Економічні науки/2. Зовнішньоекономічна діяльність

К.е.н., доц. Козуб В.О., маг. Холод Ю.О.

Харківський державний університет харчування та торгівлі, Україна

Критерії формування конкурентоспроможності

товарного експорту

Прагнення країн до інтеграції у світову систему, в тому числі на рівні окремих регіонально-господарських комплексів і галузей, що володіють необхідними передумовами для розвитку міжнародного партнерства, викликало якісно нові зміни в системі світогосподарських зв'язків. Жодна національна економіка, незалежно від розмірів країни і рівня розвитку, не може більше бути самодостатньою, виходячи з наявних факторів виробництва, технологій і потреби в капіталі. Жодна держава в сучасному світі не в змозі раціонально формувати і здійснювати економічну стратегію розвитку, не враховуючи пріоритети і норми поведінки основних учасників світогосподарської діяльності. У той же час необхідно зазначити, що глобалізація посилює конкуренцію в економічній сфері як між країнами, так і на рівні окремих суб'єктів господарювання як представників цих країн [1].

У доповіді Комісії з міжнародної торгівлі США конкурентоспроможність експорту визначається як «здатність виробників розширювати і підтримувати свої позиції на міжнародних ринках, поставляючи якісну продукцію в строк і за конкурентними цінами» [4].

Зміни в експортній конкурентоспроможності показують відносне становище фірми на міжнародних ринках та їх потенційні можливості для зростання та інвестицій. Вивчаючи конкурентоспроможність експорту варто розглянути особливості формування конкурентоспроможності як фірм, так і країн. Конкурентоспроможний експорт підприємства є основою та базовим елементом формування конкурентоспроможності країни в цілому [2].

Конкурентоспроможність експорту формується шляхом ефективного застосування технологій, заходів та механізмів його розвитку як на корпоративному, так і на державному рівнях. Причому, зауважимо, що конкурентоспроможний експорт можна сформувати за умов використання сукупності методів та технологій на всіх рівнях, адже вони доповнюють один одного та є неподільними [3].

На нашу думку, варто розрізняти різні типи конкурентоспроможності експорту (рис. 1):

в залежності від суб’єкту здійснення експортних операцій варто виокремити конкурентоспроможність експорту компанії, країни та регіону;

в залежності від предмету експортної операції доцільно виділити конкурентоспроможність експорту товарів, послуг та прав на об’єкти інтелектуальної власності.

Рис. 1. Типи конкурентоспроможності експорту

Конкурентоспроможний експорт відрізняється від звичайного експорту за чотирма критеріями (рис. 2) [5]:

1) усталеність експорту, тобто усталені та дедалі більші його обсяги, частка на відповідних товарних та регіональних міжнародних ринках, інтеграція із закордонними ринками;

2) високий рівень ефективності експортних операцій, що свідчить про цінову конкурентоспроможність, реалізацію порівняльних переваг;

3) якість експортних товарів і послуг та їхня інноваційність, що забезпечує, довгострокову присутність на світовому ринку та попит споживачів на продукцію фірми;

4) добросовісність конкуренції, тобто експортні операції, здійснюються в конкурентному середовищі без використання протекціоністських заходів, заборонених міжнародними угодами, та інструментів, що спотворюють ринковий механізм.

Сучасний стан світогосподарських зв’язків та поглиблення процесів глобалізації спричинили необхідність виокремлення крім універсальних ще й специфічних (додаткових) критеріїв конкурентоспроможності експорту (рис. 2) [5].

Рис. 2. Сучасні критерії конкурентоспроможності експорту підприємства

Так, екологізація виробництва включає два аспекти:

по-перше, екологічно чисту продукцію, головними перевагами якої є високі смакові якості, відсутність різного роду домішок, безпека продукції, оскільки вона вирощується без використання речовин хімічного синтезу, не містить генномодифікованих організмів, хвороботворних мікроорганізмів, алергенних компонентів, а також зберігає свої поживні властивості;

по-друге: екологізація суспільного виробництва, що ґрунтується на застосуванні безвідходних, маловідходних, ресурсо- та енергозберігаючих технологій, машин і устаткування, а також на врахуванні комплексної системи природоохоронних заходів.

Сервісне обслуговування включає перед- та післяпродажне обслуговування, що дозволяє підтримувати марку підприємства і його продукції на високому рівні, адже високоякісний сервіс в значній мірі збільшує попит на експортну продукцію.

Відомість бренду відіграє одну з найважливіших ролей в процесі підвищення конкурентоспроможності експорту, адже сильний бренд дозволяє підприємствам якнайкраще задовольняти та навіть формувати потреби споживачів, створює позитивний імідж експортера, що призводить до збільшення прибутковості та захоплення значної частки ринку, втримувати переваги відносно конкурентів тощо;

В сучасних умовах розвитку інновацій та технологій є високотехнологічність одним з вирішальних критеріїв конкуренто-спроможного експорту, адже формує переваги не лише для країн (приріст ВВП, розвиток інновацій та технологій, прискорений розвиток секторів економіки, підвищення добробуту населення, високотехнологічний конкурентоспроможний експорт тощо), а й для компаній шляхом підвищення інноваційної та високотехнологічної складової виробництва, раціонального використання ресурсів та збільшення прибутків.

Також важливу роль у становленні конкурентоспроможного експорту відіграє експортна інноваційна політика та результативний бренд-менеджмент, які дозволяють отримати експортеру ряд конкурентних переваг перед конкурентами та задовольнити потреби споживачів [6].

Таким чином, експортна конкурентоспроможність країни, фірми свідчить про ефективність їхньої інтеграції у світове господарство та адаптацію до сучасної глобальної економіки.

Література

1. Антонюк Л. Л. Міжнародна конкурентоспроможність країн: теорія та механізм реалізації: Монографія / Л. Л. Антонюк. – К.: КНЕУ, 2004. – С. 104–105.

2. Іщенко А. В. Теоретичні засади конкурентоспроможності експорту / А. В. Іщенко // Інноваційна економіка: всеукраїнський науково-виробничий журнал. – Тернопіль, 2012. – № 6 [32]. – с. 105–109.

3. Драган О. І. Управляння конкурентоспроможністю підприємств: теоретичні аспекти: Монографія / О. І. Драган. – К.: ДАКККіМ, 2006. – С. 160.

4. Report of United States International Trade Commission (2017), ASEAN: Regional Trends in Economic Integration, Export Competitiveness, and Inbound Investment for Selected Industries [Електронний ресурс]. – Режим доступу до ресурсу: http://www.usitc.gov/publications/332/pub4176.pdf.

5. Солодковський Ю. М. Конкурентні моделі розвитку експорту: дис. канд. ек. наук: 08.05.01 / Солодковський Ю. М. – Київський національний економічний ун-т. – К., 2005. – 195 с.

6. Конкурентоспроможність підприємства: оцінка рівня та напрями підвищення: Монографія / За заг. ред. О. Г. Янкового. – Одеса: Атлант, 2013. – 470 с.