Педагогические  науки/ 5.Современные методы преподавания

к.пед.н. Фенцик О.М.

Мукачівський державний університет, Україна

ФОРМУВАННЯ УМІНЬ ПОРІВНЮВАТИ (ЗІСТАВЛЯТИ) ІНФОРМАЦІЮ НА УРОКАХ ЛІТЕРАТУРИ

Сучасна літературна освіта повинна сприяти вихованню компетентісного читача, який відчуває потребу в читанні, веде з книгою внутрішній діалог, отримує в процесі осягнення художніх творів естетичне задоволення. У процесі літературної освіти найбільшою мірою формується ціннісний компонент особистості, розвивається діалогічне мислення, гармонізується концептуальне і образне сприйняття світу, розкриваються і розвиваються інтелектуальні й творчі здібності учня.

Необхідною умовою формування читацької компетентності - вироблення в учнів умінь самостійного аналізу літературного твору, прищеплення їм здібностей самостійно розбиратися в ідейно-естетичних цінностях художнього твору. Тому організація поглибленої роботи з текстом художнього твору й донині залишається однією з насущних проблем у шкільному викладанні літератури.

Серед авторитетних учених, які збагатили методичну науку ґрунтовними спостереженнями щодо шкільного аналізу художнього твору О.Білецький, Т.Бугайко, Н.Волошина, О.Ісаєва, В.Марко, А.Лісовський, Л.Мірошниченко, Є.Пасічник,О.Пультер,А.Ситченко,Б.Степанишин та ін.

На думку науковців, розвиток літературної компетентності учнів значною мірою залежить від правильного відбору учителем методичних прийомів і форм аналізу твору. Проте, у методичній науці і практиці перевага віддається прийомам роботи, що забезпечують цілісність сприйняття художнього тексту, його глибоку інтерпретацію, розуміння поетики письменника.

Одним з ефективних методичних прийомів шкільного аналізу художнього твору є зіставлення (порівняння). У шкільній практиці порівняння (зіставлення) є також одним із найважливіших способів пізнання. Тлумачний словник української мови так пояснює слово “порівнювати”: “...Вимірюючи, розглядаючи, досліджуючи і т. ін. які-небудь однорідні предмети, явища тощо, виявляти в них однакові риси або відмінності, переваги або недоліки і т. ін.; зіставляти, прирівнювати... Визнавати подібним до кого-, чого-небудь, встановлювати схожість з кимсь, чимсь...” [4, с. 584].

Уміння зіставляти визнається психологами і дидактами одним з найбільш фундаментальних і первинних в онтогенезі розумових дій. К.Ушинський вважав, що порівняння є основою будь-якого розуміння та мислення, все в світі ми пізнаємо лише через порівняння. Порівнюючи предмети чи явища, ми виділяємо найбільш спільні їхні ознаки і на цій основі здійснюємо узагальнення.

Помітне місце цей прийом посідає в процесі аналізу художнього твору на уроках літератури. Адже програма з літератури спрямовує вчителя на формування і розвиток у школярів аналітичних та синтетичних умінь, у першу чергу таких, як вміння узагальнювати, робити висновки і зіставляти різні явища і факти. Тому важливо навчати школярів виконувати основні розумові дії над художнім твором, зокрема: помічати образне значення художнього виразу, розуміти ідейну функцію конкретного образу, проникати в системні відношення між ключовими елементами твору, розрізняти художню структуру тексту і водночас систематизувати схожі образні явища.

«Завдяки зіставленням учні конкретизують попередні враження про літературний твір, внаслідок чого поглиблюється процес його естетично-емоційного осмислення, - пише Є.Пасічник. – Вміння зіставляти впливає на розвиток аналітичного і синтетичного мислення дітей, привертає увагу до елементів художньої структури твору, що веде до зрушень у літературному розвитку” [5, с. 250].

О.Никифорова стверджує, що для повноцінного сприйняття художнього твору, образу-персонажа потрібні сформовані вміння учнів аналізувати, порівнювати й узагальнювати [3, с. 152].

