Географія та геологія / Економічна географія

Швець В. А., Поливана А.С.

Вінницький державний педагогічний університет ім. М. Коцюбинськго, Україна

РОСЛИННИЦТВО, ЯК ВАЖЛИВА СКЛАДОВА СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА УКРАЇНИ

Рослинництво — провідна галузь сільськогосподарського виробництва, де вирощуються зернові, технічні, кормові, овочеві, баштанні культури, картоплю, фрукти, ягоди, виноград та ін.

Найважливішим засобом і базою розвитку рослинництва і всього сільського господарства є земля. Земельний фонд України (всі землі в межах країни незалежно від їх цільового призначення і господарського використання) становить 60,4 млн гектара. З них на сільськогосподарські угіддя — землі, що використовуються в сільському господарстві, — припадає 42 млн гектарів, або 70% усієї площі земельного фонду. Під ріллею перебуває 33,1 млн гектара, під пасовищами — 5,5 млн гектара, під сіножатями — 2,3 млн гектара. У цілому землі України характеризуються високою зораністю (зорано близько половини її території). Найвища зораність у степовій частині країни — 68-80% загальної її площі. Пасовища зосереджені в основному в Карпатах і Кримських горах (близько 900 тис. га). Значні площі пасовищ є в південних і південно-східних степових, а також у північних областях України.

Рілля в Україні в основному зайнята посівними площами (30 млн га), які останнім часом скоротилися. Зменшення площ пояснюється постійним вилученням землі для несільськогосподарських цілей, зокрема для потреб промисловості, житлового, дорожнього будівництва тощо. Робота з освоєння територій, порушених господарською діяльністю, та передача їх для використання у сільському господарстві не компенсує вилучених земель. За цих умов проблема збереження за сільським господарством земельних угідь, зокрема таких, що характеризуються високою природною родючістю, набуває винятково важливого значення.

Площа зрошуваних земель в Україні становить біля 2,5 млн гектара, здебільшого на півдні країни. Більшу частину їх (2 млн га) використовують під посів сільськогосподарських культур: озимої пшениці, кукурудзи на зерно, овочів, ячменю, кормових коренеплодів, баштанових тощо.

У перезволожених і заболочених районах Полісся та північного Лісостепу проводяться осушувальні меліорації. Площа осушених земель становить 3,3 млн гектара. На осушених землях вирощують зернові, картоплю, льон-довгунець, кормові коренеплоди.

Висока врожайність значною мірою залежить від організації агрохімічної служби. Сільське господарство України має значний агрохімічний потенціал. Ефективне використання цього потенціалу, обґрунтований розподіл добрив серед регіонів, раціональна структура та своєчасне внесення їх в ґрунт є дійовими чинниками прискорення розвитку землеробства. При нераціональному використанні мінеральних добрив часто погіршується якість сільськогосподарської продукції.

Частка посівів у загальній площі сільськогосподарських угідь дуже неоднакова в різних регіонах. Найвища вона у Тернопільській, Вінницькій і Кіровоградській областях, де посівні площі займають близько 70% території. Частка посівів у гірських та перезволожених поліських районах значно нижча. У Закарпатській області, наприклад, вона становить 15%, Івано-Франківській — 31% [1].

За останні роки у структурі посівних площ України відбулися незначні зміни. Вони виражені передусім у підвищенні частки зернових і зниженні частки кормових культур. Дещо знизилася частка посівів технічних культур.

Різна структура посівних площ і в окремих регіонах. У Карпатах і на Поліссі, де є великі масиви лук та пасовищ, частка кормових культур помітно нижча. Зернових культур тут вирощується менше, ніж у цілому по Україні, вища частка площ, зайнятих під картоплею. У південних районах у посівах більшою є частка зернових культур і меншою — картоплі.

Провідне місце в структурі посівів (до 50%) займають зернові культури. Їх площа становить близько 15,0 млн гектара. В Україні вирощують озимі та ярі культури. Сіють, як правило, більше озимих культур, оскільки вони більш врожайні. Однак нерідко несприятливі погодні умови призводять до знищення посівів озимих культур і доводиться пересівати їх ярими.

За рівнем виробництва зерна Україна посідає одне з провідних місць у світі. За археологічними даними зерно на території України вирощують уже 3-5 тис. років.

Вивезення українського зерна в Європу розпочалося з другої половини XVI ст. З другої половини XIX ст. після прокладання залізниць до портів Чорного та Азовського морів експорт зерна значно зріс. Це сприяло освоєнню південноукраїнських степів, перетворенню їх на головний регіон вирощування зернових культур в Європі.

В останні роки річний валовий збір зерна в Україні становив 25-50 млн тонн.

В Україні проводиться певна селекційна робота, спрямована на виведення високоврожайних сортів сільськогосподарських культур. Це дає змогу площі всіх озимих/і ярих зернових, цукрових буряків, соняшнику та льону-довгунця засівати сортовим насінням.

Україна належить до держав з розвинутим землеробством. На неї припадає 4% світового збору пшениці, 9% — ячменю, 6% — картоплі, 11% — цукрових буряків, понад 4% — вівса.

Україна має всі можливості для збільшення збору сільськогосподарських культур за рахунок підвищення врожайності, яка є ще дуже низькою [2].

Література:

1. Борщевський П.П., Ушкаренко В.О., Чернюк Л.Г., Мармуль Л.О. Регіональні агропромислові комплекси України. Теорія та практика розвитку. – К., 1996.

2. Пістун М.Д., Гуцал В.О., Провотар Н.І. Географія агропромислових комплексів. – К., 1997.