Педагогічні науки/2 Проблеми підготовки спеціалістів

Вороновська Л.П.

Харківський національний університет міського господарства

імені О.М. Бекетова, ст. викладач каф. вищої математики

АКТИВІЗАЦІЯ ОСОБИСТИХ КОМУНІКАТИВНИХ ЗВʼЯЗКІВ У ФОРМУВАННІ ПРОФЕСІЙНОЇ МОБІЛЬНОСТІ МАЙБУТНЬОГО ФАХІВЦЯ КОМУНАЛЬНОГО ГОСПОДАРСТВА

Комунікативна компетенція майбутнього фахівця активно досліджується науковцями в аспекті професійної мобільності як здатності особистості засвоювати нові професії, спеціальності і професійні інноваційні технології. Так, у дослідженні В. Солоненко пропонує розглядати у її структурі інваріантну та варіативну складову. Серед компонентів професійної мобільності фахівця вчений визначає потребнісно-мотиваційний, змістовно-діяльнісний, емоційно-вольовий, когнітивний, комунікативний, креативний [4].

На соціально-комунікативній компетенції як основній для професійної мобільності наголошує Е. Гнатишина. При цьому науковець деталізує, що з точки зору компетентісного підходу, визначена компетенція забезпечує готовність майбутнього фахівця до використання комунікативних технологій і соціалізації у сучасному «мозаїчному» світі [1].

У дослідженні Б. Ігошева разом із компонентами професійної мобільності – активністю, готовністю, адаптивністю та креативністю, визначається й комунікативність як здатність і готовність встановлювати необхідні зв'язки і контакти з суб'єктами освітньої діяльності [2].

Цікавим, на наш погляд, є запропонована Р. Майбородою структура професійної мобільності, що включає мотиваційно-когнітивний (стійка мотивація до отримання професійно-значущих знань, усвідомлення соціальної значущості професії, володіння теоретичними знаннями в своїй галузі та у галузі інших фундаментальних наук), організаційно-діяльнісний (уміння організувати, структурувати, раціоналізувати навчальну та професійну діяльність у професійній сфері, уміння аналізувати, проектувати та прогнозувати результати та наслідки дій, здібність критично оцінювати запропоновані варіанти управлінських рішень та обґрунтувати пропозиції щодо їх удосконалення) і професійно-комунікативний компоненти (дотримання норм та правил професійної етики, прийнятих у професійній діяльності; здатність до швидкої адаптації у професійному колективі, розвиток навичок ділового та професійного спілкування, здатність використовувати для рішення аналітичних, комунікативних та дослідних задач сучасні технічні засоби та інформаційні технології) [3].

Комунікативний компонент включає поняття про цілі, мотиви, засоби і стимули спілкування, вміння чітко викладати думки, переконувати, аргументувати, передавати інформацію, організовувати і підтримувати діалог, користуватися вербальними і невербальними засобами передачі інформації. Він передбачає комунікабельність, обізнаність у діловому етикеті і культурі мовлення, вміння слухати, надати професійну консультацію і реалізується у професійному спілкуванні і взаємодії з іншими людьми. Комунікативний компонент поєднує комунікативну інтеракцію, соціальну перцепцію і міжособистісну комунікацію. Комунікативна інтеракція характеризує здатність професійно мобільного фахівця до реалізації взаємодії між людьми у організації їх спільної діяльності, узгодження своїх професійних орієнтацій, цілей, установок, мотивів з позиціями інших учасниками професійної діяльності з урахуванням їх індивідуальних особливостей. Важливого значення набуває комунікативна інтеракція для формування вмінь виявляти лідерські якості, керувати груповою динамікою, займати адекватну позицію, надавати підтримку, формулювати вимоги, конструктивно вирішити конфліктну ситуацію. Соціальна перцепція полягає у вмінні на основі сприймання встановлювати міжособистісні професійні відносини, інтерпретувати особистісні характеристики працівника та прогнозувати успішність його діяльності.

Під професійною комунікацією ми розуміємо здатність здійснювати обмін інформацією між представниками однієї чи суміжних професій у межах професійної діяльності, спрямований на вирішення професійних завдань чи професійний розвиток.

Зважуючи на поєднання у змісті комунікативної компетентності двох аспектів – власної організованості та уміння організовувати інших, уважаємо доречним зосередити увагу на зв’язку комунікативності та організованості. При цьому зосереджуємо увагу на позитивності у формуванні комунікативного компоненту професійної мобільності майбутнього фахівця спрямування студентів на виявлення ініціативності у збагаченні комунікативного середовища. У цьому аспекті уважаємо, що активізація комунікативних зв’язків студентів у процесі навчально-пізнавальної діяльності дозволяє ефективно впливати на формування комунікативного та організаційного компонентів професійної мобільності майбутнього фахівця комунального господарства.

Формування комунікативного та організаційного компоненту професійної мобільності майбутніх фахівців комунального господарства відбувалось у процесі їхнього спрямування на самоорганізацію та самоврядування у різних суспільних проектах, пов’язаних із професійною реалізацією.

Підтримка самостійності студентів у їхніх комунікативних зв’язках спричиняє формування у них дуже важливої для сучасності якості – свободи вибору та відповідальності за цей вибір.

Активізація комунікативних зв’язків студентів через сприяння виявленню ними ініціативи в організації особистої професійної комунікації та залученні її суб’єктів у середовище університету сприяла ефективному формуванню професійної мобільності майбутніх фахівців комунального господарства, орієнтувала студентів на значущість комунікативних умінь для організації власної професійної самореалізації та достатньої свободи у професійному самовиявленні.

Цитована література

1. Гнатышина Е.А. Профессиональная компетентность как условие мобильности педагога профессионального обучения / Е.А.Гнатышина // Социально-профессиональная мобильность в ХХІ веке: сборник материалов и докладов международной конференции, екатеринбург, 29-30 мая 2014 г. / под. ред. Г.М.Романцева, В.А.Копнова. Екатеринбург: Изд-во Рос. гос. проф.-пед. ун-та, 2014. – С. 218-224.

2. Игошев Б. М. Организационно-педагогическая система подготовки профессионально мобильных специалистов в педагогическом университете: монография / Б.М. Игошев. – М. : ВЛАДОС, 2008. – 201 с.

3. Майборода Р.В. Мобільність майбутнього економіста як його професійно значуща характеристика / Р.В.Майборода // Соціум. Наука. Культура (19-21.01.2015), Педагогіка. – Режим доступу: http://int-konf.org/konf012015/981-mayboroda-r-v-moblnst-maybutnogo-ekonomsta-yak-yogo-profesyno-znachuscha-harakteristika.html

4. Солоненко В.А. Психолого-педагогические аспекты когнитивной мобильности личности / В.А.Солоненко // Известия РГПУ им. А.И. Герцена . 2008. – №80.– С. 509-513.