Медицина / 12. Инфекционные болезни

проф. Дейнека С.Є., доц. Яковичук Н.Д., доц. Ротар Д.В., Джуряк В.С.

Буковинський державний медичний університет, Україна

ВІРУС ЗІКА - ПРИЧИНА НОВОЇ ПАНДЕМІЇ

Вірус Зіка (англ. Zika virus, ZIKV) - РНК-вмісний вірус, що належить до роду Flavivirus родини Flaviviridae і передається комарами роду Aedes. Так як вірус був виділений у макак-резусів, що живуть у лісі Зіка в Уганді, він отримав назву вірус Зіка, а спричинена ним хвороба - лихоманка Зіка або хвороба Зіка (Zika fever, Zika virus disease). Вона належить до арбовірусних інфекцій і є етіологічно спорідненою жовтій лихоманці, лихоманкам Денге, Західного Нілу і чикунгунья, які також розвиваються внаслідок ураження флавівірусами [1].

З часу відкриття вірусу в 1947 році і до 2007 року випадки лихоманки Зіка були поодинокими (документально було зафіксовано лише близько 15 випадків інфекції), зустрічалися вони лише в районах екваторіального поясу в Африці і Південно-Східної Азії та через порівняну безневинність викликали мало інтересу (Robin Y., Mouchet J. , 1975; Jan C. et al., 1978; Olson J.G. et al., 1981; Enserink M., 2015).

Лихоманка Зіка зуміла привернути до себе увагу в 2007 році після подій на островах Яп в Тихому океані (Федеративні штати Мікронезії), де перехворіло 70% жителів (не менше 5000 чоловік), та в 2013 році ще більш масштабним спалахом лихоманки Зіка в Полінезії, де повідомлялося вже про 28 тисяч випадків зараження [2-4].

У 2014 році вірус поширився на схід через Тихий океан і досяг Південної Америки, Центральної Америки, Карибських країн і наразі вважається пандемією [1].

Інфекція, яку переносять комарі роду Aedes і викликає м'яку лихоманку, кон'юнктивіт і головний біль (виявляються лише в 20% інфікованих), уже виявлена в Африці, Північній і Південній Америці, Азії і Тихоокеанському регіоні: на Барбадосі, у Болівії, Бразилії, Колумбії, Домініканській Республіці, Еквадорі, Сальвадорі, Французькій Гвіані, Гваделупі, Гватемалі, Гайані, Гаїті, Гондурасі, Мексиці, Панамі, Парагваї, Пуерто-Ріко, Сен-Мартені, Сурінамі, Венесуелі та інших країнах.

Нещодавно вірус Зіка почав поширюватися ще далі - він був діагностований у жителів Австралії, США, Британії, Данії, Португалії, Фінляндії, Німеччини, Швеції, Ізраїлю, Франції, Японії, Норвегії, Італії, Швейцарії, Нідерланд, Бельгії, Італії та Іспанії (Waehre T. et al., 2014; Zammarchi L. et al., 2015; Tappe D. et al., 2015). Захворюванню присвоєно статус пандемії [1]. Проте вірус не здатний поширюватися у країнах з холодним кліматом, тому ризику подальшого поширення захворювання там немає.

Лихоманку Зіка вважають причиною народження тисяч немовлят із недорозвиненим мозком. Матері, інфіковані вірусом Зіка, можуть передати вірус своїм немовлятам, від чого діти народжуються з неврологічною патологією у вигляді зменшення розмірів черепа і головного мозку (мікроцефалії). В одній лише Бразилії від жовтня зафіксовано понад 4000 випадків мікроцефалії. За словами лікарів, виявити дефекти у розвитку частин тіла плоду неможливо, і більшість матерів дізнаються про існування проблеми лише після пологів, коли з'ясовується, що окружність голови не перевищує 32 сантиметри. Деякі країни Латинської Америки вже порадили жінкам утримуватися від вагітностей.

Жодного лікування або вакцини від хвороби ще не існує. Лихоманка вважається несмертельним захворюванням. Випадки смерті людей з вірусом Зіка вкрай рідкісні, а достовірних даних, що саме хвороба стала причиною смерті, як правило, немає. Однак, у Бразилії зареєстровано 5 випадків загибелі від вірусу новонароджених немовлят. Ще в 44 випадках дитячої смерті експерти лише припускають, що причиною міг бути вірус Зіка.

Спалах лихоманки Зіка може статися в будь-якій країні, де поширені комарі роду Aedes. А це тропічні та субтропічні зони усіх континентів. Утім, тепер, ймовірно, слід остерігатися не лише кровососів. У Всесвітній організації охорони здоров’я підтвердили випадок зараження під час статевого контакту.

Слід звернути увагу, що вірус Зіка маловивчений, а багато аспектів, що стосуються лихоманки Зіка, не встановлені, обмежені або вважаються ймовірними, але не отримали офіційного наукового доказу і тому вимагають подальших досліджень. Наприклад, вимагає наукового доказу ймовірність високотератогенної дії вірусу Зіка, а також взаємозв'язок між інфекцією Зіка і синдром Гійєна-Барре та іншими можливими неврологічними і автоімунними ускладненнями; залишаються невідомими тривалість і сила імунітету після перенесеної хвороби, патогенез захворювання, джерело інфекції і резервуар у дикій природі, а також залишається невизначеність щодо ускладнень захворювання, генетичної схильності й рівнів ризику для вагітних жінок, новонароджених або пацієнтів з певними супутніми захворюваннями. Підлягають і вивченню фактори, що сприяють поширенню вірусу, його проникненню через плаценту і впливу на розвиток плоду.

Всесвітня організація охорони здоров'я (ВООЗ) заявила, що вірус Зіка має "вибуховий" пандемічний потенціал. На даний момент відомо про понад 1,5 мільйонах випадків, але ВООЗ не виключає, що число заражених досягне 4 мільйонів (в основному в країнах Південної та Північної Америки). У ВООЗ побоюються, що вірус продовжить поширюватися і з часом ймовірно охопить усі країни та території, де живуть комарі Aedes.

Література

1. Fauci A.S., Morens D.M. Zika Virus in the Americas - Yet Another Arbovirus Threat // The New England Journal of Medicine. - 2016. - Vol. 374. - P. 1-3.

2. Duffy M.R., Chen T-H., Hancock W.T., Powers A.M., Kool J.L., et al. Zika virus outbreak on Yap Island, Federated States of Micronesia // N. Engl. J. Med. - 2009. - Vol. 360 (24). - P. 2536–2543.

3. Hayes E.B. Zika virus outside Africa // Emerg. Infect. Dis. - 2009. - Vol. 15(9). - P. 1347–1350.

4. Mons S., Ghawche F., Oehler E., Lastere S., Larre P., Mallet H.P. Epidémie de syndromes de Guillain-Barre durant l'épidémie de Zika en Polynésie française // Bulletin de Veille Sanitaire Antilles. - 2015. - Vol. 8-9. - P. 14-15.