Психология и социология/12. Социальная психология

Святна Є.В.

Харківський національний університет внутрішніх справ, Україна

Взаємозв'язки прийнятності різних видів брехні з особистісними рисами у чоловіків та жінок середнього віку

У сучасному суспільстві брехливість все частіше сприймається людьми як цілком природне й нормальне явище, яке супроводжує нас постійно і всюди.

П.Екман стверджує, що брехня може бути віднесена до всіх сфер людської діяльності, та визначає брехню як дію, якою одна людина вводить в оману іншу, роблячи це навмисне, без попереднього повідомлення про свої цілі і без чітко вираженого, з боку жертви, прохання не розкривати правди[5].

Психологія розуміння й розпізнання брехні, багато років вивчалася й розроблялася на Заході. Значна частина досліджень в зарубіжній психології була присвячена виявленню конкретних ознак брехливості у поведінці людини людина, а також вивченню детектора брехні (П.Екман, У.Фрізен, А.Мехрабіан і ін.). Для вітчизняної науки область дослідження брехні є відносно новою й недостатньо вивченою. У вітчизняній психології найбільш відомі роботи з психології брехні Ю.М.Жукова, В.В.Знакова, С.І.Симоненко[2].

Проблеми брехні, чесності та довірливості є надзвичайно актуальними для багатьох сфер діяльності, спілкування та взаємодії людей. Як свідчить соціальна практика, людина використовує брехню в повсякденній діяльності як з вимушеної необхідності, так і умисно[1].

У науковій психологічній літературі є достатня кількість праць, які пов’язані із вивчення психологічних питань проявів брехливості, але як показує аналіз даної літератури з даного питання, що всі результати досліджень вивчені й розглянені в єдиній системі знань з точки зору багатомірно-функціональної організації.

Брехливість – індивідуально-психологічна особливість особистості, що проявляється у свідомому спотворенні дійсності, прагненні створити хибне враження про факти та події для досягнення особистих цілей [4, с. 50].

На основі аналізу систематизації досвіду теоретичних та експериментальних досліджень брехливості, як індивідуально-психологічної особливості особистості, виявлено, що брехливість являє собою складне структурне утворення, яке має гендерні особливості.

Одним з перших психологічних досліджень, що вказує на гендерні відмінності брехні і обману, було дослідження В. Штерна (1904). Ним було встановлено відмінність між хлопчиками і дівчатками при розвитку у них правильності і точності у висловлюваннях в період від 7 до 14 років. До 10 років у дівчаток слабо розвивається правильність і точність у висловлюваннях, а з 10 років розвивається швидко і добре. У хлопчиків до 10 років точність і вірність у висловлюваннях зростає дуже сильно, а потім слабо[3, с.5].

Мета дослідження – виявити взаємозв'язки між видами брехні, що є прийнятними для особи, та особистісними рисами у чоловіків та жінок середнього віку.

Вибірку склали 20 чоловіків та 20 жінок у віці 35 – 45 років. У дослідженні було використано опитувальник «Види брехні» (І.П.Шкуратова), спрямований на визначення ступеня прийнятності різних видів брехні та Фрайбурський особистісний опитувальник. Для математико-статистичної обробки результатів застосовано коефіціент рангової кореляції Спірмена (r).

У жінок встановлено прямі значущі взаємозв’язки між шкалами «Етикетна брехня» та «Сором’язливість» (r = 0,421, р ≤ 0,05); «Брехня фантазія» та «Емоційна лабільність» (r = 0,637, р ≤ 0,05); «Брехня самопрезентації» та «Спонтанна агресія» (r = 0,597, р ≤ 0,05); «Мотивація брехні» та «Депресивність» (r = 0,436, р ≤ 0,05); між шкалою «Брехня на благо» та шкалами «Депресивність» (r = 0,708, р ≤ 0,05) і «Відкритість» (r = 0,501, р ≤0 ,05).

Зворотні значущі взаємозв’язки у цій групі виявлені між шкалами «Брехня фантазія» та «Дратівливість» (r = - 0,496, р ≤ 0,05) та «Брехня оправдання» та «Врівноваженість» (r = - 0,421, р ≤ 0,05).

У чоловіків визначено прямі значущі взаємозв’язки між шкалою «Дратівливість» та шкалами «Етикетна брехня» (r =0,467, р ≤ 0,05) і «Брехня умовчання» (r = 0,554, р ≤ 0,05), а також, між шкалами «Брехня плітки» та «Реактивна агресія» (r = 0,520, р ≤ 0,05).

Крім того, у цій групі встановлено значущі зворотні взаємозв’язки між шкалами «Етикетна брехня» та «Реактивна агресія» (r = - 0,547, р ≤ 0,05); «Брехня умовчання» та «Невротичність» (r = - 0,492, р ≤ 0,05); а також, між шкалою «Брехня на благо» та шкалами «Спонтанна агресивність» (r = - 0,447, р ≤ 0,05) і «Маскулінізм-фемінізм» (r = 0,453, р ≤ 0,05).

Отже, посилення чи зменшення прийнятності різних видів брехні у чоловіків та жінок відбувається разом із загостренням відмінних особистісних рис, що окреслює перспективи дослідження, які ми вбачаємо у виявленні гендерної специфіки більш широкого кола психологічних детермінант брехливості.

Література

1. Знаков В.В. Половые различия в понимании неправды, лжи и обмана / В. В. Знаков// Психологический журнал. ― 1997.―№1. ― С.38-49.

2. Майорчик Н.М. Історіогенез вивчення брехні у психолого-педагогічних дослідженнях / Н.М.Майорчик // Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. ― 2013.― № 2.― С. 1-8.

3. Мясников А.Г.Проблема права на ложь/ А.Г. Мясников // Вопросы психологии. ― 2007.― №6.― С.136-141.

4. Секацкий А.К. Онтология лжи / А. К. Секацкий.― СПб.: Издательство Санкт-Петербургского государственного университета, 2000.― 125 с.

5. Экман П.Психология лжи/ П. Экман. ― СПб.: Питер, 1999.― 270 с.