Экономические науки/2. Финансы и банковскоедело

Гірман Юрій Васильович

Голова Наглядової Ради ПАТ «Банк Альянс», м. Київ, Україна

ПРОТИДІЯ ТІНЬОВИМ СХЕМАМ В ДІЯЛЬНОСТІ КОМЕНРЦІЙНИХ БАНКІВ

Основи фінансової безпеки (ФБ) банку мають включати протидію розвитку тіньового сектору економіки та фіктивності клієнтських операцій. Тіньове функціонування банківських структур на сьогоднішній день є закритою тематикою, яка не розголошується та її дуже важко виявити завдяки цьому вони мають малий фінансовий ризик. Серед варіації комерційних структур є установи, які спеціалізуються на тіньовий сектор економіки, представниками якого є підприємства з фіктивними ознаками діяльності, зміст фінансової діяльності яких є поза законом.

Завдяки дослідженням тіньових схем комерційних структур потрібно виділити ряд типових прикладів видів, які пропонуємо розглянути у таблиці 1.

Таблиця 1. Приклади тіньових схем у діяльності комерційних структур[2].

Приклади тіньових схем у діяльності комерційних структур
Схема	Пояснення
Заснування комерційної структури, як юридичної особи для проведення незаконних операцій	У більшості випадків дані установи формуються з метою залучення в них закордонних інвестицій та запровадження незаконних грошових операцій для подальшого перечислення коштів на рахунок комерційної структури та їх виведення в виді готівки по непідтвердженим документам.
Комерційна структура, яка веде свій бізнес та є прикриттям для незаконних операцій	Клієнтами банків є компанії, котрі налагоджують свою спеціалізацію на перевезенні через кордон нелегальної продукції для подальшого її розповсюдження. В рамках цього до банку подаються контракти із заниженою вартістю, або взагалі розрахунок проходить по зустрічному потоку схожих клієнтів. Також слід зазначити, що сюди можуть входити підприємства з швидкою циркуляцією капіталу, саме це слугує для «відмивання грошей» у великих розмірах. Ознаками може виступати необґрунтованість потоків відповідно до фінансового аналізу клієнта
Комерційні структури, котрі мають прикордонну локацію	Дана схема залучає у себе виробництво товари, котрі не зазначаються офіційно у документах. Саме це допомагає отримувати велику економію податків клієнтам, проте кримінальна відповідальність за такими оборудками неминуча у середньостроковому періоді, що у кінцевому наслідку негативно вплине на інші сфери діяльності клієнта і послабить його наявний фінансовий стан. Для банка загрозами може бути недооцінка реальної вартості чи номенклатури товарів в рамках валютного контролю або вимог фінансового моніторингу по операціям

Детінізація фінансових надходжень клієнтів комерційних банків відбувається досить повільними темпами, що спонукає бізнес-підрозділи установи йти на компроміси, врахування управлінської звітності, умовні послаблення в кредитній та операційній компоненті банківської діяльності. Тому, на нашу думку, з боку регулятора повинна вестись паралельна клієнтська підтримка та база даних, яка була б одночасно узгоджена з Державною податковою службою, Державною реєстраційною службою, Державною імміграційною службою та органами юстиції. Такі заходи дозволили б у ході проведення комплексних та позапланових перевірок діяльності комерційних банків відзначати реальний стан та ринкову позицію банку щодо співпраці з сумнівними клієнтами що не завжди відповідають принципам кредитної політики. Це призведе до жорсткості у відборі позичальників і підвищить платіжну дисципліну вцілому по ринку, бо клієнт буде знати, що можливість отримання паралельних одночасних позик заблокована, а підходи до кредитної та операційної політики у всіх без винятку банків лишаються однакові[3].

Найбільш ризикові порушення в рамках внутрішньої діяльності комерційних банків становлять перебої викликані системним фінансовим моніторингом, який недостатньо об’єктивно використовується та трактується керівництвом банку при прийнятті управлінських рішень.

Розглянемо найбільш прийнятні форми та ринкову практику проведення технічних процесів ідентифікації в рамках фінансового моніторингу при якому банк має право витребувати, а клієнт зобов'язаний подати інформацію щодо ідентифікації його особи, економічної розшифровки діяльності та фінансового стану, необхідну для відповідності даним суб'єктом вимог законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму. У випадку ненадання клієнтом, з яким встановлені ділові відносини, необхідної інформації для ідентифікації та вивчення фінансової діяльності банк відмовляє клієнту в проведенні подальших фінансових операцій [1].

Найбільш розповсюдженими ризикованими випадками з питань фінансового моніторингу є наступні порушення: ідентифікації клієнта; порогових значень проведення фінансових операцій за нормами класифікатора; відповідності потоків вхідної та вихідних операцій; відповідність профільним видам діяльності статуту компанії та ЄДР; оцінка фінансового стану та вивчення походження коштів клієнтів. Банк для проведення оцінки фінансового стану клієнта використовує такі джерела інформації:

§ річну фінансову звітність клієнта - юридичної особи та фізичної особи - підприємця (за наявності), що складена відповідно до вимог законодавства України та отримана банком безпосередньо від клієнта;

§ дані щодо руху коштів за рахунком клієнта, відкритим(и) у банку;

§ фінансову звітність клієнта - юридичної особи, що опублікована в засобах масової інформації відповідно до вимог законодавства України;

§ фінансову звітність клієнта та інформацію щодо фінансового стану, що отримана із спеціалізованих веб-сайтів мережі Інтернет[2].

Проте в рамках удосконалення спільних з підрозділами ФБ ініціативами фронт-офіс банку для проведення оцінки фінансового стану клієнта може використовувати інформацію, що отримана від контрагентів банку, від третіх осіб, від регуляторних служб, додатковий аналіз з інших джерел та інше[3].

В рамках забезпечення ФБ банку пропонується удосконалити перелік заходів щодо клієнтів з високим рівнем ризику привівши до необхідного виконання наступні зобов'язання дій:

· здійснювати перевірку наданої клієнтом інформації, що стосується ідентифікації та вивчення клієнта (уключаючи власників клієнта);

· здійснювати поглиблену (посилену) ідентифікацію та отримувати додаткові дані для вивчення клієнтів під час відкриття рахунку чи встановлення відносин з клієнтами;

· здійснювати посилений моніторинг фінансових операцій клієнтів;

· здійснювати уточнення інформації не рідше одного разу на рік;

· уживати інших заходів відповідно до програми ідентифікації та вивчення клієнтів банку та програми оцінки ризиків.

Література:

1. Горалько О. В. Фінансовий моніторинг в банку як інструмент економічної безпеки / О. В. Горалько // Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. серія економічна. - 2012. - Вип. 2. - С. 222-233

2. Іванова І. М. Тіньові схеми з експортом: сутність та шляхи усунення / І. М. Іванова // Наукові праці НДФІ. - 2014. - Вип. 4. - С. 27-33.

3. Мігус І.П. Транспарентність банку як складова механізму забезпечення його економічної безпеки / І. П. Мігус, Н. В. Дудченко // Бізнес Інформ. - 2013. - № 10. - С. 322-327.