Данилейченко І.В., Солдатенко О.Я., Ільчишин О.С.,

Скалецька Н.М., Дац І.В.

Львівський національний медичний університет ім. Данила Галицького

Особливості УЗД-візуалізації структурних елементів лицевого скелету

Клінічна діагностика травматологічних ушкоджень кісток шелепи лицевої ділянки не є в повній мірі достатньою для вибору методу та тактики лікування. Традиційна рентгенографія кісток лицевого скелета не завжди інформативна за рахунок сумації тіней та наявності похибок при вимірюванні, при діагностиці внутрішньо кісткової патології на рентгенограмі не вдається чітко визначити характер вмісту утвору. Більш таку діагностику можна отримати за допомогою РКТ або МРТ. Однак РКТ-метод діагностики має значне променеве навантаження для пацієнта, динамічне спостереження є утрудненим і високовартісним. Тому застосування УЗД має свої переваги – дослідження не має протипоказів, безпечне, атравматичне, не вимагає спеціальної підготовки хворого і дозволяє здійснювати моніторинг спостереження за динамікою патологічного процесу. Симетричність будови кістково-м’язової системи обличчя дає можливість порівнювання сторони ураження з контрлатеральною стороною. Вказаний метод є високоінформативним, завдяки можливості візуалізації суглобової капсули, зв’язкового апарату суглобів, стану диску та суглобової головки нижньої щелепи, діагностувати такі порушення, як дислокація та перфорація диска, фіброз капсули, наявність кристалічних включень у синовіальній рідині. Діагностична вартість УЗД полягає також в можливості отримання як статистичного, так і динамічного зображення суглобового диска та аналізі функціональної взаємодії суглобових диска та головки в нормі та при їх ураженні, що було підтверджено нами при проведенні досліджень у 19 хворих з ушкодженнями скронево-нижньощелепного суглобу (СНЩС).

Методика УЗД-обстеження пацієнтів із кістковими патологіями щелепно-лицевої ділянки.

При дослідженні СНЩС пацієнт розташовується в положенні «на боці», під голову підкладається м’який валик; при необхідності обстеження контрлатеральної сторони положення пацієнта міняється відповідним чином.

При діагностиці травматичних пошкоджень кісток середньої зони обличчя пацієнт знаходиться в положенні на «спині», із розміщенням валика під потиличною ділянкою, голова розташована прямо. Для проведення дослідження при травмі нижньої щелепи в залежності від локалізації перелому положення пацієнта може бути «на боці» або на «спині».

Для обстеження пацієнтів з приводу внутрішньокісткової патології чи при проведенні протоколу дентальної імплантації положення пацієнта визначається згідно попередньо рентгенологічно встановленого вогнища чи досліджуваного сегмента альвеолярного відростка щелепи відповідно.

Безпосередньо перед початком обстеження, незалежно від локалізації, проводиться пальпаторно встановлення анатомічних орієнтирів та наноситься невелика кількість звукопровідного гелю на досліджувану ділянку.

СНЩС.

Нами було обстежено 15 практично здорових осіб віком 19-27 років з відсутністю скарг та клінічних ознак дисфункції СНЩС. Обстеження проводились лінійним трансдюсером з робочою частотою 7,5-12 МГц.

Анатомічно СНЩС складається з суглобової поверхні скроневої кістки, головки нижньої щелепи, суглобового диска та капсули. Зв’язковий апарат суглоба представлений передньою та задньою диско-нижньощелепними та передньою та задньою диско-скроневими зв’язками.

УЗД СНЩС проводилось за умов ретельного дотримання основних принципів обстеження, а саме:

· стандартизації доступів, тобто застосування горизонтального та фронтального сканів попереду та позаду головки СНЩС;

· симетричності обстеження, яка передбачає дослідження суглобу на протилежній стороні, враховуючи парність та синхронність рухів його структурних елементів;

· функціональність обстеження, зокрема вивчення співвідношення диска відносно головки чи горбика, головки відносно горбика, рухів у суглобі у трьох функціональних положеннях:

- із закритим ротом;

- із напіввідкритим ротом;

- із відкритим ротом.

