Ковальчук В.Ю., Стасів Н.І., Білецька Л.С., Силюга Л.П.

Дрогобицький державний педагогічний університет імені Івана Франка,

Львівська область, Україна

 

ДИДАКТИЧНІ УМОВИ ВИКОРИСТАННЯ ПРОБЛЕМНОГО НАВЧАННЯ У ПІДГОТОВЦІ  МАЙБУТНІХ ВЧИТЕЛІВ ПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИ

 

Зміна змісту початкового курсу математики, його структури впливає на розвиток пізнавальної активності учнів, але ступінь цього впливу в більшості залежить від методів та прийомів. Це вимагає від вчителя удосконалення методів і прийомів навчання з метою більш ефективного впливу на розвиток пізнавальних здібностей учнів.

Особливо ефективним засобом активізації пізнавальної діяльності учнів є проблемний підхід до навчання, який сприяє інтелектуальному розвитку учнів і водночас формує  їхній світогляд, емоційні та інші риси особистості [1].

Проблемне навчання може бути успішно здійснюване тільки за наявності певних дидактичних умов. Розглянемо  деякі з них.

Першою дидактичною умовою ефективної організації проблемного навчання є теоретична і методична підготовка самого вчителя. Він має чітко визначити у своєму предметі провідні ідеї, властиві  даній науці, знати їх зародження та шлях «еволюції», перспективи розвитку, глибоко розуміти, як те чи інше розглядається іншою наукою і т.д. Необхідно, щоб учитель усвідомлював саму суть проблемного навчання, тобто брав до уваги не зовнішню ознаку діяльності учнів, а зміст і характер цієї діяльності.

Друга, не менш важлива, умова – це готовність і прагнення учнів самос­тійно, власними силами вести цілеспрямовану пізнавально-пошукову діяль­ність.  Цілком успішною є  думка психологів, що  освітні й виховні цілі навчан­ня успішно реалізуються тоді, коли в ньому враховуються, по-перше, залеж­ність його можливостей від типових особливостей учнів, і по-друге, рівень усві­­дом­лення ними проблеми в цілому і проміжних пізнавальних задач зокрема.

Створення дидактично виправданих пізнавальних суперечностей – своєрід­них інтелектуальних труднощів, що стимулюють дальший пошук, якраз і є важ­ли­вою дидактичною умовою організації проблемного навчання.

Для розв’язання навчальних проблем доцільно використовувати різноманітні  форми організації навчальної діяльності учнів: евристичну бесіду, самостійну роботу з підручником за планом, самостійну роботу за певним алгоритмом, колек­тивний пошук, диференційовану роботу з окремими групами учнів, а також індивідуального характеру.

Однією з важливих умов застосування проблемного навчання до вивчення математики є правильне співвідношення евристичної та інформаційної функцій навчання. Показник активності учнів і їх пізнавальної самостійності визначається мірою їх участі в розв’язанні навчальної проблеми.

Врахування змісту навчального матеріалу, структури засвоюваних знань є також умовою успішної організації проблемного навчання. До­цільно також продумати і запланувати внутрішньо предметні зв’язки, які будуть основою цілеспрямованого повторення тих тем програми, за допо­могою

яких будуть створюватися проблемні ситуації і розв’язуватись навчальні проблеми [1].

До дидактичних умов ефективної організації проблемного навчання слід віднести також, як обов’язкові, поступове ускладнення проблеми та планування її в загальній системі уроків з певної теми чи цілого предмета.

Наступна дидактична умова, без врахування якої неможливо ефективно спланувати проблемне навчання з усім класом – це обов’язкова диференціація навчального матеріалу стосовно індивідуальних відмінностей учнів, їх навчальних можливостей та індивідуалізація навчання на всіх його етапах. Саме звернення до творчості учнів розширює диференціювання самостійної роботи школярів, активізує мислення кожного відповідно до його можливостей.

В умовах проблемного навчання необхідно враховувати, що індивідуальний підхід до учнів та диференціація як засіб його здійснення набувають особливого зна­чення. Якщо  за традиційного навчання такий підхід спрямований на усунення роз­­риву між фронтальними методами викладання та індивідуальним характером засвоєння знань, то при проблемному реалізація цього принципу зумовлена також і особливостями сприймання проблеми кожним школярем. Деяким учням, наприк­лад, важче побачити її, ніж знайти шляхи розв’язання, оскільки для цього потріб­ний не стільки розвиток уявлення, скільки знання, вміння і гнучкість мислення.

Диференціація пошукової діяльності учнів сприяє активізації їх пізнавальної діяльності, самостійності, розвитку творчого мислення в процесі ово­ло­діння знаннями, уміннями і навичками. Запровадження індивідуального підходу до учнів при проблемному навчанні буде ефективним тоді, коли вчитель добре знатиме можливості школярів. Вчителеві потрібно враховувати, що в дітей виникає інтерес до учіння лише тоді, коли кожен з них натрапляє на уроці на такі пізнавальні труднощі, як він може подолати, виходячи із своїх можливостей. Добре продумані прийоми диференціації та індивідуалізації дадуть змогу краще оволодіти увагою дітей, значною мірою сприяють розумовому розвитку всіх учнів класу, розвитку мислення кожного школяра [2].

Проблемне навчання на уроці доцільно здійснювати за таким планом:

– визначити проблему і зацікавити нею учнів;

– ознайомити учнів з труднощами, що виникають під час розв’язання навчальної проблеми.  Головна проблема уточнюється за допомогою поетап­них задач – підпроблем.

– розв’язати виділені часткові проблеми (під час фронтальної,  групової чи індивідуальної роботи);

– підвести підсумки розв’язування часткових проблем і з’ясувати їх зв’язок з основною проблемою.

Таким чином, залучаючи  учнів до розв’язування проб­лемних завдань, ми тим самим інтенсифікуємо навчання, розвиваємо творче мис­лен­ня школярів, прищеплюємо стійкий інтерес до предмета, що є запорукою успішного його вивчення у середніх і старших класах. Звичайно, треба пам’ятати, що використання елементів проблемного навчання буде ефективним лише за умо­ви доброзичливого ставлення до кожного школяра, заохочення його до висловлювання різних ідей і постановки найрізноманітніших запитань.

 

Література

1.       Ковальчук В., Білецька Л., Силюга Л., Стасів Н. Реалізація технології проблемного навчання у процесі вивчення  математики у початковій школі  //Молодь і ринок – 2016. – №7 (138). – С.6–10.

2.       Назаренко  Н.  Диференціація  самостійної  роботи  учнів  на  уроках математики  // Початкова школа. – 2011.  –  № 6. – С. 15–19.