УДК: 616.12-008.331.1:616.379-008.64]-053.9+577.115

ВІКОВІ ОСОБЛИВОСТІ ПОШИРЕНОСТІ ІЗОЛЬОВАНОЇ СИСТОЛІЧНОЇ АРТЕРІАЛЬНОЇ ГІПЕРТЕНЗІЇ В ПРАКТИЦІ СІМЕЙНОГО ЛІКАРЯ

Шейко С.О., Колб Н.О.

ДЗ «Дніпропетровська медична академія МОЗ України»

Кафедра педіатрії, сімейної медицини та клінічної лабораторної діагностики

Артеріальна гіпертензія (АГ) залишається однією з найголовніших як медичних, так і національних соціальних проблем. ЇЇ наявність в різних вікових групах багато в чому визначає серцево-судинну захворюваність і смертність. За результатами епідеміологічних досліджень на АГ в Україні страждають майже 13 млн. осіб. У половини з них зареєстровано граничний рівень артеріального тиску (АТ). Ще дві третини дорослого населення має ризик розвитку АГ: спадковість, психоемоційні навантаження, паління, незбалансоване харчування, зловживання алкоголем,зайву масу тіла і малорухливий спосіб життя. Відомо також, що поширеність АГ характерна серед всіх вікових груп населення України. Так, за даними популяційного дослідження NHANES 1999–2004 рр., підвищений артеріальний тиск (АТ) в осіб молодого віку (18–39 років) зареєстровано у 5,16 %. Результати Фремінгемського дослідження серця, свідчать, що АГ розвивається у 60% населення віком 60 років, при цьому в 70 років це захворювання мають 65% чоловіків і 75% жінок, а у 90% осіб з нормальним АТ віком 55 років АГ виникала пізніше.

У структурі АГ важливе місце займає ізольована систолічна артеріальна гіпертензія (ІСАГ). Вона характеризується збільшенням систолічного і пульсового артеріального тиску, при цьому діастолічний тиск або не змінюється, або зменшується. Аналіз 30-річного спостереження у Фремінгемському дослідженні підтвердив роль ізольованого підвищення систолічного АТ як незалежного фактора ризику серцево-судинної патології.

Високий пульсовий тиск у осіб похилого віку ( ≥ 60 мм рт. ст) є одним з показників, які використовуються для оцінки сумарного ризику серцево-судинних ускладнень. Численні дані демонструють роль ІСАГ у розвитку ішемічної хвороби серця, інсульту та загальній летальності.

Мета дослідження – вивчити особливості поширеності ізольованої систолічної артеріальної гіпертензії у віковому аспекті.

Матеріали і методи.

Дослідження виконано на базі терапевтичного відділення КЗ “Криворізька міська клінічна лікарня №8”Дніпропетровської обласної ради" та КУ «Центру первинної медико – санітарної допомоги № 2» Криворізької міської Ради. Було проведено ретроспективний аналіз історій хвороб 4109 пацієнтів з гіпертонічною хворобою віком від 25 до 74 років.

Серед хворих з АГ, пацієнти молодого (25 - 44 роки) віку складали 5,01% (207 хворих), середнього (44 - 60 років) – 32,3 % (1327 хворих) . Решту 2575 (62,69 %) хворих на ГХ представили пацієнти похилого (60-75 років).

Привертає до себе увагу значний відсоток (34,4%) з ізольованою систолічною артеріальною гіпертензією серед усіх хворих з АГ. При чому серед пацієнтів молодого, середнього і похилого віку ця цифра становила відповідно 29,7% (62 хворих) ; 30,4% (403 хворих) та 56,9% (1465 хворих).

Серед хворих похилого віку відсоток жінок складав 41,7 % (611), чоловіків — 58,3 % (854). В ході дослідження виявилось, що серед обстежених пацієнтів з цукровим діабетом (ЦД) II типу було 419 (28,6 %) осіб. Відсоток жінок з ЦД становив 25,8 % (108), чоловіків — 74,2 % (311).

При подальшому дослідженні в основну групу включено 23 хворих (13 жінок і 10 чоловіків) з ІСАГ та ЦД.

