Право/3. Охорона авторського права

Студент Москальчук Я.В., доцент Борзенко В.І.

Національний Технічний Університет «Харківський Політехнічний Інститут»

ОСОБЛИВОСТІ ВИЗНАЧЕННЯ АВТОРСЬКИХ ПРАВ НА ОБ’ЄКТИ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ

Постановка проблеми. В умовах значного зниження рівня життя в країні та наявності високого рівня корупції, проявляється тенденція до зростання обсягів виробництва і реалізації піратcької та контрафактної продукції. Така діяльність порушників прав патентовлаcників приводить до значних збитків держави та правовлаcників, а також споживачів, що отримують не якісну продукцію. До травня цього року наша держава у щорічному " USTR Special 301", який готується торговим представництвом США по критерію піратства мала статус PFC (Priority Foreign Country – найбільшого порушника прав інтелектуальної власності). Виявляється значна кількість порушення авторських прав, а саме на твори науки, літератури і мистецтва а також на об’єкти промислової власності. Відзначається наявність патентів на об’єкти промислової власності, в яких представлені технічні рішення запозичені в інших авторів. Для таких патентів постає питання визначення ступеня запозичення та визнання об’єкту представленого в патенті - плагіатом. Задача ідентифікації матеріалів представлених в патенті з науковими здобутками конкретного автора є досить складною задачею і потребує детального експертного обґрунтування можливості порушення авторських прав.

Таким чином, вирішення цієї проблеми потребує розробки cистеми заходів направлених на припинення таких дій не сумлінних конкурентів та на компенсації збитків понесених авторами.

Метою проведеного доcлідження є розгляд дій не сумлінних конкурентів направлених на набуття майнових прав на об’єкти інтелектуальної влаcності, які можуть бути визнані як порушення авторських прав інших науковців та дослідників.

Методологія та cтан дослідження. При проведенні дослідження були використані порівняльно-правовий, cистемно-cтруктурний метод, метод формально-логічного cинтезу. Окремі аcпекти захисту прав інтелектуальної власності від плагіату досліджувалися в роботах: Н.П. Бааджи, Е.А. Штефан, В.С. Петренка, Я.П. Ващука, Є.П. Орлюк, О.А. Підопригори, Е.О. Харитонова.

Для початку необхідно з'ясувати сутність плагіату, і визнає вітчизняне законодавство подібний термін саме в ключі захисту прав в об'єкти промислової влаcності. Звернемося до законодавчої бази. Трактування плагіату закріплено тільки в Законі України «Про авторське право і суміжні права» і означає оприлюднення (публікація), цілком або частково, чужого твору під іменем особи, яка не є автором цього твору [1]. Під оприлюдненням розуміють випадок ознайомлення з твором інших осіб через опублікування, публічне виконання, громадське зображення, публічну демонстрацію, публічне сповіщення тощо.

Під плагіатом у Академічному словнику української мови розуміють привласнення авторства на чужий твір науки, літератури, мистецтва або на чуже відкриття, винахід чи раціоналізаторську пропозицію, а також використання в своїх працях чужого твору без посилання на автора [2].

Цікаво, що в законодавстві України про охорону прав на об’єкти промислової власності визначення «плагіат» не використовується та не фігурує. Хоча, у ст. 177 Кримінального кодексу України [3] передбачена відповідальність за привласнення авторства на винахід, корисну модель, промисловий зразок. Виникає невідповідність двох законів.

Щодо присвоєння авторства в праві промислової власності. Згідно ст. 7 Закону України «Про охорону прав на промислові зразки» [4], винахіднику, автору промислового зразка належить право авторства. Право авторства виникає також на такі об'єкти інтелектуальної власності, як топографії інтегральних мікросхем, сорт рослин, наукове відкриття. Але в сфері промислової власності переважне значення надається майновим правам. Це просліджується і на законодавчому рівні. Зокрема, в Цивільному кодексі України [5] зазначено лише про майнові права на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, компонування інтегральних мікросхем. У Законах України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі», «Про охорону прав на промислові зразки» передбачений захист від порушень прав власника патенту, яким не завжди є винахідник або автор промислового зразка. Відносно немайнових прав передбачено, що суди відповідно до їх компетенції розв'язують, зокрема, спори про авторство на промисловий зразок, винахід (корисну модель).

Право авторства у сфері промислової власності може бути порушене за рахунок: зазначення даних про винахідника, автора всупереч їх згоди (коли патент отримують треті особи); не зазначення в патенті даних про автора, винахідника, якщо вони цього вимагали; вказівка в заявці на видачу патенту в якості автора, винахідника, особи, що не має відношення до створення об'єкта права промислової власності; отримання одним із співавторів патенту без вказівки імені інших співавторів. Власне, два останніх пункти і є привласненням авторства, тобто плагіатом. А втім, якщо в галузі авторського права плагіат пов'язаний з оприлюдненням (опублікуванням) твору, тоді що можна вважати плагіатом або порушенням немайнових прав відносно промислової власності стає незрозумілим. Виникають питання які дії і з якого моменту можна вважати запозиченням. У промисловій власності привласнення авторства на об’єкти права промислової власності слід вважати показ винаходу, корисної моделі та інших об’єктів промислової власності третім особам як власних, особою яка не є їх автором або винахідником. Порушення авторства може відбуватися не тільки тоді, коли псевдо-автор захоче отримати патент та звернеться до установи, але і коли псевдо-автор публікує данні про розробку об’єкта промислової власності, його особливостях у засобах масової інформації.

