Педагогические науки/5.Современные методы преподавания

Швець Т. В.

Вінницький технічний коледж

Національно-патріотичне виховання

під час викладання хімії

Враховуючи суспільно-політичну ситуацію, що склалася в Україні, усе більшої актуальності набуває виховання в молодого покоління почуття патріотизму.

Справжній патріот повинен мати активну життєву позицію, своїми справами та способом життя сприяти якісним змінам ситуації в країні на краще. Для формування такої свідомості особистості має бути успішно реалізована цілісна система національно-патріотичного виховання.

Напрями роботи щодо національно-патріотичного виховання з хімії:

1. Розкриття внеску українських учених-хіміків у розвиток світової науки.

Вагомий вклад у розвиток хімії зробили такі українські вчені: Горбачевський І. Я., Вернадський В, І., Кістяковський В, О., Думанський А.В., та ін.

Іван Якович Горбачевський першим висловив припущення про амінокислотний склад білків. Праці вченого стосуються органічної хімії й біохімії, він розвивав українську наукову термінологію, підготував два підручника органічної та неорганічної хімії українською мовою.

Володимир Іванович Вернадський – видатний природознавець планетарного масштабу, фундатор Академії наук України. Його наукові праці присвячено дослідженню складу земної кори, атмосфери, гідросфери, міграції хімічних елементів у земній корі, ролі радіоактивних елементів в її еволюції.

Володимир Олександрович Кістяковський – український та російський фізико-хімік, який розвинув теорію електролітичної дисоціації.

Антон Володимирович Думанський – один із засновників колоїдної хімії в нашій країні. Його слід згадати під час вивчення теми «Розчини».

2. Ознайомлення студентів із діяльністю та досягненнями наукових установ, підприємств України.

Навчальна програма з хімії завершується такими питаннями: «Хімічна наука і виробництво в Україні». Тому під час узагальнення курсу доцільно повідомити, що у складі Національної академії наук України працюють багато інститутів, де досліджуються теоретичні й практичні проблеми хімічної науки й виробництва. Назви деяких інститутів говорять самі за себе: Інститут органічної хімії, Інститут фізичної хімії, Інститут загальної та неорганічної хімії, Інститут хімії високомолекулярних сполук, Інститут біохімії та нафтохімії та ін.

Розповідаючи про воду, студенти мають довідатись, що цю речовину досліджують у Києві, в Інституті колоїдної хімії і хімії води Національної академії наук України.

Вітчизняні вчені не стоять осторонь досліджень у сучасних галузях нанонаук і біотехнологій. Такі дослідження проводяться в НАН України, а в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка створено Інститут високих технологій, де ведеться підготовка фахівців з нано- й біотехнологій.

На даний час в Україні функціонують 10 великих хімічних підприємств. Більшість підприємств хімічної промисловості зосереджено у трьох районах: Придніпров'ї, Донбасі, Прикарпатті, тому ці райони найбільше екологічно забруднені. Зокрема, основними виробниками хімічної продукції в Україні є Черкаський «Азот», Концерн «Стирол» (Горлівка), Сєвєродонецький «Азот» та «Рівнеазот». Також великими виробниками хімічної продукції є Київхімволокно, Алчевський коксохімічний завод, Вінницяпобутхім, Дзержинський фенольний завод тощо.

3. Організація екскурсій (реальних і віртуальних) на підприємства, до науково-дослідних установ міста та України.

4. Систематичне інформування студентів про участь українських науковців у сучасних дослідженнях, розробленні нових технологій тощо.

5. Розв’язування та складання студентами задач (розрахункових, якісних, експериментальних) з історичними матеріалами.

6. Оновлення демонстраційних матеріалів до навчальних занять сучасними фактами.

7. Формування практичних навичок і умінь викладачів та студентів з надання першої медичної допомоги в нестандартних ситуаціях.

8. Розроблення студентських проектів із використання в польових умовах таких практичних життєвих порад учасників АТО, як: здобування вогню; знезараження питної води; захист від укусів комах і тварин; особливості зберігання харчових продуктів; методи нейтралізації шкідливих хімічних речовин.

9. Виконання студентських проектів, в яких необхідно відобразити не тільки наукові досягнення, а й особистісні якості, улюблені заняття та інтереси учених-хіміків.

10. Пошук технологій захисту військового одягу від дії шкідливих речовин.

11. Організація пошукової самостійної роботи студентів в архівах, музеях.

12. Використання патріотичних висловів вітчизняних учених та зарубіжних про українських науковців та винахідників.

13. Відзначення ювілейних дат: від дня народження українського вченого; від дня заснування наукової теорії або винаходу українського вченого.

Отже, національно-патріотичне виховання на заняттях хімії має сприяти формуванню в студентів знань та уявлень про діяльність та досягнення видатних українських учених-хіміків, наукових установ, підприємств України; викликати почуття гордості за геніїв свого народу та націю в цілому.

Література:

1. Дігавцова Л. Домашній експеримент // Освіта України. – 2015. – № 29. – С.13

2. Рябуха А. П. Національна патріотична робота в школі // Педагогічна майстерня. – 2015. – № 9. – С. 11 - 16

3. Сорока В. Хімічна «абетка» // Освіта України. – 2015. – № 35. – С. 7.