Право/7. Екологічне, земельне і аграрне право

старший викладач Тимкович І.І.

Навчально-науковий Юридичний інститут

Національного авіаційного університету, Україна

студент Ремезовський І.М.

Навчально-науковий інститут Екологічної безпеки

Національного авіаційного університету, Україна

Виготовлення небезпечних хімічних речовин в Україні: нормативна регламентація

Вчені виявили понад 10 мільйонів хімічних сполук (природних або створених руками людини). Близько 100 тисяч з них випускаються масово, і кожного року на ринок надходять 200-300 нових хімічних речовин. За оцінками, поточне виробництво хімічних сполук у всьому світі становить близько 400 мільйонів тонн. Європа є одним з найбільших регіонів за обсягами виробництва хімікатів у світі, забезпечуючи 38% світового об’єму [1]. За офіційними даними в Україні функціонує 931 об’єкт, на яких зберігається або використовується у виробничій діяльності 308,07 тис. тонн небезпечних хімічних речовин, у тому числі 4,08 тис. тонн хлору, 202,66 тис. тонн аміаку та 101,33 тис. тонн інших небезпечних хімічних речовин [2]. Тому багато з того, що оточує нас у побуті (пластмас, упаковки, миючі побутові засоби) й використовується в різних сферах економіки (мінеральні добрива, полімери, синтетичні барвники, ліки та інше), є результатом виробництва хімічної промисловості, котра забезпечує науково-технічний прогрес власної та інших галузей вітчизняного і світового господарства. Водночас хімічна промисловість істотно відрізняється від більшості інших галузей, оскільки може створювати нові матеріали, нові речовини з певними властивостями, що пов’язано з підвищеною небезпекою для працівників хімічних підприємств, населення і навколишнього середовища.

Проаналізована нами література свідчить, що наукові інтереси фахівців у галузі хімії, агрономії, охорони праці, екології стосуються вивчення шкідливого впливу хімічних речовин на організм працівника – О. Петренко; проблем ідентифікації небезпечних речовин при надзвичайних ситуаціях – А. Биченко, В. Нуянзін, А. Березовський, М. Пустовіт; проблеми хімічної безпеки в Україні – Г. Лисиченко; огляду нової політики ЄС з оцінки та реєстрації хімічних речовин (REACH) – І. Трахтенберг, Т. Короленко, Н. Дмитруха; досвіду впровадження в Україні Міжнародної конвенції про хімічну безпеку та особливості регулювання обігу агрохімікатів та пестицидів у законодавстві України, як фактора безпеки людини та навколишнього природного середовища – О. Бабенко; організаційні, методичні та правові основи охорони здоров’я людини від потенційно-небезпечних хімічних факторів – М. Проданчук. Відтак, актуальність комплексного дослідження правової регламентації виробництва небезпечних хімічних речовин в Україні не викликає сумніву.

Слід зауважити, що національні правові основи виробництва небезпечних хімічних речовин базуються на міжнародних нормах. Зокрема, Конвенцією про безпеку в застосуванні хімічних речовин на виробництві № 170 від 25.06.1990 р. розкривається зміст спеціальних термінів. Так, під поняттям «хімічні речовини» слід розуміти хімічні елементи й сполуки та суміші з них як натуральні, так і штучні; поняття «небезпечна хімічна речовина» (далі - НХР) охоплює будь-яку хімічну речовину, щодо якої відповідна інформація вказує на те, що ця хімічна речовина є небезпечною або її класифіковано як небезпечну (а класифікується вона такою компетентним органом, котрий вводить, відповідно до національних або міжнародних норм, системи й конкретні критерії, котрі підходять для класифікації всіх хімічних речовин за видом і мірою властивих їм небезпек для здоров’я та фізичних небезпек, а також для оцінки відповідності інформації, яка потрібна для визначення того, чи є хімічна речовина небезпечною. Це стосується й небезпечних властивостей сумішей з 2-х або більше хімічних речовин).

Норми Закону України «Про об’єкти підвищеної небезпеки» та Методики ідентифікації потенційно небезпечних об’єктів уточнюють: 1) небезпечні речовини, в тому числі хімічні, становлять небезпеку для життя і здоров’я людей та довкілля; 2) до них також слід відносити сукупність властивостей речовин і/або особливостей їх стану, внаслідок яких за певних обставин ці речовини здатні негативно впливати або створювати загрозу життю і здоров’ю людей, довкіллю, матеріальним та культурним цінностям. Тому реалізація положень Концепції підвищення рівня хімічної безпеки від 17.12.2008 р. повинна підвищити рівень хімічної безпеки, удосконалити систему поводження з хімічними речовинами, знизити імовірність виникнення хімічних забруднень, аварій і нещасних випадків не лише у процесі виробництва, а й зберігання, транспортування і використання, зменшити соціальні і економічні втрати.