При проведенні обстежень оцінювали:

-співвідношення суглобових поверхонь;

-наявність рідини в порожнині суглоба;

-центрацію суглобового диска;

-участь диска в рухах;

-контури кісткових поверхонь;

-анатомічну цілісність та функціональний стан латеральних

крилоподібних м’язів.

Стандартизовано основні УЗД-доступи для обстеження СНЩС: горизонтальний - паралельно нижньому краю величини дуги та вертикальні – паралельно задньому краю нижньої щелепи із подальшим центруванням суглобової головки.

Травматичні ушкодження ЩЛД.

УЗД в діагностиці переломів кісток вилично-орбітального комплексу включає обстеження нижнього орбітального краю, виличної кістки, виличного відростка верхньої щелепи, дна орбіти, передньої стінки верхньощелепного синуса.

При обстеженні хворих з підозрою на перелом нижньої щелепи, трансдюсер розташовується у двох взаємно перпендикулярних площинах – по нижньому краю нижньої щелепи та перпендикулярно до кісткової поверхні тіла, кута чи симфізу нижньої щелепи.

У випадку однобічних переломів кісток лицевого скелета УЗД дає можливість порівняння ураженої сторони із здоровою в режимі реального часу.

Одонтогенні біляверхівкові вогнища.

Застосування в діагностичному процесі хворих з періодонтальною патологією методу УЗД є можливим лише після традиційної рентгенографії щелеп. Проводиться вимірювання об’єму утвору та вияснення характеру вмісту (рідкий, твердий, змішаний) в патологічному утворі.

Результати та обговорення.

Аналіз та інтерпретація отриманої у процесі дослідження інформації дозволяють обґрунтувати наступні діагностичні переваги УЗД-дослідження СНЩС:

· Інформативність – змога отримання на сучасних сканерах діагностичних зображень хрящової, м’язової тканин, зв’язок, сухожилків, аналогічних за інформативністю з анатомічними препаратами;

· Функціональність – застосування функціональних проб для дослідження рухів у суглобі та диференціації уражень;

· Симетричність – можливість порівняти певні ділянки СНЩС з контрлатеральною ділянкою;

· Безпечність – повна атравматичність дослідження для пацієнта та відсутність променевого навантаження на організм досліджуваного та дослідника;

· Висока інформативність методу у порівнянні з рентгенологічним дослідженням та його набагато вища доступність порівняно з РКТ та МРТ;

· Практичність – можливість багаторазового динамічного спостереження за пацієнтами з патологією СНЩС.

Висновки.

1. Метод УЗД-діагностики характеризується неінвазивністю, відтворюваністю, доступністю та низькою собівартістю, дає можливість деталізації анатомічної структури незмінених та патологічно уражених тканин.

2. Метод дозволяє з великою точністю візуалізувати суглобову капсулу, зв’язковий апарат СНЩС, стан диска та суглобової головки нижньої щелепи; дозволяє отримувати як статичне, так і динамічне зображення суглобового диска, поводити аналіз функціональної взаємодії диска та головки в нормі чи при їх ураженнях.

3. Застосування УЗД при обстеженнях хворих із травматичними ушкодженнями кісток лицевого скелета дозволяє не лише підтвердити результати рентгенографії, але і завдяки відсутності ефекту сумації тіней, виявити індивідуальні особливості пошкодження, як наприклад, характер зміщення фрагментів та наявність дрібних уламків у лінії перелому; метод дозволяє провести контроль репозиції кісткових фрагментів.

4. Діагностична вартість УЗД у пацієнтів з біляверхівковою патологією полягає у визначенні розміру патологічного утвору та характеру його вмісту.