Право/Міжнародне право

Подакова В.Є., Ведькал В.А.

Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара

м. Дніпропетровськ, Україна

Міжнародні стандарти прав людини та їх реалізація в Україні

Міжнародні стандарти прав людини ґрунтується на загальному досвіді та спадщині народів. У їх розробленні брали участь держави з абсолютно різними політичними, економічними, культурними та релігійними цінностями. Під час взаємодії відбувається синтез ідей, поглядів, традицій, підходів щодо прав людини, унаслідок якого утворюється “універсальне ядро”, навколо якого об’єднуються всі інші права людини . Тобто універсальні права займають визначальну позицію в системі національних прав людини.

У статті 1 Загальної декларації прав людини міститься конститутивне положення, за яким “усі люди народжуються вільними і рівними у своїй гідності та правах. Вони наділені розумом і совістю й повинні діяти стосовно одне одного в дусі братерства”. Автором цієї статті Загальної декларації прав людини, положення якої стали універсальними для всіх країн світу як основа розбудови та розвитку системи міжнародних стандартів прав і свобод людини, є наш співвітчизник, відомий юрист-міжнародник, учений, академік Володимир Корецький, який свого часу був суддею Міжнародного суду ООН, згодом став основоположником української школи міжнародного права, створив і став директором Інституту держави і права НАН України [2].

У Статуті Організації Об'єднаних Націй, прийнятому після Другої світової війни та повалення тоталітарних фашистських режимів, які звели нанівець права людини та навіть саме її існування, було проголошено, що однією з цілей діяльності ООН є міжнародне співробітництво для сприяння загальній повазі та дотриманню прав людини і основних свобод для всіх. Ще тоді Україна як одна з держав – засновниць ООН відповідно до ст. 55 Статуту ООН узяла на себе ці забов'язання [3].

З набуттям Україною незалежності було проголошено необхідність її побудови як правової держави, орієнтованої на загальнолюдські цінності. Це стало принциповим напрямом розвитку України на засадах демократичної держави і необхідною умовою входження України до світової та європейської спільноти. Проте для того щоб Україна дійсно стала демократичною, соціальною і правовою державою, як це встановлено в Конституції України, потрібно, щоб людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека були не тільки проголошені найвищою соціальною цінністю, а й стали реальністю нашого життя [1].

На сьогоднішній день в Україні, через складну кризову, як економічну, так і політичну ситуацію загальні принципи прав людини не стоять на першому місті. Насамперед, міжнародні стандарти забезпечення прав і свобод людини мають бути фундаментальними принципами в діяльності працівників внутрішніх справ та відповідати вимогам демократичного, громадянського суспільства. Функціональна діяльність працівників внутрішніх справ (міліції, поліції, служби державної безпеки, тощо.) щодо забезпечення прав і свобод людини, відповідно до міжнародних стандартів, є багатоаспектною, результати її залежать не тільки від професіоналізму її працівників, а й від ступеня довіри до них з боку громадян, налагодження співпраці з міжнародними поліцейськими організаціями та органами в цій сфері.

Перспективою подальших розвідок у цьому напрямі має стати фактична реалізація міжнародних стандартів у діяльності внутрішніх органів, їх посадових осіб, які забезпечували б функціонування суспільних відносин у різних сферах життєдіяльності на засадах непорушності конституційних прав і свобод людини та громадянина [4].

Таким чином, міжнародні стандарти у сфері прав людини складаються із сукупності принципів і норм, що встановлюють:

· права та свободи людини в різноманітних сферах

· життєдіяльності;

· обов’язки держави із забезпечення та дотримання прав людини без будь-якої дискримінації як у мирний час, так і в період збройних конфліктів;

· загальні принципи природного права;

· відповідальність за злочинне порушення прав людини;

· напрями розвитку та розширення сфери прав людини;

· напрями посилення контрольного механізму за виконанням державами взятих на себе зобов’язань у сфері прав людини.

На їх основі кожна держава, в тому числі і Україна зобов’язана впорядкувати чинне законодавство, усунути протиріччя з нормами міжнародного права, відмінити застарілі норми, ліквідувати прогалини. Саме вказана діяльність держав забезпечить реальність й ефективність міжнародних стандартів у сфері прав людини.

Література:

1. Білозьоров Є. В. Правові гарантії прав і свобод людини та громадянина у сфері діяльності міліції : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.01 “Теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень” / Є. В. Білозьоров. – К., 2008. – 18 с.

2. Загальна декларація прав людини (Universal Declaration of Human Rights), 1948 рік // Права людини. Міжнародні договори України, декларації, документи / упор. Ю. К. Качуренко. – [2-ге вид.]. – К. : Юрінформ, 1992. –199 с. 8.

3. Колодій А. М. Права людини і громадянина в Україні: [навч. посіб.] / А. Колодій, А. Ю. Олійник. – К. : Юрінком Інтер, 2003. – 336.

4. Слюсар К. С. Універсалізація як основа розвитку нових поколінь прав людини [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.minjust.gov.ua/udhra/conf-materials-17.html.