Педагогічні науки

К. соціол. н., доцент Маркозова О.О.

К. т. н, доцент Маркозов Д.О.

Харківський національний автомобільно-дорожній університет, Україна

ДИСКУСІЙНІ МЕТОДИ НАВЧАННЯ: СУТНІСТЬ ТА ПРИЗНАЧЕНЯ

Наукові дослідження феномену дискусії як методу навчання починаються з 30-х років XX століття. Одним з перших до цієї проблеми звернувся швейцарський психолог Ж. Піаже [1]. Згодом важливу роль у розвитку дискусійних методів навчання зіграли ідеї К. Левіна про вплив групових обговорень і ситуативних факторів на зміну соціальних установок особистості [2]. Подальше вивчення механізмів групової дискусії показало доцільність її застосування для активізації навчально-виховного процесу [3, 4].

У сучасній науковій літературі під дискусією розуміють обмін протилежними думками між двома або кількома людьми, під час якого кожна із сторін відстоює свою точку зору [5]. Метою дискусія є з’ясування та зіставлення різних точок зору для знаходження правильного рішення спірного питання. Дискусія вважається ефективним способом переконання, оскільки її учасники самі приходять до того чи іншого висновку.

Сьогодні дискусійні методи використовуються як один із способів активного соціально-психологічного навчання, що базується на організованій комунікації у процесі вирішення навчально-професійних завдань. Це методи, що дають можливість, шляхом використання в процесі публічної суперечки системи логічно обґрунтованих доводів, впливати на думки, позиції та установки учасників дискусії.

Найбільш часто методи дискусії застосовуються при обговоренні складних теоретичних і практичних проблем, для обміну досвідом, уточнення та узгодження різних позицій людей, вироблення єдиного підходу до дослідження певного явища. Метод групової дискусії покращує і закріплює знання, збільшує об’єм нової інформації, виробляє вміння доводити, відстоювати свою думку та прислухатися до думки інших. В якості об’єкта дискусійного обговорення можуть виступати як спеціально сформульовані проблеми, так і ситуації, що виникають у професійній діяльності. Предметом дискусії можуть бути, наприклад, міжособистісні відносини самих учасників групи. У цьому випадку мережа групових взаємин виступає як реальна навчальна модель, за допомогою якої люди на особистому досвіді засвоюють особливості процесів групової взаємодії, розширюючи свої можливості самовизначення і розуміння інших.

Механізм використання дискусійних методів навчання дозволяє:

– зіставити протилежні позиції учасників дискусії і побачити проблему з різних сторін;

– уточнити взаємні позиції, що зменшує опір сприйняттю нової інформації;

– уникнути можливих конфліктів, оскільки в процесі відкритих висловлювань з’являється можливість усунути емоційну упередженість в оцінці позицій партнерів;

– виробити групове рішення;

– залучити учасників дискусії до подальшої реалізації прийнятих рішень;

– підвищити ефективність та зацікавленість учасників дискусії у вирішенні групового завдання, надавши їм можливість проявити свою компетентність і тим самим задовольнити потребу у визнанні та повазі.

Методика підготовки та проведення дискусії в навчальному процесі включає в себе кілька етапів.

Перш за все, слід продумати і вибрати тему дискусії. Тема повинна бути актуальною для учасників обговорення, соціально значущою і такою, що має вихід на практику. Вона повинна містити проблемні питання, викликати інтерес у присутніх, бути для них знайомою, що дає змогу вести компетентне обговорення. Тема може бути обрана в рамках навчальної програми досліджуваних дисциплін, але обов’язково з урахуванням інтересів учасників дискусії. Формулювати тему слід чіткою і ясною, по можливості короткою, що допоможе залучити увагу учасників, та змусить їх замислитися над поставленою проблемою. При підготовці до проведення дискусійного заняття потрібно заздалегідь розробити питання для обговорення. Від того, як будуть поставлені ці питання, багато в чому залежить успіх майбутньої дискусії. Формулювання питань має включати в себе можливість розгляду різних точок зору, бути приводом для роздумів. У цих питаннях можуть міститися думки, які не є безперечними, або такі, що суперечать фактам дійсності, чи бути відмінні від загальноприйнятого трактування.

Дискусія під час навчального заняття може розвиватися по різному, проте викладач повинен розробити сценарій, в якому виділяються основні етапи проведення обговорення. Сценарій, як правило, включає: вступне слово викладача, в якому проголошуються питання, винесені на обговорення, а також умови ведення дискусії. Основні ідеї сценарію дискусії оголошуються заздалегідь для того, щоб її учасники могли вивчити проблему, прочитати необхідну літературу, проаналізувати різні точки зору, зіставити їх, визначити власну позицію.