Таким чином, необхідною умовою повноцінного сприйняття літературного твору є вміння читача зіставити і встановити взаємозв’язки між усіма структурними компонентами тексту.

Процес вивчення української літератури буде ефективним за умови глибокого осмислення та емоційного сприймання мистецтва слова, що цілісно впливає на особистість читача. Однак, заглиблення в специфіку літератури вимагає від читачів умінь організувати власну діяльність, щоб усвідомити не лише зміст твору, а й ті духовні надбання, що закладені в ньому автором.

Прийом порівняння( зіставлення) застосовується на різних етапах літературної освіти школярів. Види зіставлень або ускладнюються в процесі розвитку читача (порівняння героїв), або вводяться на певному віковому
етапі (зіставлення різних інтерпретацій тексту - творчо-критичне читання (3-й етап).
Розглянемо деякі типи зіставлення,які вчитель може практикувати на уроках літератури.

Зіставлення структурних компонентів художнього твору.

Для глибшого усвідомлення чільного авторського задуму, індивідуального почерку митця доцільно провести зіставлення структурних компонентів одного твору:

- порівняння образів-персонажів (зіставлення героїв, їхніх вчинків, характерів, зовнішності, взаємин з іншими персонажами твору тощо);

- зіставлення елементів композиції (епізоди, сцени, частини, описи, деталі тощо) : відношення “пейзаж – людина”, інтер’єр – людина тощо.

Вважаємо, що порівняння(зіставлення) різних елементів художньої структури одного твору – це один із ефективних шляхів до розуміння її ґенези і, що особливо важливо, внутрішньої природи.

Зіставлення різних редакцій твору.

Ґрунтовнішому осмисленню художнього твору сприяє зіставлення різних його редакцій. Окрім того, це допомагає заглибитися у творчу лабораторію митця, підняти завісу над складним процесом народження художнього явища. Старшокласникам можна запропонувати самостійно визначити характер змін у різних редакціях твору та їх роль. Коли ж учні не готові до такого виду роботи, словесник шляхом бесіди допоможе їм з’ясувати ці моменти. Учитель вкаже на правки, внесені автором у ході вдосконалення змісту твору й форми вираження думки, або акцентує на тому, як спотворювала художній текст цензура чи несправедлива критика на адресу письменника тощо.

Порівняння творів одного автора, написаних на різних етапах його життя в літературі.

Головна мета такої роботи – показати учням еволюцію художнього мислення письменника, зумовлену як конкретно історичними, ідеологічними чинниками, так і змінами в літературно-естетичних уподобаннях митця.

Зіставлення змісту твору з сучасними життєвими подіями.

Адже тільки тоді матеріал, який вивчається, приверне увагу дітей, коли вони відчують у ньому життєво важливий зміст, і це викликатиме в них роздуми про людське життя, формуватиме соціальні, моральні ідеали. Однак не потрібно вдаватися до осучаснення героїв,якщо художні образи розглядаються поза рамками історизму.

Інтерпретаційні зіставлення.

а) зіставлення інтерпретацій критичних статей;

б) зіставлення інтерпретацій твору старшокласниками (розглядається як підсумок сприйняття, аналізу тексту) Якщо учні визначають своє ставлення до тих чи інших подій, людських типів, які стали предметом етичної оцінки автора, а також своє бачення авторської позиції ( а це може бути матеріалом зіставлень), тоді вони глибше і повніше починають розуміти власну суть, зміст власних намірів і бажань, думок і почуттів.

Зіставлення творів різних авторів, близьких за характером сюжетом, образами, проблемами, способами типізації дійсності.

Щоб з’ясувати з учнями нелегкі питання традицій і новаторства, типологічних збігів у літературі, простежити специфіку розвитку письменства на певному історичному етапі чи еволюцію творчих методів, стилів доцільно проводити зіставлення творів різних авторів, близьких за характером сюжетом, образами, проблемами, способами типізації дійсності.