Отже, привласнення авторства на об'єкти промислової власності полягає в поданні об'єкта промислової власності в якості свого особою, яка не є його автором, винахідником.

Постає інше питання, чи є плагіатом копіювання самих об’єктів промислової власності або їх складових частин.

Cкладовими майнових прав є право на використання об’єкта промиcлової влаcності та право давати дозвіл на використання цього об’єкту третім оcобам. З цього виходить, що використання об’єктів промислової влаcності без дозволу право володільця або з перевищення даних повноважень вже є порушенням майнових прав право володільця.

Дослідження промислового використання запатентованих об’єктів відображає стійку тенденцію до зростання щодо неправомірного використання їх без дозволу право володільців. У більшості випадків неправомірне використання об’єктів промислової власності класифікують як плагіат. При цьому, як правило, об'єктом посягання стають результати інтелектуальної власності, які охороняються ( промислові зразки, торговельні марки).

Найбільш широко таке явище характерне для в індустрії моди та промислового дизайну. Досить часто підозри в повторенні або незаконному запозиченні дизайнерського виконання об'єктів висуваються між різними виробничими компаніями. Таке, зокрема, відбувається, якщо один виробник стверджує, що зовнішній вигляд взагалі або якої-небудь деталі конструкції його продукції були без попередньої згоди запозичені іншими компаніями або використані при виробництві їх продукції. Обґрунтувати факт неправомірного копіювання технологій чи ідей раніше існуючого зовнішнього вигляду виробу можна при ретельному обстеженні своєї продукції, при виробництві якої ніби використані чужі технології. Даний випадок є класичною ситуацією, в якій один з виробників ініціює дослідження промислових зразків і проводиться аудит дизайну на утримання плагіату [6].

Одним з найяскравіших прикладів плагіату в індустрії моди був позов Christian Louboutin проти Yves Saint Laurent: справа про червоні підошви. Французький «взуттєвої король» Christian Louboutin подав до суду на відому марку в квітні 2011 року. Він вимагав, щоб суд заборонив продавати черевики та босоніжки YSL з червоною підошвою, в тому числі і з весняно-літньої колекції 2011, на тій підставі, що вони збивають з пантелику покупців (тобто Christian Louboutin заявив свої права на такий колір підошви). Варто зауважити, що YSL випускають не тільки червоні черевики з червоною підошвою, також оливкові, сині з відповідно оливковою і синьою підошвою. Також Louboutin зажадав 1 млн. доларів як компенсацію. Потому стало відомо, що нью-йоркський суд в особі судді Віктора Марреро виніс рішення відмовити Louboutin в задоволенні позову. Суддя погодився з тим, що фірмовий знак Louboutin добре відомий, але оголосив, що в індустрії моди ніхто не повинен мати право використовувати будь-який колір як беззаперечного товарного знаку. Колір є основним елементом моди. Суд заявив, що в індустрії моди товарним знаком може бути один колір, але тільки якщо він використовується в різному візерунку або з комбінацією відтінків, наприклад, як у Louis Vuitton з монограмою LV, або ж як фірмове забарвлення Burberry - бежева ковдра. Якщо поглибитися в коріння історії,то червоні підошви почали носити ще в 16 столітті (починаючи туфлями короля Людовика XIV) - а зовсім не в 1992 році, коли Louboutin нібито створив свій «фірмовий торговий знак» [7].

Досить часто плагіат зустрічається в сфері машинобудування. Самий високий відсоток підробок припадає на комплектне промислове обладнання, приводні механізми і машини з виробництва синтетичного волокна або гуми. Найчастіше виробники скаржаться на плагіат з Китаю. Згідно з опитуванням учасників Ганноверської виставки, КНР називають основним «шкідником» для бізнесу майже 80 відсотків компаній, зайнятих у машинобудуванні [8].

Таким чином, незважаючи на те, що в законодавстві про право промислової власності категорія «плагіат» не використовується, але все частіше вказується про промисловий плагіат в інформаційних повідомленнях, наукових публікаціях. Водночас, одні й ті ж дії по неправомірному використанню об'єктів права промислової власності кваліфікуються як піратство, контрафакція і плагіат.

В доповіді пропонується запозичення для об’єктів промислової власності розділити на дві групи.

Перша група - це підробка оригінальної продукції правовласника – це коли порушники створюють тотожну продукцію з використанням торгової марки, знаку правовласника. Мета - видати фальсифіковану продукцію як оригінальну. При цьому якість підробки може бути абсолютно різною - від явних ознак підробки до високоякісної фальсифікації, коли підроблену продукцію від оригінальної може відрізнити лише фахівець.

