Біологічні науки /2 Структурна ботаніка і біохімія рослин

Студент СВО магістр Немикін О.М., к.б.н. Рогач В.В.

Вінницький державний педагогічний університет, Україна

Накопичення та перерозподіл різних форм вуглеводів між органами рослин томатів під впливом інгібіторів росту

Одним із важливих напрямків сучасної фізіології рослин є оптимізація продукційного процесу за допомогою біологічно активних речовин. Як регулятори росту рослин досить часто застосовують ретарданти [1].

Відомо, що ці речовини впливають на характер донорно-акцепториних відносин у рослині через перебудову їх асиміляційного апарату, зміну габітусу, співвідношення мас органів, появу нових атрагувальних центрів [1].

Важливою овочевою культурою є томати. Вони багаті на вітаміни, пектини, каротиноїди, органічні кислоти. Це зумовлює високі смакові, дієтичні та лікувальні властивості томатів [3]. Тому, доцільно вивчити вплив ретардантів на накопичення і перерозподіл різних форм вуглеводів у органах рослин томатів, як елементів, що формують продуктивність культури.

У вегетаційний період 2015 року дослідження проводили на насадженнях томатів СФГ «Бержан» с. Гобанівка Вінницької області. Рослини сорту Бобкат обробляли за допомогою ранцевого оприскувача ОП-2 ретардантами: 2-ХЕФК, EW-250 і ССС-750. Площа дослідних ділянок 33 м², повторність п’ятикратна [2]. Загальний вміст цукрів та крохмалю визначали йодометричним методом за Х.М. Починком [4]. Статистичну обробку даних проводили за допомогою комп’ютерної програми “STATISTICA – 6,1” [3].

Результати наших досліджень свідчать, що регуляція росту томатів під впливом ретардантів супроводжувалася змінами в накопиченні і перерозподілі різних форм вуглеводів у органах дослідних рослин (рис.).

Аналіз динаміки накопичення цукрів у корінні вказує на те, що у рослин оброблених 2-ХЕФК уповільнювалися процеси відтоку вуглеводів. На кінець вегетації вміст редукуючих цукрів у тканинах кореня за дії цього препарату був більший ніж у контролі на 38%. При застосування ЕW-250 показник практично

не відрізнявся від контролю, а після обробки ССС-750 був меншим контролю на 15%. Атигіберелінові препарати також сприяли накопиченню сахарози. У фазу активного карпогенезу її вміст після обробки 2-ХЕФК, ЕW-250 та ССС-750 зростав на 92, 15 та 69%.

Відтік крохмалю із коріння рослин оброблених інгібіторами росту також уповільнювався. На кінець проведення досліджень його вміст у корінні після обробки 2-ХЕФК, ЕW-250 та ССС-750 був більшим контрольного відповідно на 98, 79 та 180%.

Нами встановлено, що у стеблах рослин томатів відбувається зменшення суми цукрів та крохмалю протягом вегетації. Ретарданти 2-ХЕФК, ЕW-250 та ССС-750 посилювали відтік і на початок фази утворення плодів вміст редукуючих цукрів зменшувався на 16, 25 і 5%. Препарати збільшували вміст сахарози відповідно на 34, 43 і 2%.

Аналіз динаміки вмісту крохмалю вказує на посилений його відтік від стебла до листків та плодів. На початку фази карпогенезу вміст крохмалю за дії 2-ХЕФК, ЕW-250 та ССС-750 був меншим в порівнянні з контролем відповідно на 3, 1 та 18%.

Нами встановлено, що різні за механізмом дії ретарданти по різному впливали на динаміку накопичення та перерозподілу різних форм вуглеводів у листках дослідних рослин. ЕW-250 посилював відтік редукуючих цукрів з листків до плодів. На початку фази плодоутворення їх вміст був нижчий контрольного на 11%. За дії ССС-750 спостерігалося накопичення моносахаридів у листках, а 2-ХЕФК на початку вегетації посилював відтік редукуючих цукрів із листків, а наприкінці, навпаки, сприяв їх накопиченню (9%). Інгібітори росту обумовлювали накопичення сахарози у листках. 2-ХЕФК та ССС-750 сприяли накопиченню крохмалю у листках томатів. На кінець вегетації вміст полісахариду перевищував контрольний показник на 36 та 14% відповідно. За дії ЕW-250 вміст крохмалю в листі був близьким до контрольного.

Аналіз динаміки накопичення різних форм вуглеводів у плодах рослин томатів, свідчить, що протягом вегетаційного періоду відбувалося інтенсивне накопичення цукрів, переважно за рахунок редукуючих форм та зменшення вмісту крохмалю, як у контролі так і у досліді.

Ретарданти уповільнювали реутилізацію крохмалю у плодах та посилювали накопичення редукуючих цукрів. На кінець досліджуваного періоду за дії ретардантів частка редукуючих цукрів була дещо меншою ніж у контролі, натомість зростала частка сахарози у плодах.

Такі зміни у перерозподілі та накопиченні вуглеводів у органах рослин томатів впливали на продуктивність культури. Нами встановлено, що за дії ЕW-250 маса сирої речовини плодів на початок фази активного карпогенезу перевищувала контрольний показник у 1,8 разів, при застосуванні ССС-750 на 1,4 разів, а за дії 2-ХЕФК фону сира маса плодів зростала у 0,7 разів.

Література

1. Баскаков Ю. А. Регуляторы роста растений / Ю. А. Баскаков, А. А. Шаповалов. – М. : Знание, 1982. – 64 с.

2. Казаков Є. О. Методологічні основи постановки експерименту з фізіології рослин / Є. О. Казаков. – К. : Фітосоціоцентр, 2000. – 272 с.

3. Кружилин A.C. Помидоры, перцы, баклажаны. Кружилин A.C., Шведская З.М. – М.: Россельхозиздат, 1972. С.144.

4. Починок Х. Н. Методы биохимического анализа растений / Починок Х. Н. – К. : Наук. думка, 1976. – 334 с.