История/1.Отечественная История

К.і.н. Яшан О.О.

Черкаський державний технологічний університет, Україна

Заходи радянської влади для посилення пропаганди серед населення на окупованій території України

Німецька пропаганда мала значний вплив на українське населення, особливо на початку окупації [1, арк. 121]. В існуючій ситуації необхідно було посилити радянську агітаційну роботу серед населення. Метою такої агітаційної та пропагандистської роботи серед населення було: посилювати ненависть до німецького нацизму; показати міцність радянського тилу та всезростаючу міць Радянської держави; продемонструвати міцність радянського ладу та неминучу загибель нацизму; підтримати симпатії населення до партизан. Тому з перших днів війни виникла необхідність видання спеціальних газет для населення, що залишилося на захопленій ворогом території. Політоргани Червоної армії видавали і поширювали в тилу супротивника велику кількість листівок, плакатів, звернень і інших друкованих матеріалів [2; 3, с. 394]. У середньому на кожну людину, що опинилася на окупованій території, доводилося близько 70-80 листівок [3, с. 394]. Всього за роки війни на окупованій території України було поширено близько 400 млн. екземплярів газет, листівок, звернень і інших видів друкарської продукції [3, с. 380].

У вересні 1942 р. випуск газет для населення окупованої території було передано у розпорядження відповідних республіканських партійних органів, які координували видання і розповсюдження власних періодичних видань одночасно з армійськими політорганами. Так, з 6 липня 1941 р. ЦК КП(б)У випускав і поширював на окупованій території областей республіканську газету „За Радянську Україну”. Також для населення, що перебувало в окупації, виходили друком спецвипуски газет „Комуніст” і „Радянська Україна” [4, с. 225-226]. 6 грудня 1941 р. передова стаття газети „Комуніст” вийшла з закликом до партизан широко розгортати агітацію серед населення тимчасово окупованих районів України: „Фашисти діють не тільки зброєю. Вони розгортають шалену брехливу і облудну антирадянську агітацію. Цій отруйній брехні і агітації треба протиставити нашу чесну правдиву більшовицьку агітацію” [5, арк. 115-118].

З серпня 1941 р. Головне політичне управління Червоної армії почало регулярний випуск російською, українською і білоруською мовами листівки-бюлетня „Вісті з Радянської Батьківщини”, що виходили масовими тиражами для населення всієї окупованої території СРСР і було відчутною перешкодою для пропагандистської діяльності окупаційної німецької влади. В одному з спеціальних повідомлень нацистської адміністрації наголошувалося: „Ради останнім часом використовують психологічно активні і дієві засоби пропаганди в порівнянні з початковим періодом війни. Особливу увагу привертає газета-листівка, що регулярно скидається з літаків. Із липня 1941-го по травень 1945 р. вийшло 141 номер цієї газети-плаката” [3, с. 381].

Отже, серед друкованих видань, що випускалися радянськими пропагандистським органами для населення окупованої території, найбільшу питому вагу мали листівки [2, арк. 136]. Крім підвищення активності радянської пропаганди, покращилася і якість пропагандистської продукції.

Генеральний комісар Києва в червні 1944 р. констатував, що після форсування Червоною армією Дніпра німецька „… пропаганда представляє собою жалюгідну подібність, яка не дає будь якої достовірності.” [6, арк. 336].

Представниками німецьких органів влади на території тимчасово окупованих районів України було зроблено порівняльні висновки щодо німецької та радянської пропаганди. Негативними рисами німецької пропаганди вважались: „недостатня ударність; відсутність гумору, іронії й комічних сцен; недостатня однорідність і відсутність безперервності; досить формальне оформлення особами, які не в достатній мірі володіють знаннями російської мови; відсутність народних пісень, частушок; погано складені листівки”. Позитивними рисами вважалось те, що пропаганда була „порівняно натуральна”; не мала „ніяких недоречних перебільшень, а тому давала переконливі поради”; графічно бездоганні плакати; ненав’язливість.

До негативних рис радянської пропаганди німці відносили: занадто упереджені, довгі і виснажливі промови; нав’язливість; грубі перебільшення, а отже неправдоподібність; листівки – грубі й звичайні. Позитивними рисами радянської пропаганди нацисти вважали те, що вона: спеціально підібрана до характеру публіки; народна; свідома і однорідна – тому зрозумілі; іронічна (систематично висміювала керівних осіб з табору супротивника); мала багато пропагандиських пісень складених на відомі, улюблені мелодії; використовувала частушки і добре відомі народні пісні з пародійним текстом [7, арк. 41-42].

З середини 1942 р. німецька пропаганда, за визнанням самих німців, почала програвати радянській.

Литература:

1. Центральний державний архів громадських об’єднань України. – Ф. 62. – Оп. 1. – Спр. 85. – Арк.121.

2. Центральний державний архів Вищих органів влади і управління України (далі – ЦДАВО України). – Ф. 4620. – Оп. 3. – Спр. 105-108. – тт. 1-4.

3. Волковский Н.Л. История информационных войн: в 2-х частях / Н.Л. Волковский. – СПб.: ООО «Издательство «Полигон». ‑ 2003. – Часть 2. – 736 с.

4. Советская Украина в годы Великой Отечественной войны: [Документы и материалы: в 3 т.]. / [сост. В. И. Немятый, К. М. Архипенко, Н. А. Буцько и др.]. – [2-е изд.] – К.: Наукова думка, 1985. – Т. 2: Украинская ССР в период коренного перелома в ходе Великой Отечественной войны (19 ноября 1942 – конец 1943 гг.). – 1985. – 510 с.

5. ЦДАВО України. – Ф. 4620. – Оп. 3. – Спр. 97.

6. ЦДАВО України. – Ф. КМФ-8. – Оп. 1. Спр. 6.

7. ЦДАВО України. – Ф. 3676. – Оп. 4. – Спр. 161.