Гарбадин А.С.

Львівський національний університет імені Івана Франка

Критика «постідеологічності» суспільства С. Жижеком

Жижек вважає, що ідеологія – це не просто «хибна свідомість», ілюзорна репрезентація дійсності; ідеологія є самою цією дійсністю, яка вже повинна сприйматися як «ідеологічна». «Ідеологічною» є соціальна дійсність, саме існування якої передбачає незнання з боку суб’єктів цієї дійсності, незнання, яке є сутнісним для цієї дійсності.

Жижек переінтерпретовує поняття ідеології як «фальшивої свідомості», запропоноване К. Марксом, шляхом застосування лаканівської теорії суб’єкта. Домінантні ідеології намагаються повністю структурувати відчуття реальності для суб’єкта, що, однак, має характер певної репрезентації та репродукції та породжує, таким чином, ситуації активного політичного спротиву. У своїх роботах Жижек розкриває суперечності між суб’єктивним та об’єктивним вимірами ідеології.

Поняття «ідеологія» визначається дослідником як «непрозора система ідей», що, стверджуючи свободу на словах, на практиці виправдовує пригнічення та експлуатацію. Панівною ідеологією сучасності Жижек називає «гедоністичний цинізм», головний принцип якої постає у формулі: «не вірте у великі ідеї, насолоджуйтеся власним тілом, речами, бажаннями».

Жижек визначає стан сучасного суспільства як «постмодерність», що ґрунтується на занепаді авторитету «великого Іншого», коли рефлексивність суб’єкта маніфестує себе через прив’язаності до різних форм підкорення, параної та нарцисизму. Способом уникнення подібних патологій Жижек вважає політичний учинок або революцію, що змінить умови можливості постмодерності і таким чином покладе початок новому типу символічного порядку, в якому зможе існувати новий вид суб’єктивності.

Для того, щоб показати, що твердження, ніби ми живемо в постідеологічному суспільстві, дещо передчасне, Жижек наголошує: цинічний розум ніяк не зачіпає фундаментальний рівень ідеології – рівень ідеологічного фантазму – той, на якому ідеологія структурує власне соціальну дійсність.

Отож мислитель по-новому трактує марксистське формулювання «вони не усвідомлюють цього, але вони це роблять»: ілюзія має своїм місцем не «знання», вона знаходиться в самій дійсності, в тому, що люди роблять. Індивіди беруть до уваги, вони помиляються не щодо дійсності, а щодо ілюзії: ілюзії структурують їх дійсність і реальну соціальну активність.

Якщо користуватися класичним розумінням ідеології, що відносить ілюзію винятково до сфери «знання», то сучасне суспільство виглядає, як постідеологічне: переважає ідеологія цинізму, люди більше не вірять в ідеологічні «істини», вони не сприймають ідеологічні твердження всерйоз. Однак фундаментальний рівень ідеології – це не той рівень, на якому дійсний стан речей постає в ілюзорному вигляді, а рівень (несвідомого) фантазму, який структурує саму соціальну дійсність. Уже на цьому рівні наше суспільство зовсім не є постідеологічним.

Жижеком створено оригінальну методологію дослідження таких феноменів сучасної ідеології, як цинізм, тоталітаризм, мультикультуралізм. Зокрема, основним проявом цинізму ідеології західної демократії, на його думку, є те, що суб’єкти ідеології усвідомлюють дистанцію, яка розділяє ідеологічну «маску» та реальність, але не відмовляються від неї. Головним тлом для ідеології сьогодні виступає «не те, що брехня видається за істину, а те, що істина видається за брехню – тобто обман – у симуляції обману». Тому, розвиваючи у своїх останніх роботах «глобальну теорію безвихіддя політико-ідеологічної репрезентації» сучасної ліберальної демократії, Жижек наголошує на необхідності перегляду ключових ідей марксизму та християнства з позиції винайдення в них революційного початку й об’єднувальних принципів.

Цинічна відстороненість є лише одним із багатьох способів заплющувати очі на впорядковану силу ідеологічного фантазму: навіть якщо ми ні до чого не ставимося серйозно, навіть якщо ми дотримуємося іронічної дистанції, все одно ми перебуваємо під владою цього фантазму. Відповідно, Жижек вважає, що саме з цієї точки зору можна погодитися з формулюванням, запропонованим П. Слотердайком: «Вони чудово усвідомлюють, що роблять, але тим не менш продовжують робити це». Наприклад, вони усвідомлюють, що їхня ідея свободи приховує особливу форму експлуатації, але продовжують насліджувати цю ідею.

Загалом, це лише один із аспектів досліджень Жижека, котрий ілюструє оригінальність дослідника та необхідність внесення його досліджень до розгляду широким колом зацікавлених політичною наукою.