Экономические науки/15. Государственное регулирование экономики

К.е.н. Маркова Є.Ю.

Херсонське морехідне училище рибної промисловості, Україна

Методичні засади формування адаптивного механізму управління підприємствами рибогосподарського комплексу

В умовах реформування будь-яка економічна система починає характеризуватися нестабільністю, нестійкістю розвитку і прагненням витягувати необхідні доходи з тих джерел, які використовувати простіше. Прагматичний і спрощений підхід до вирішення економічних проблем в цей період, заснований на тому, що в реформений час необхідно одночасно діяти в багатьох напрямах і вирішувати багато завдань. Це часто приводить до того, що певний вид діяльності стає упущеним для держави, ресурси починають швидко виснажуватися і різко втрачати свій стратегічний потенціал. Тому в період проведення економічних реформ підвищується роль наукових досліджень в області кожного конкретного виду господарської діяльності у пошуку способів організації стратегічного управління всіх видів ресурсів, як резерву господарської діяльності в майбутньому, як основи для стійкого і комплексного розвитку економіки країни. Уміння зберегти і примножити ресурси в умовах реформування національної економіки стає одним з показників ефективності організації управління будь-яким видом виробничої діяльності, по якому можна судити про рівень розвитку держави, особливо якщо він має природний характер.

Сучасний стан ведення рибного господарства, оцінка його ефективності, дослідження можливостей адаптації підприємств рибогосподарського комплексу та вибір шляхів поліпшення складного становища у рибному господарстві мають знайти відображення у науково обґрунтованих положеннях та рекомендаціях, а також практичних діях.

У сучасних умовах особливої актуальності набуває проблема раціонального використання живих акваресурсів, коли потреби населення і галузей економіки повинні задовольнятися з урахуванням збереження належного стану рибних ресурсів. Проте, виходячи із особливостей розвитку рибогосподарського комплексу в сучасних умовах, низку стратегічних аспектів його розвитку, зокрема щодо їх можливостей адаптації, розроблено недостатньо повно.

Тому необхідно вирішити наступні завдання:

- розробити:

концепцію адаптації підприємств рибогосподарського комплексу до умов конкурентного середовища, яка б передбачала створення на регіональному рівні організаційно-економічних виробничих систем, що включають вирощування, вилов, переробку і реалізацію рибної продукції, виробництво матеріально-технічних ресурсів, що дозволить забезпечити підтримку паритету, еквівалентність обміну, зміцнити зв'язки і взаємодію між рибоводними, переробними і торговельними підприємствами;

- удосконалити:

науковий інструментарій комплексного аналізу діяльності рибогосподарських підприємств в умовах конкурентного ринку, що забезпечує вибір оптимальних шляхів їх розвитку і базується на багатофакторному експертному аналізі з ранжируванням по сумі балів;

концепцію підвищення ринкової стійкості і конкурентоспроможності підприємств рибогосподарського комплексу через їх реструктуризацію і диверсифікованість виробництва, розроблено інструментарій вибору оптимальних варіантів створення товарних аквагосподарств на основі диверсифікованості рибництва;

методичний підхід до оцінки конкурентоспроможності рибогосподарських підприємств, у якому комплексно враховані параметри: ринкова привабливість продукції, показники ефективності виробничої і збутової діяльності;

організаційно-економічний механізм системи управління конкурентоспроможністю продукції рибогосподарських підприємств, центральне місце в якому займає орган управління, який повинен здійснювати аналіз кон'юнктури ринку і формувати програми підвищення конкурентоспроможності продукції;

- науково обгрунтувати:

методичний підхід до визначення вектору розвитку рибогосподарського комплексу, який базується на оцінці рівня внутрішньої активності по конкретному виду діяльності (рибальство, рибництво і рибопереробка) в регіоні на підставі обчислення інтегрального показника по кожному підприємству;

механізми регулювання розвитку діяльності підприємств рибогосподарського комплексу, зокрема, розвинути організаційну структуру рибогосподарського комплексу, шляхом введення спеціальної структурної позиції – органу стратегічного планування,

концепцію стратегії розвитку рибництва внутрішніх водойм, основою якої буде завдання формувати стійку сировинну базу внутрішніх водойм і їх експлуатацію за принципом культурно оброблюваних водних угідь, що можливе на основі оптимального поєднання і кооперації окремих напрямків рибництва: ставкового, індустріального і пасовищного.

Практичне значення цієї статті полягає у можливості використання наданої стратегії для сприяння розвитку діяльності підприємств рибогосподарського комплексу у ринкових умовах.