Государственное управление/2.Современные технологии управления

Магістр державного управління Пушкаревський С. В.

Одеський регіональний інститут державного управління

Національної академії державного управління при Президентові України

Децентралізація влади в Україні: передумови здійснення

Проблеми та питання децентралізації влади є актуальними в науці та на практиці державотворення нашої країни розпочинаючи з моменту проголошення її незалежності. Конституцією України, прийнятою 28 червня 1996 р., було закріплено на конституційному рівні гарантії щодо існування місцевого самоврядування та окреслено основні нормативно-правові засади його функціонування. Місцевому самоврядуванню присвячено кілька конституційних норм, які було покладено в основу Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні». Зокрема, статтею 7 Основного закону встановлено, що в нашій державі визнається та гарантується місцеве самоврядування, а частиною 2 статті 5 закріплені важливі положення щодо розуміння природи місцевого самоврядування як окремої частини публічної влади, а саме, наголошується, що носієм суверенітету та єдиним джерелом влади в державі є народ, який здійснює владу безпосередньо та за допомогою органів місцевого самоврядування [4].

Загострення питань щодо необхідності децентралізації влади розпочинається з 2010 року, коли в країні відбувається становлення супер-президентської республіки, за якої було встановлено жорстку централізацію повноважень й ресурсів у вертикалі органів виконавчої влади. В таких умовах було обмежено роль Кабінету Міністрів України як вищого органу в системі виконавчої влади. Верховна Рада України опинилася в умовах за яких постало питання щодо існування парламентаризму в державі. Крім того практично на всіх рівнях державної влади небачених масштабів набули корупційні діяння. Такі умови внутрішньополітичного розвитку та зовнішньої ситуації навколо нашої країни призвели до загострення питання щодо необхідності децентралізації влади – здійснення передачі повноважень та ресурсів на нижчі рівні державного управління й органів державної влади [5].

Провідною ідеєю децентралізації влади стала необхідність передачі органам місцевого самоврядування компетенції для розв’язування питань, що пов’язані з місцевими потребами та проблемами. Зокрема місцеві інтереси можуть бути набагато краще оціненими на місцях, ніж це зробить центральна влада, яка змушена витрачати на їх оцінювання та вирішення більше ресурсів та часу, ніж це зробить місцева влада. Таку думку поділяють більшість сучасних дослідників, які наголошують, що окрім тих функцій, що держава повинна виконувати лише як єдине ціле, кожна її складова частина має цілий перелік потреб, що не становлять загальнодержавного інтересу, однак є суттєво важливими для певної, окремо взятої території. Отже, з одного боку, держава не спроможна забезпечувати задоволення інтересів всіх територій. З другого – саме на місцях повинні краще знати та розуміти потреби й уподобання місцевого населення, а тому, необхідність передати окремі функції держави на локальний рівень сприятиме ефективнішому та скорішому задоволенню інтересів жителів окремих територій [1]. Інші дослідники наголошують, що система взаємовідносин органів місцевого самоврядування та органів державної влади пов’язана з процесами деконцентрації та децентралізації [2, с. 115; 3, с. 58].

Отже, метою децентралізації є використання можливостей, що закладені в Основному Законі та законі України про місцеве самоврядування, створення та втілення нового бачення та розуміння органів місцевого самоврядування. Ґрунтуючись на положеннях Основного Закону щодо органів місцевого самоврядування,така стратегія має на меті поєднати існуючі українські традиції, бачення й цілі місцевих та центральних органів влади з кращими міжнародними практиками та моделями демократичного суспільства.

Таким чином, існування будь-якої демократичної, правової держави та громадянського суспільства, як й процеси євроінтеграції, передбачають створення ефективної децентралізованої системи публічної влади, яка має ґрунтуватися на верховенстві права, народовладді, визнанні людини вищою соціальною цінністю. Вказані завдання неможливо буде реалізувати без наявності повноцінної системи місцевого самоврядування. Як наслідок, завданням сучасної науки державного управління та багатьох інших є пошук та забезпечення саме таких механізмів, які б не лише підтримували оптимальне співвідношення між різними рівнями влади, але й сприяли забезпеченню територіальної цілісності та розвитку демократії в нашій державі.

Література:

1. Бикадорова Н.О. Фінансова децентралізація місцевого самоврядування // Економічний вісник Донбасу. ‒ № 2 (20). ‒ 2010 / Н.О.Бикадорова [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://dspace.nbuv.gov.ua.

2. Борденюк В.І. Місцеве самоврядування та державне управління: конституційно-правові основи співвідношення та взаємодії: [монографія] / В.І.Борденюк. ‒ К. : Парлам вид-во, 2007. ‒ 576 с.

3. Євтушенко О.Н. Поняття і співвідношення централізації та децентралізації // Андріяш В.І., Євтушенко О.Н., Паровай К.О. / Наукові праці : науково-методичний журнал. – Вип. 255. – Т. 267. Державне управління. – Миколаїв : Вид-во ЧДУ ім. Петра Могили, 2016. – С. 54-60.

4. Конституція України : прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 черв. 1996 р. : зі змінами згідно Закону України від 8 груд. 2004 р. – № 2222. – К. : Парлам. вид-во, 2005. – 98 с.

5. Скрипнюк О.В. Децентралізація влади як фактор забезпечення стабільності конституційного ладу: питання теорії і практики / О.В.Скрипнюк [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://www.ccu.gov.ua/uk/doccatalog/list.