Згідно Конвенції № 170 від 25.06.1990 р. поняття «виробництво хімічних речовин» є одним із складових процесу «використання хімічних речовин на виробництві», що означає будь-яку трудову діяльність, під час якої працівник може зазнати впливу хімічної речовини. Дана Конвенція: 1) покладає на країни обов’язок розробляти, здійснювати та періодично переглядати послідовну політику щодо безпеки у застосуванні хімічних речовин на виробництві у світлі національних умов і практики; 2) передбачає для роботодавців обов’язки: а) отримання карток даних з безпечності хімічних речовин та забезпечення етикетування НХР для ознайомлення працівниками з інформацією про них, їх класифікацію, небезпеки, яку вони становлять, та запобіжні заходи, яких слід вживати; б) забезпечення умов, за яких працівники не зазнавали б впливу хімічних речовин у концентраціях, які перевищують гранично допустимі норми; в) здійснення контролю за впливом на працівників НХР і реєстрації даних такого контролю з метою забезпечення їхньої безпеки та здоров’я; г) вибору хімічних речовин, технологій, прийомів та методів праці, які цілком виключають небезпеку або знижують для працівника ризик до мінімуму та ін. Натомість працівники: 1) повинні співпрацювати зі своїми роботодавцями щодо процедур і практичних правил безпеки праці у використанні хімічних речовин на виробництві; 2) мають право покидати місце, яке стало небезпечним внаслідок використання хімічних речовин, проінформувавши про це свого безпосереднього керівника.

Отже, Конвенція № 170 від 25.06.1990 р. містить базові правила щодо умов безпеки праці при виробництві НХР, які відповідають чинному законодавству України, а саме: п. 1 ст. 29 та гл. XI «Охорона праці» Кодексу Законів про працю України, Законам України «Про охорону праці» та «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», Кодексу цивільного захисту України, Державним санітарним нормам та правилам «Гігієнічна класифікація праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу», Правилам охорони праці під час виробництва неорганічних хімічних реактивів та під час роботи в хімічних лабораторіях, іншим актам.

Власне процес організації й провадження виробництва НХР регламентується наступними нормативними актами:

- Законом України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», відповідно до якого, поводження з особливо небезпечними речовинами підлягає ліцензуванню (п.14 статті 7);

- Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», що передбачає здійснення заходів державного нагляду відповідними органами в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб’єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища;

- Постановою Кабінету Міністрів України від 17.08.1998 р. № 1287 затверджено перелік особливо НХР, виготовлення та реалізація яких підлягає ліцензуванню;

- Постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 р. № 1100 затверджено критерії оцінки ступеню ризику від провадження господарської діяльності з виробництва особливо НХР та періодичність здійснення планових заходів державного нагляду (контролю);

- Постановою Кабінету Міністрів України від 04.07.2001 р. № 756 визначено перелік документів, які додаються до заяви про видачу ліцензії для окремого виду господарської діяльності, у тому числі у галузі виробництва особливо небезпечних хімічних речовин, при цьому органом ліцензування є Міністерство екології та природних ресурсів України (Мінприроди України);

- Наказом Мінприроди України «Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з виробництва особливо небезпечних хімічних речовин (згідно з переліком, який визначається Кабінетом Міністрів України) від 21.10.2013 р. № 430, який встановлює для всіх суб’єктів господарювання незалежно від їх організаційно-правової форми (утому числі, фізичних осіб – підприємців) та форми власності, організаційні, кваліфікаційні, технологічні та інші вимоги для провадження ними такого виду господарської діяльності.

Отже, регламентація виготовлення небезпечних хімічних речовин в Україні передбачає дію великого масиву міжнародних та національних нормативних актів, які регулюють різні аспекти (екологічний, організаційний, господарський, дисциплінарний та інші) такого виду діяльності. Розглянуті нами акти мають комплексний характер, а їх чітке та послідовне виконання суб’єктами господарювання і найманими працівниками має на меті зменшення негативного впливу НХР на здоров’я людей і довкілля.

Література:

1. К. Мінджов, О. Пащенко, Т. Тимочко Хімічні речовини навколо нас [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.greenpack.in.ua/upload/uf/69b/69b4ec9193f3f6040c34269b6a827cfd.pdf

2. Національна доповідь про стан техногенної та природної безпеки в Україні у 2014 році [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.mns.gov.ua/files/prognoz/report/2014/ND_2014.pdf