Педагогика / Проблемы подготовки специалистов

Клєба А.І.

Комунальний заклад «»Харківська гуманітарно-педагогічна академія»

Харківської обласної ради, Україна

Формування інформаційно-комунікативної спрямованості

як складової інформаційно-комунікативної культури майбутніх вихователів дошкільних навчальних закладів

Освітній процес – це передача й засвоєння соціально-культурного досвіду, а також формування здатності до його збагачення. У контексті педагогічної діяльності, освітній процес – це цілеспрямований цілісний процес виховання, навчання й розвитку, педагогічно спланована й реалізована єдність цілей, цінностей та змісту.

Відкритість системи обумовлена інформаційною та комунікативною відкритістю освітнього середовища. Інформаційна відкритість пов’язана з відкритістю освітнього середовища майбутньому і з концепцією випереджаючої «ноосферної» освіти. Комунікативна відкритість освітнього середовища включає в себе цілеспрямовану інтеграцію всіх способів взаємодії суб’єктів освітнього процесу як у середовищі, так і за її межами [4].

Інформаційно-комунікативна культура майбутніх вихователів дошкільних навчальних закладів – це інтегрована професійна якість особистості, яка включає інформаційно-комунікативну спрямованість – сукупність усвідомлених потреб та мотивів, які визначають відношення до інформаційно-комунікативної діяльності.

В психолого-педагогічній літературі спрямованість характеризують як:

- «динамічну тенденцію» [3];

- «смислоутворюючий мотив», який орієнтує діяльність особистості [2];

- «основну життєву спрямованість» [1], яка обумовлює соціальну життєдіяльність людини у відкритому інформаційно-комунікативному просторі.

Досліджуючи питання формування інформаційно-комунікативної спрямованості, спираємося на теорії дослідників, які звертались до проблем інтеграції інформації та комунікації в професійно-педагогічній діяльності (В. Ширшов, О. Фадейкіна, Л. Андропова).

Враховуючи характерні особливості професійно-педагогічної діяльності, ми розглядаємо інформаційно-комунікативну спрямованість особистості вихователя як сукупність стійких мотивів, настанов та переконань, які:

– проявляються в системі вчинків, потреб вихователя, які регулюють його поведінку, передаючи досвід трансформації інформації в знання, у процесі педагогічної інфокомунікації;

– виступають основою професійно-ціннісної орієнтації вихователя в процесі педагогічної інфовзаємодії;

– визначають відношення до інформаційно-комунікативної діяльності, яка сприяє формуванню та подальшому розвитку інформаційно-комунікативної культури.

Процес формування інформаційно-комунікативної спрямованості повинен починатися з її детальної діагностики. Традиційні та інноваційні діагностичні методи дозволяють визначити якісні характеристики особистості студена – майбутнього вихователя в контексті наявних фактичних знань, умінь та навичок роботи з інформацією, з комунікативними засобами, які необхідні для реалізації інформаційно-комунікативної діяльності.

Інформаційно-комунікативна спрямованість виступає структурним елементом інформаційно-комунікативної культури. Результати діагностики дозволяють виділити область знання та область незнання, відповідно область умінь та навичок та область їх відсутності. Умовна границя між ними виражається в формі протиріч між «хочу» та «знаю».

В основі інформаційно-комунікативної спрямованості закладена система особистісних та професійно орієнтованих потреб, де вектор напряму змін йде від екзистенціальних потреб, які пов’язані з комфортом, почуттям захищеності й потреби в любові до потреб професійної самоактуалізації. У цій системі потреб інформаційно-комунікативна спрямованість трансформується із зовнішньозначимої мети у внутрішню обмірковану необхідність та послідовно проявляється через:

- бажання як усвідомлену потребу займатися інформаційно-комунікативною діяльністю;

- інтерес до спеціальної інформації, яка необхідна для організації продуктивної взаємодії;

- усвідомлене прагнення до особистісного й професіонального самовдосконалення в реалізації інформаційно наповненої взаємодії.

Інформаційно-комунікативна спрямованість як загально значима мета інтегрує особисто значимий смисл інформаційно-комунікативної діяльності, яка направляє вектор розвитку особистості в цілому та конкретно особистості майбутнього вихователя.

Література

1. Алексеев Б.Г. Человек как предмет познания / Б.Г. Ананьев. – М. – Наука, 2000. – 351 с.

2. Леонтьев А.Н. Потребности, мотивы и эмоции. – М. : Изд-во МГУ, 1971. – 243 с.

3. Рубинштейн С.Л. Основы общей психологии / С.Л. Рубинштейн; сост. А.В. Брушлинский, К.А. Абульханова-Славская. – СПб. : Питер, 2000. – 720 с.

4. Урсул А.Д. Модель ноосферно-опережающего образования ІІІ тысячелетия // Открытое общество и устойчивое развитие : Сб. тез. и матер. ІІІ Межд. Симпозиума. – Зеленоград, 2001. Т. VІІ.