История /2. Общая история.

к.і.н. Замуруйцев О. В., Жиряков К. О.

Мелітопольський державний педагогічний університет імені Богдана Хмельницького, Україна

Система фінансування римської армії епохи імперії

Про війни Стародавнього Риму, про окремі битви і кампаній написано неосяжна кількість дослідних робіт. Проте інтерес до військової історії Риму не слабшає. Римські легіони завоювали для Римської імперії півсвіту. Вони були становим хребтом найвеличнішої держави стародавності. Самі римляни приписували створення легіонів не тільки людському розуму, але і «божественному провидінню» [1, с. 21].

Точно встановити «ціну» армії не представляється можливим, оскільки достовірно невідомі загальна чисельність військовослужбовців, та їх розподіл за різними рангами, що мали різне жалування, точні розміри платні старших офіцерів, розмір платні солдатів допоміжних військ [3, с. 58].

Фінансування армії включало, одноразові витрати (на формування нових частин, на заміну втраченого озброєння і екіпірування, на переведення частин з місць постійної дислокації на театр військових дій і назад), а також регулярні витрати, які складалися з виплат жалування військам, винагороди ветеранам, витрат на продовольство, ремонт зброї та спорядження, утримання і заміну коней і в'ючних тварин.

Встановлено, що чималих коштів вимагало проведення офіційних святкувань і відправлення культів в армії. В одній тільки Британії, за деякими оцінками, «щорічно було потрібно близько 2000 голів худоби для жертвоприношень» [4, с. 534].

До названих вище витрат потрібно згадати ті чималі кошти, які були потрібні на забезпечення армії кіньми і тягловими тваринами. За розрахунками вчених [5, с. 315-316], якщо врахувати, що один кінь служив в середньому 4 роки, то щорічно в армії необхідно було замінити 30000-40 000 коней в мирний час. При вартості одного коня в 125 динарів на це було потрібно від 3,75 до 5 млн. динарів щорічно.

Основну частину у витратах на армію, вочевидь, становило жалування солдатів і офіцерів. Солдатське жалування називалося «стипендій» (Stipendium). У перше століття принципату стипендій рядового легіонера становив 225 динарів (таким він став після дворазового підвищення Цезарем) й виплачувався три рази на рік. Слід зазначити, що вже при Максиміне Фракійці (238 р. н. е.) солдатський стипендій сягав 1800 динарів.

Слід пам'ятати, що серед легіонерів були різного роду фахівці й молодші командири, які отримували полуторне, подвійне або потрійне жалування (вони іменувалися, відповідно, sesquiplicarii, duplicarii и triplicarii). Жалування центуріонів в 15 разів перевищувало жалування легіонеру, а жалування старшого центуріона легіону (пріміпілу) в 60 разів перевищувало солдатське.

Розміри жалування, що виплачувалось вершникам легіону і солдатам допоміжних військ, залишаються незрозумілими. Передбачається, що перші отримували, ймовірно, на 1/6 більше піхотинців, так як з їх жалування робилися вирахування на фураж для коней. Раніше ж дослідники сильно розходилися в цифрах, визначаючи платню піхотинця допоміжних військ від 5/6 до 1/3 жалування легіонера [2, с. 320].

Але на руки солдатам виплачувалася лише менша частина жалування. З солдатського стипендія робилися різного роду вирахування. Як правило, утримувалося близько 2/3 жалування. У легіонах велася відповідна документація, якою відали прапороносці.

Відзначимо також, що новобранці, які прямували до місця проходження служби, отримували з казни на покриття дорожніх витрат подорожні (viaticum), що складали чималу суму - 75 динарів (третина річної платні), однакову і для легіонерів, і для воїнів допоміжних військ.

Відзначимо, що в структурі витрат на армію були відсутні такі статті, як пенсії для вдів і сиріт загиблих солдатів. Звільнення у відставку солдатів за станом здоров'я або інвалідності, вочевидь, не передбачало особливих грошових компенсацій. Якщо щось і виплачувалося, то це розглядалося як окреме благодіяння.

Разом з тим при усіх колосальних витратах, які йшли на утримання збройних сил, неможливо оцінити у фінансових показниках той ефект, який давали політична стабільність, зовнішня і внутрішня безпека держави, що забезпечувались армією.

Литература:

1. Вегеций Ф. Р. Краткое изложение военного дела в 4 томах / Флавий Вегеций Ренат; [пре с греч. С. П. Кондратьев] — М.: Вестник древней истории «Соцэкигз», 1940. — Т. 2, — С. 21.

2. Ле Боэк Я. Римская армия эпохи Ранней Империи / Ян Ле Боэк; [пер. с франц. М. Н. Челинцевой, науч. ред. В.Н. Токмаков] — М.: РОССПЭН, 2001. — 399 c.

3. Махлаюк А. В. Римские легионы в бою / Александр Махлаюк, Андрей Негин — М.: Яуза : Эксмо, 2009. — 512 c.

4. Breeze D., Dobson B/ Roman Officers and Frontiers — Stuttgart.: Franz Steiner, 1993. —631 p.

5. Herz P/ Finances and Cost of the Roman Army // Companion to the Roman Army — Oxford.: BLACKWELL, 2007. — P. 306-322