Секция. “Экономические науки” / 14.Экономическая теория.

К.е.н., Лісніченко О.О.

Харківський державний університет харчування та торгівлі, Україна

Формування райфайзенок на території Галичини

у складі Другої Речі Посполитої

Кооперативний рух сам по собі був не лише економічною діяльністю, але й значним підґрунтям розвитку українського політичного та національно-культурного життя. Одним з напрямів його практичного втілення стала професійна преса. Тут йдеться передовсім про те, що після поразки українських визвольних змагань економічно-господарська та кооперативна діяльність стала однією із легальних форм боротьби народу за своє національне існування, а практично вона могла реалізуватися у друкованому слові. Не було випадковим, що кооперативний рух та його видання очолили ті особи, які пройшли випробування на фронтах національної революції. В українській історіографії проблеми відзначено заслугу цих діячів, яка полягала у тому, що високі морально-духовні цінності визвольних змагань було перенесено у сферу мирної кооперативної праці [1, с. 94].

Розвиток української професійної преси був пов’язаний з відбудовою національної кооперативної мережі у міжвоєнній Польщі, якою спочатку займалася створена у 1920 р. організаційна комісія, а в 1921 р. її було перетворено в Крайовий комітет організації кооператив (ККОК). У 1922 р. Краєвий союз ревізійний перебрав на себе функції керівництва українським кооперативним рухом у Польщі.

У 1928 р. він став називатися Ревізійним союзом українських кооперативів. Місячник РСУК «Кооперативна родина» у популярній формі пропагував ідеї українського національного підприємництва та кооперативного руху. Видавці місячника у самій кооперації, в її теоретичному розумінні схилялися до рочдельського напрямку (цей рух у Європі почався у грудні 1844 р., коли 28 ткачів у англійському місті Рочдель організували кооператив, принципи діяльності якого згодом привели до революції в торгівлі й промисловості). Зачинатель руху А.К.Гауерс будував ді- яльність кооперативів на наступних засадах: 1) кооператив не повинен купувати і продавати в кредит; 2) дохід, отриманий у результаті торгових операцій слід ділити не за квотою, яка визначалася дольовим внеском, а лише за сумою закупівель, що їх здійснив кожен член [3, с. 9].

Саме принципи, на яких базувався рочдельський рух, в перспективі гарантували економічний успіх кооперативам. Однак діяльність українських кооперативів та їх успішність була похідною не лише від економічних можливостей підприємств, а й нормативно-правових засад та політичних відносин у Другій Речі Посполитій, в якій діяли ці виробничі та торговельні структури. Водночас саме ця правова база визначала і умови та засади пресових видань. Матеріальною основою пресових видань була економічна діяльність та фінансовий стан самих кооперативів. Відповідно у міжвоєнній Польщі економічною основою українських видань стали господарські та фінансові структури, де визначальним був національний чинник.

Економічний конфлікт, який відображався і в політичній сфері, розгортався ще й тому, що від середини 30-х рр. українці ще активніше культивували гасло господарського патріотизму «Свій до свого». «[…] Гасло «свій до свого». Воно спасенне, коли річ іде про те, щоб українець купував в українця та домагався українського товару, але воно однозначно небезпечне, бо каже й іншим народам у краю проповідувати й собі те саме та таким робом оминати українське виробництво, навіть українські перетвори сільсько-господарських плодів, а у відплату – стосувати також відповідну господарську політику» [2, с. 5].

Таким чином, економічне зростання українських кооперативів, а до 1939 р. їх кількість вже складала 3455, майно оцінювалося у 22,9 млн. зл., а у рамках кооперативів перебувало майже 709 тис. осіб [1, с. 8] стало вагомим чинником у фінансово-господарському житті міжвоєнної Польщі. Економічне зростання української кооперації вело й до зміцнення українців у політичному житті Польщі.

Отже, українська кооперація Галичини у міжвоєнній Польщі стала невід’ємною частиною національного суспільно-політичного, господарсько-економічного та культурного життя у краї. Основою ідеології українського кооперативного руху стала орієнтація на перетворення господарсько-економічних організацій в осередки національного руху, які повинні були створити економічний фундамент самостійного розвитку нації в умовах Польської держави, і в такий спосіб підготувати населення до боротьби за державну незалежність.

Література:

1. Сич М. Українська кооперація в Галичині під час ІІ світової війни / М.Сич. – Львів : НТШ, 2000. – 321 с.

2. Сніцарчук Л.В. Українська преса Галичини (1919–1939 рр.) і журналістикознав- чий дискурс: монографія / Л.В. Сніцарчук ; НАН України, ЛННБУ ім. В.Стефаника, Відділення «Науково-дослідний центр періодики». – Львів, 2009.

3. Струк З.І. Українські виробничо-торгівельні кооперативи в Західній Україні (1921–1939 рр.) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. істор. наук : спец. 07.00.01 «Історія Украни» / З.І. Струк. – Львів, 2001. – 18 с