Зіставлення різнонаціональних творів, близьких за темою, ідеєю, сюжетом, проблематикою, образами, особливостями поетики (компаративна лінія).

Оскільки література є найважливішим засобом залучення особистості до витоків національної духовності, культурних надбань свого народу та інших народів світу, тому слід привчати учнів «порівнювати літературні твори, їх компоненти (теми, мотиви, образи, поетичні засоби тощо), явища і факти, встановлювати зв’язки між українською, світовою літературою і літературами національних меншин» [1].

Як зазначає Д.Наливайко, порівняльне вивчення літератури слід розпочинати «з простого, з зіставлень творів, що належать до однієї художньої системи, до одного жанру й стилю, здійснюючи зіставлення на різних рівнях - теми, сюжету, композиції, жанрової структури, стилістики тощо, фіксуючи при цьому, що в них повторюється і якою мірою, що редукується, що трансформується і т.ін. Цим шляхом досягається не тільки виявлення типологічних спільностей літературних явищ, а й поглиблене проникнення в їхній художній світ, в їхню індивідуальну неповторність» [2].

У ході історичного та естетичного зіставлення можуть бути порушені найрізноманітніші, практично всі аспекти існування літературного явища. Теми, ідеї, способи створення художніх образів, персонажі творів, структурні елементи композиції можуть бути матеріалом зіставлень. Безумовно, виявлення того чи іншого аспекту диктується ідейно-естетичними завданнями аналізу та природою художнього твору.

Підсумовуючи, слід зауважити, що осмислюється художнє явище, витвір мистецтва. Відтак не можна локалізувати його аналіз межами виключно мисленнєвих операцій; слід зважати й на емоційний ефект, враження учнів, власне, - враховувати аспект естетичний. Навчання тільки тоді може бути повноцінним і ефективним, коли забезпечується всебічний вплив на школяра, на різні сфери його свідомості, перетворюючись на засіб гармонійного розвитку людини, тому одне з важливих завдань вивчення літератури в школі – урізноманітнення навчального процесу, включення учнів у різні види діяльності, що сприяють формуванню читацької компетентності. Тому кожен урок літератури, на якому аналізуються художній твір (як, зрештою, й будь-який інший урок), має плануватися так, щоб органічно поєднувалися репродуктивна і пошукова форми учнівської діяльності, запроваджувалися завдання, що передбачають як індивідуальне, так і колективне розв’язання, оскільки одним із основних завдань аналізу - не тільки вироблення у школярів літературних знань і вмінь, але й формування розвиненої компетентної особистості, яка здатна творчо застосовувати здобуті знання у різноманітних навчальних і життєвих ситуаціях.

Впровадження різних видів зіставлення під час аналізу художніх творів значно активізує критичне мислення учнів, що надзвичайно важливо для формування вміння заглиблюватися в творчість виучуваного письменника, осягати його естетичний ідеал, особистісно сприймати підтекст художнього твору, робити самостійні висновки. Це забезпечує компетентнісний підхід школярів до вивчення художнього твору в єдності його змісту і форми.

Література:

1. Концепція літературної освіти // Наказ Міністерства освіти і науки України від 26.01.2011 №58 [Електроний ресурс]. –Режим доступу: http://osvita.ua/legislation/Ser_osv/13508/

2. Наливайко Д. Наука, яка дедалі більше визначатиме методику викладання літератури /Наливайко Д. // Всесвітня література в середніх навчальних закладах України. — 1997. — № 3. — С. 42.

3. Никифорова О.И. Восприятие художественной литературы школьниками/ Никифорова О.И. – М.: Учпедгиз, 1959. – 206 с.

4. Новий тлумачний словник української мови: У 4 т. – К.: Вид-во “Аконіт”, 1998. – Т. 3. – 927 с.

5. Пасічник Є.А. Методика викладання української літератури в середніх навчальних закладах: Навчальний посібник для студентів вищих закладів освіти/ Пасічник Є.А. – К.: Ленвіт, 2000. – 384 с.