціалізації.. Результати опитування свідчать про різноманітність читацьких уподобань. Школярі сьомих класів користуються книгами на паперових носіях; восьмикласники для читання використовують як паперові книжки, так і комп’ютер. Досить різноманітні уподобання виявили учні дев’ятих і десятих класів, які користуються книгами на паперових носіях, електронними книгами і мобільними телефонами. Але змісту прочитаного літературного твору з комп’ютера чи мобільного телефону передати ніхто з опитаних не зміг. Пригадували лише по одному-два імені героїв творів, не в змозі оцінити їхні вчинки чи сутність зображених подій. Кращі результати виявилися у школярів, які вибрали для читання книги на паперових носіях. Відповідаючи на запитання: “Вчинки яких героїв ви схвалюєте, а яких – засуджуєте, чому? З якими героями вам хотілося б дружити?”, учні намагалися на конкретних прикладах довести, яке позитивне чи негативне враження залишилося в них загалом від прочитаного твору і від вчинків героїв твору зокрема. Пригадали не лише героїв творів та зображені події, але й коротко, в силу власних можливостей, дали оцінку зображеним подіям і вчинкам героїв. Зміст науково-пізнавальних статей учні намагалися пригадати і розповісти сутність прочитаного. Зважаючи на це, ми виявляли стан сформованості у школярів ціннісних орієнтацій шляхом застосування модифікованої методики М. Рокича “Ціннісні орієнтації”, що дозволило виявити неадекватну оцінку підлітками відповідно до власних сил та можливостей як термінальні, так і інструментальні цінності, Серед термінальних цінностей учні вказали здоров’я, наявність гарних добрих друзів, любов. До інструментальних віднесли здоров’я, матеріально забезпечене життя, цікаву роботу. Аналіз результатів свідчить, що операція порівняння перебуває на соціально-інтуїтивному рівні (учні опираються переважно на особистий досвід; домінують примітивні, побутові лінії протиставлення). Усі респонденти прагнуть у майбутньому мати добру роботу з високою заробітною платнею, щоб забезпечено жити, але не бажають у дорослому житті працювати.

Для більшості розумово відсталих внаслідок притаманних їм порушень характерна делінквентна поведінка, патогенні впливи зовнішніх і внутрішніх факторів, що сприяють такій поведінці і шкодять успішній соціалізації. Корекцію делінквентної поведінки проводили, опираючись на літературні твори. Використали інформаційний підхід, спрямований на подолання у школярів хибних уявлень і суджень на прикладах позитивних вчинків героїв творів та поведінковий підхід – вироблення нових навичок соціальної поведінки.

Позитивні зміни у поведінці та вчинках учнів довели, що літературні твори завдяки притаманним їм функціям позитивно впливають на всі сторони особистості розумово відсталих підлітків, забезпечуючи успішну її корекцію.