Наступний етап – це безпосереднє проведення групової дискусії. Викладач має нагадати присутнім тему, мету і завдання дискусії та питання для обговорення. Після вступного слова викладач починає дискусію постановкою питання або коментарями з проблеми, запрошує присутніх висловити власну думку з першого питання. Потім надається слово бажаючим виступити. У процесі проведення дискусії викладач може задавати питання учасникам, застосовувати спеціальні прийоми для підвищення активності аудиторії: загострювати протилежні точки зору; використовувати протиріччя, розбіжності в думках виступаючих; попереджати можливі заперечення з боку опонентів.

При проведенні дискусії, продуктивність висунення гіпотез та ідей підвищується, якщо викладач: дає час на те, щоб обміркувати відповіді уникає невизначених двозначних питань; звертає увагу на кожну відповідь; змінює хід міркування учасників – розширює думку або змінює її спрямованість.

На завершення дискусії, викладач підводить підсумки, аналізує висновки, до яких дійшли учасники, підкреслює основні моменти правильного розуміння проблеми, показує помилковість деяких висловлювань. Він звертає увагу на точність вираження думок, глибину і науковість аргументів, правильність вживання понять, оцінює вміння відповідати на запитання, застосовувати різні засоби полеміки, відзначає найбільш активних учасників дискусії та дає рекомендації щодо подальшого вивчення обговорюваної проблеми.

Як свідчить практика проведення дискусій, їх успіх багато в чому залежить від дотримання учасниками основних правил проведення обговорення, які були розроблені Н. Енкельманом [6]. Наведемо формулювання деяких з них:

– дискусія – це діловий обмін думками, в ході якого кожен учасник повинен намагатися міркувати якомога об’єктивніше;

– дискусію необхідно проводити організовано, кожен учасник може виступати тільки з дозволу ведучого;

– кожне висловлювання має бути підкріплено фактами;

– в обговоренні слід надати кожному учаснику можливість висловитися;

– кожне висловлювання чи позиція повинні бути уважно розглянуті;

– необхідно уважно слухати виступи інших, роздумувати над ними і починати говорити тільки тоді, коли з’являється впевненість, що кожне ваше слово буде сказано по справі;

– в ході обговорення неприпустимо «переходити на особистості», «навішувати ярлики», допускати зневажливі висловлювання;

– відстоюйте свої переконання в енергійній і яскравій формі, не принижуючи при цьому гідності людини, яка висловила протилежну думку;

– при висловлюванні думок, що не збігаються з вашим, зберігайте спокій, виходячи з того, що дві людини не можуть думати однаково;

– будь-який виступ повинен мати на меті роз’яснення різних точок зору і примирення тих, хто сперечається;

– говоріть лаконічно, утримуйтесь від розтягнутих вступів, відразу ж починайте говорити по суті;

– ведіть себе коректно: не використовуйте час для висловлювання невдоволення тій чи іншій людині, тим більше відсутній.

Отже, можна зробити висновок, що ретельно підготована та якісно проведена дискусія має значний позитивний вплив на становлення як внутрішньоособистісних, так і професійних якостей особистості. Вона сприяє формуванню гнучкості та креативності мислення, а також активності і виробленню самостійної життєвої позиції людини.

Литература:

1. Пиаже Ж. Избранные психологические труды [пер. с фр.] / Ж. Паже. – М.: Просвещение, 1969. – 659 с.

2. Левин К. Динамическая психология / К. Левин. – Изд-во «Смысл», 2001. – 486 с.

3. Юдина А. Д. Учебная дискуссия – один из активных методов обучения / А. Д. Юдина // Высокие интеллектуальные технологии и инновации в образовании и неуке: Тезисы докладов XVI междунар. науч-метод. конф., 13-14 февраля, 2009, Санкт-Петербург, – С. 249–253.

4. Маркозова О. О. Дискусія як важлива технологія навчання / О. О. Маркозова, Д. О. Маркозов // Materiały Х Międzynarodowej naukowi-praktycznej konferencji «Nnaukowa przestrzen Europy - 2014». – Volume19. Pedagogiczne nauki.: Przemyśl. Nauka i studia, 2014. – Р. 37–40.

5. Архангельський С. И. Лекции по теории обучения в высшей школе / С. И. Архангельский. – М.: Высшая школа, 1974. – 384 с.

6. Энкельманн Н. Преуспевать с радостью [пер. с нем.] / Н. Энкельман. – М.: Интерэксперт: Экономика, 1993. – 395 с.