Бегас Л.Д.

Уманський державний педагогічний університет

імені Павла Тичини

м. Умань, Україна

ВПЛИВ МУЗИКИ ПІД ЧАС ДРАМАТИЗАЦІЇ ДИТИНИ ІЗ ЗАЇКАННЯМ В ПРОЦЕСІ КОРЕКЦІЙНОЇ РОБОТИ

Сучасний етап розвитку освітньої галузі в Україні відзначився особливою увагою з боку держави і суспільства до дітей з особливими освітніми потребами. Пошук нових шляхів впливу на повноцінне формування, розвиток і корекцію їх психофізичних якостей набуває актуальності в сфері сучасної корекційної педагогіки та спеціальної психології у зв’язку із залученням дітей до загальноосвітнього простору та бажанням надати їм вчасної допомоги в різних типах закладів та в різних формах навчання.

В спеціальній педагогіці засоби творчої діяльності використовуються в роботі з різними категоріями дітей із порушенням психофізичного розвитку. Так, в роботі з дітьми з ПМР широкого розповсюдження набуло використання музичних засобів виховання: промовляння слів, фраз під музику, співи (Л. Андронова, Г. Волкова), заняття з музичним супроводом з ритмічними рухами рух, ніг, тулуба, а в подальшому поєднання цих рухів зі співами, мелодекламацією (Л. Бєлякова, В. Дресвяннікова, Л. Журавльова). Існують також різні форми організації роботи з дітьми, які базуються на використанні різноманітних музичних засобів – невеличких театралізованих композицій з використанням сольного співу, хороводів тощо [5, с. 57].

Використання ігрової діяльності для корекції недоліків розвитку дітей, як то розумова відсталість, затримання психічного розвитку, порушення мовленнєвого розвитку, порушення зору, слуху є актуальною проблемою в сучасній спеціальній психології та педагогіці. В дослідженнях, присвячених вивченню корекційно-розвиваючих можливостей ігрової діяльності, розглядаються переважно сюжетно-рольова та дидактична гра із старшими дошкільниками, які мають відхилення у розвитку.

Музика є одним із найбільш доступних та ефективних факторів формування особистості, в дітей із заїканням. Слід зазначити, що слухання камерної музики «підживлює» емоційний стан таких дітей. Сприймання музики відбувається не від загального до особистого, а від особистого до загального, тобто не від уявлень до почуттів, а від почуттів до уявлень. У зв’язку з цим, музику розуміють як специфічну мову психологічного стану дитини і сприймають її як ліричний процес в житті дитини. Коли вона пізнає навколишній світ, то не тільки включає в цю діяльність мисленнєві процеси, вона пробуджує почуття та емоції, через які відкриває себе та своє ставлення до світу [4, с. 10].

Драматизація під музику саме дитині,яка заїкається допомагає збудувати такий асоціативний ряд: мистецтво – творчість – враження – ефективність. А творча дитина завжди знайде вихід із будь-якої складної ситуації. Це надає їй можливість відмовитися від загальноприйнятих способів мислення та відновити здатність діяти відповідно до своїх мрій та уподобань. Та поступово це перейде у професійну діяльності, бажання постійно розвиватися і найголовніше – вміння жити в суспільстві. Забезпечення творчої діяльності заїкуватої дитини дає поштовх піднятися сходинками пізнання, утриматись на відтворенні та реалізувати свої можливості в безмежному просторі свого життя [6, с. 72].

Здійснення драматизації під музичний супровід може відбуватися у формі занять-концертів, (для дітей із заїканням), підбирається знайомий та улюблений ними репертуар. Емоційний підйом настрою дітей забезпечує відвідування спектаклю, концерту класичної, або народної музики. Це розвиває у них почуття прекрасного та близького спілкування з мистецтвом. Маючи певний досвід, вони вже з цікавістю слухають та висловлюють власну думку, або свої уподобання, які близькі для душі.

Участь у музичних драматизаціях позитивно впливає на дихання, серцеву діяльність, травлення, коригує мовленнєву діяльність, розвиває емоційну сферу дітей, залучає їх до вокалу [1, с. 260].

В музичній драматизації поєднуються музика, література, малювання, посильний рух – все це сприяє розвитку мислення, мовлення та накопиченню музично-естетичного досвіду.

Загалом атмосфера під час музичної драматизації має бути захопливою, динамічною, цікавою, сприяти новим відкриттям як в емоційному, так і в пізнавальному планах. Участь в ній має викликати у дітей постійний пізнавальний інтерес, радість від спілкування з мистецтвом і активне свідоме бажання оволодіння елементарними знаннями й вміннями. Так звана «психологічна установка» на сприймання мистецтва повинна починатися задовго до початку, адже «урок мистецтва, що не дає насолоди мистецтвом, не веде до неї, втрачає для дитини всякий сенс, породжує ледарство думки» [2, с.248].

Використання музичних драматизацій в спеціальних дошкільних закладах різних типів, як багатофункціонального засобу розвитку і корекції дитячого організму є надзвичайно важливим для забезпечення нормалізації життєдіяльності дітей із заїканням. Адже впровадження нестандартних, творчих, немедичних засобів впливу на активізацію внутрішніх ресурсів організму дитини створює більше шансів для її розвитку.

Література:

1. Антонова-Турченко О. Музична психотерапія: посібник-хрестоматія / О. Антонова-Турченко, Л. Дробот – К.: ІЗМН, 1997. – 260 с.

2. Медведева Е. А. Артпедагогика и арттерапия в специальном образовании / Е. А. Медведева, И. Ю. Левченко – М.: Издательский центр «Академия», 2002. – 248 с.

3. Побережна Г. Педагогічний потенціал музикотерапії / Г. Побережна – № 2 –2008. – С. 9-12. – (Мистецтво та освіта).

4. Рудницька О. П. Педагогіка загальна та мистецька / О. П. Рудницька – Т.: Навчальна книга – Богдан, 2005 – 57 с. – (Навчальний посібник).

5. Скрипник Т. В. Методика дослідження психічних процесів у дошкільників з аутизмом / Т. В. Скрипник – К.: Педагогічна думка. – 2008. – 72 с. – (Методичні рекомендації).