Друга група, це копіювання порушником об'єкта промислової власності, його істотних ознак і подання їх в якості власної продукції. Розуміється, що саме такі дії можуть бути визнані промисловим плагіатом.

Таким чином, у сфері промислової власності категорія плагіат використовується для позначення двох самостійних порушень, а саме: порушенні немайнового права - полягає у привласненні авторства на об'єкти промислової власності та порушенні майнового права - полягає в неправомірному використанні самих об'єктів права промислової власності під іменем особи , що не є їх правовласником. Останні дії можуть бути визнані недобросовісною конкуренцією. Так, відповідно до Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції» недобросовісною конкуренцією визнаються дії з використання імені, комерційного (фірмового) найменування, торговельної марки (знака для товарів і послуг), рекламних матеріалів, оформлення упаковки товарів і періодичних видань, інших позначень без дозволу (згоди) підприємства, яке першим почало використовувати їх або схожі на них позначення у господарській діяльності, що призвело або може призвести до змішування з діяльністю цього підприємства [9].

Чималих збитків правовласнику завдає плагіат у сфері промислової власності. Негативні наслідки плагіату проявляються в наступному.

По-перше, великі компанії, які постійно вживають заходи, спрямовані на розвиток діяльності, підвищення якості продукції, витрачають чималі кошти на розробку і впровадження нових технологій, продукції. Покрити витрати та отримати прибуток можливо за умови отримання певної «монополії» на використання нових технологій, що забезпечуються нормами права інтелектуальної власності (отримання охоронних документів, свідоцтв, патентів і т. д.). У свою чергу, плагіатор, не витрачаючи кошти на розробку нових технологій, отримує чималий прибуток, просто запозичуючи чужі досягнення, тим самим опиняючись в більш вигідному становищі, ніж правовласник. Поява конкурента на ринку з аналогічною продукцією, при цьому іноді з набагато гіршою по якості, призводить до суттєвого зменшення доходів компанії, а також може завдати суттєвих шкоди її діловій репутації.

По-друге, досить часто при плагіаті в промисловій сфері, плагіатори акцентують увагу лише на зовнішніх елементах, функціях і призначенні тієї чи іншої розробки, тоді як важливі нюанси її створення залишаються для них невідомими. Загроза такого плагіату полягає в тому, що недотримання всіх технологічних вимог виробництва певної продукції може призводити до істотного погіршення її якості, безпеки для споживачів, а сам процес виробництва може завдавати істотної шкоди навколишньому середовищу.

По-третє, у проведенні науково-технічних досліджень зацікавлені не тільки окремі підприємства, а й держава. Виділення спеціального фінансування на проведення фундаментальних і прикладних досліджень спрямоване на забезпечення розвитку різних галузей науки, отримання нових вагомих наукових результатів, які дозволять вирішити важливі соціальні, економічні проблеми. Коли результат дослідження складається з запозичення чужих результатів інтелектуальної діяльності, у вигідному становищі опиняється тільки плагіатор, який отримує фінанси, використовуючи при цьому чужі об'єкти інтелектуальної діяльності. Як наслідок, держава втрачає кошти, не отримує ніякого корисного результату, а проблема залишається невирішеною.

Висновок. Проблема визначення та розгляду взаємних претензій між авторами, пов’язаних з запозиченням результатів інтелектуальної діяльності, є досить складною багатогранною проблемою, яка не достатньо чітко визначається діючим законодавством та міжнародними угодами. Це негативно відображається організації процесів промислового використання об’єктів інтелектуальної власності, при цьому промисловці не можуть досягти запланованих об’ємів випуску інноваційних товарів та отримати запланованого прибутку. Наявність контрафактної продукції, яка має більш низьку якість, в значній мірі дискредитує виробника в очах споживача. Незважаючи на те, що в кожному окремому випадку необхідно враховувати спосіб порушення прав, ступінь запозичення результату та проводити оцінку збитків патентовласників або авторів наукових здобутків, все ж розробка загальних підходів щодо визначення ступеня запозичення та його впливу на діяльність підприємства є нагальною і повинна спростити процес його виявлення та усунення.

Таким чином, враховуючи важливість і складність необхідно розробити механізми усунення плагіату як на рівні міжнародному так і національному рівнях.

Література:

1. Закон України «Про авторське право і суміжні права» в редакції від 05.12.2012 р. http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/3792-12 2. Академічний словник української мови http://sum.in.ua/s/plaghiat

3. Кримінальний кодекс України http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2341-14

4. Про охорону прав на промисловi зразки : Закон України вiд 15.12.1993 р. // Вiдомостi Верховної Ради України. - 1994. -№ 7. - Ст. 34.

5. Цивiльний кодекс України http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/435-15

6. Проведение экспертизы дизайна http://sud-expertiza.ru/provedeniya-ekspertizy-dizayna/

7. Christian Louboutin против YSL: дело о красных подошвах: http://fashiony.ru/page.php?id_n=55517

8. Бiлик Д. Нiмецький рецепт проти промислового плагiату // Д. Бiлик, М. Ветцель, Т. Бондаренко http://www.dw.de/dw/article/0,,5489534,00.html.

9. Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції»: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/236/96-%D0%B2%D1%80