Физическая культура и профессиональній спорт/3.Спортивная медицина и реабилитация

К. п. н., доцент Бочкова Н.Л., Сич А.В.

Національний технічний університет України «КПІ»

Особливості використання масажу у фізичній реабілітації при гіпертонічній хворобі

Гіпертонічна хвороба (ГХ) – це патологічний стан, який характеризується підвищенням артеріального тиску: систолічного вище 150 мм рт. ст. і діастолічного – 90 мм рт. ст. [1]. Особливої небезпечності додає те, що останнім часом гіпертонічна хвороба стала поширеною не тільки серед осіб другого зрілого віку, а і серед молоді. На сьогоднішній день в Україні налічується близько 13 млн хворих на гіпертонію, це складає 32154 на 100000 населення, щорічно від гіпертонії у світі вмирає близько 17 млн осіб [7,8], що підкреслює актуальність нашої роботи.

В залежності від перебігу гіпертонічної хвороби виділяють І, ІІ та ІІІ стадії, кожна з них поділяється на дві фази (А і Б). Реабілітація хворих ГХ має бути індивідуальною і планується відповідно до стадії захворювання та функціонального стану хворого [6].

Лікувальний масаж використовується у фізичній реабілітації хворих на ГХ з метою регуляції нервово-рефлекторних впливів. Імпульси, що надходять під час сеансу масажу з рефлексогенних зон до відділів центральної нервової системи (ЦНС), змінюють рівень регуляції кровообігу (за типом моторно-вісцеральних рефлексів). Збільшується кількість функціонуючих капілярів, рівень кровопостачання, посилюється мікроциркуляція. Відбувається зниження тонусу артеріальних судин і підвищення тонусу венозних, підсилення крово- і лімфообігу, і, як наслідок, інтенсифікація окисно-відновних та обмінних процесів. Підвищується кровопостачання серця, активізується його скорочувальна функція, усуваються застійні явища і набряки, нормалізується артеріальний тиск [3,4].

Застосування лікувального масажу у фізичній реабілітації хворих на ГХ пропонується багатьма авторами [2,3,4,6]. У лікарняний період реабілітації (зазвичай у стаціонарі рекомендують проходити відновне лікування хворим з ІІ та ІІІ стадією ГХ) лікувальний масаж включають у реабілітаційну програму з метою зниження тонусу периферичних судин, нормалізації діяльності серцево-судинної системи, психоемоційного стану, зняття головного болю – хворим на ГХ не вище ІІ-Б стадії [6]. У післялікарняному періоді пропонуються загалом ті ж прийоми і методика масажу, що і для для хворих з І стадією ГХ на поліклінічному, санаторному етапах, часто пропонується класичний масаж. У цьому періоді особливо важливим є поліклінічний етап, оскільки хворих ІІ та ІІІ стадій ГХ після стаціонару направляють у поліклініку. Основним завданням масажу на цьому етапі залишається зниження артеріального тиску, оптимізація реґіонарного кровообігу. У післялікарняному періоді хворі І та ІІ (з дозволу лікаря) стадії можуть продовжувати курс реабілітації, зокрема масажні процедури, в реабілітаційних, оздоровчих центрах. Застосовується також сегментарно-рефлекторний масаж паравертебральних зон верхньогрудних (D₁ –D₃ ) та шийних (С₂ – С₇ ) спинномозкових сегментів. Призначається масаж комірцевої зони, задньої поверхні шиї, волосистої та лобної частин голови – погладжування, розминання, розтирання [2,3,6]. Всі ці зони шкіри пов’язані з шийними і верхньогрудними сегментами спинного мозку та утвореннями шийного відділу автономної нервової системи (іннервація головного мозку, серця, легень), що дозволяє знизити артеріальний тиск, усуває головний біль.

Авторами [5] проводилось дослідження впливу на функціональний стан хворих ГХ загальноприйнятого відновного лікування, яке включало традиційну лікувальну гімнастику і класичний масаж, і програми фізичної реабілітації, яка серед інших засобів містила сегментарно-рефлекторний масаж. Показано, що у групі обстежених, у якій використовувалась програма фізичної реабілітації, яка містить сегментарно-рефлекторний масаж, позитивна динаміка була більш значною.

Хворим на ГХ у післялікарняному періоді пропонується засвоїти прийоми самомасажу і приділяти цим процедурам значну увагу.

Література.

1. Алехин А.Н. Психологические факторы кардиометаболического риска: история и современное состояние проблемы / А.Н. Алехин, Е.А. Трифонова // Артериальная гипертензия. –2012. –Т. 18, No4. –С. 278–291.

2. Енциклопедія фізичної реабілітації: навчально-методичний посібник. Т. 5. Масаж. Унікальний досвід світового массажу / А. Й. Григор'єв, М. М. Балан, А. Б. Рацул [та ін.].– Кіровоград: Імекс-ЛТД, 2012 – 778 с.

3. Дуржинська О.О. Профілактично-лікувальний масаж: методичні рекомендації /О.О. Дуржинська, Л.А. Совик ,Тихонов В.К.–Вінниця: ОЦ ВНАУ, 2014р.–153с.

4. Єфіменко П.Б. Техніка та методика класичного масажу: навч. посібник для студентів вищих навчальних закладів фізичного виховання і спорту. –Харків: «ОВС», 2007. -216с.

5. Клапчук В.В. Динамика способностей к поддержке равновесия у больных на гипертоническую болезнь, которые перенесли инсульт, под воздействием комплексной физической реабилитации /Клапчук В.В., Фетисова В.В., Александрова М.А. //Журн. клінічних та експериментальних медичних досліджень, 2015.-№3. –С.508-513.

6. Мухін В.М. Фізична реабілітація: підручник для студентів вищих навчальних закладів фізичного виховання і спорту. –К.:Олімпійська література, 2005. -471 с.

7. Цанько І.І. Аналіз медико-соціальних втрат в результаті гіпертонічного кризу на амбулаторно-поліклінінчному етапі /Цанько І.І., Мархонь І.П., Римаренко П.В.[та ін.]//Медицина невідкладних станів.-2013.-No3(50).–С.157–159.

8. World Health Statistics 2012 / World Health Organization. –Geneva, Switzerland : WHO, 2012. –Режим доступу:

http://www.who.int/gho/publications/world_health_statistics/2012/en/–Назва

з екрану.