Проведено загально-клінічне обстеження хворих, добовий моніторинг АТ. Одним з важливих показників, що відображає стан загальної гемодинаміки та істотним чином впливає на характер місцевого кровообігу в тканинах, є артеріальний тиск. У проведених нами дослідженнях визначалися такі компоненти кров’яного тиску: систолічний артеріальний тиск (САТ), діастолічний артеріальний тиск (ДАТ), пульсовий артеріальний тиск (ПАТ) і середній артеріальний тиск (СерАТ). САТ і ДАТ визначали манометричним методом. Два інші показники артеріального тиску розраховували за формулами: ПАТ = САТ- ДАТ; СерАТ = ДАТ + 1/3ПАТ. Проводили також добове моніторування артеріального тиску (ДМАТ). При цьому вивчали такі показники: середньодобовий, денний, нічний та максимальний показники САТ і ДАТ, ЧСС. ДМАТ виконували в такому режимі: в денний час – кожні 15 хв, уночі (з 22:00 до 6:00) – кожні 30 хв. Хворі вели звичайний спосіб життя, виконуючи побутові фізичні й психоемоційні навантаження. За ступінь нічного зниження АТ (СНЗ АТ) виділяли добові профілі систолічного АТ (САД) і діастолічного АТ (ДАТ) за типами «дипер» (10 % < СНЗ АТ < 20 %), «нон-дипер» (СНЗ АТ < 10 %), «овер-дипер» (СНЗ АТ > 20 %) та «найт-пікер» (СНЗ АТ <0 %).

Ізольовану систолічну артеріальну гіпертензію діагностували за тріадою ознак: 1) підвищенням САТ (понад 140 мм рт. ст.); 2) збільшенням ПАТ (понад 50 мм рт. ст.); 3) не зміненим або зменшеним ДАТ (менше 90 мм рт. ст.).

Структурно-функціональний стан серця вивчали за допомогою одно- і двомірної ехокардіографії (ЕхоКГ) у «В» і «М» режимах.

Індекс маси тіла (ІМТ) обчислювали за формулою: ІМТ = маса тіла / зріст2.

Інсулінорезистентність оцінювали за індексом НОМА, який розраховували за формулою: НОМА = інсулін (мкОд/мл) × глюкоза (ммоль/л) / 22,5. Визначали показники функції щитовидної залози: ТТГ і Т4 вільний.

Виконували також реовазографію нижніх кінцівок. Досліджували такі характеристики місцевого кровообігу у гомілках: пульсове артеріальне кровонаповнення (ПАК); еластичність магістральних артерій (ЕМА); тонус регіональних артерій великого калібру (ТАВК); тонус регіональних артерій середнього калібру (ТАСК); тонус регіональних артерій дрібного калібру (ТАДК).

Для статистичної обробки даних використовували методи біостатистики, реалізовані в пакетах програм EXCEL-2010®, STATISTICA 10.0.1011 з розрахунком середньої арифметичної (M), стандартної помилки середньої величини (m), стандартного відхилення (s), відносних показників (інтенсивних, екстенсивних, показників наочності). Для оцінки взаємозв’язку між ознаками виконувався кореляційний аналіз з розрахунком коефіцієнтів лінійної кореляції Пірсона і рангової кореляції Спірмена (r). Результати вважали достовірними при p<0,05.

Результати та їх обговорення.

У молодих пацієнтів переважає систолічно–діастолічна гіпертензія та ізольована діастолічна артеріальна гіпертензія (систолічний артеріальний тиск <140 мм рт.ст.та діастолічний артеріальний тиск ≥90 мм рт. ст.).

За результатами нашого дослідження показники кров’яного тиску у пацієнтів похилого віку мали такі середні значення (у мм рт. ст.): САТ - 151 ± 3,1; ДАТ - 84 ± 1,0; ПАТ - 67 ± 1,7; СерАТ - 106 ± 1,2. Відмінності цих показників в осіб жіночої і чоловічої статі були статистично не достовірними (табл. 1).

Таблиця 1.

Показники артеріального тиску у пацієнтів з ІСАГ

Показники	Жінки (n=13)	Чоловіки (n=10)	р
Систолічний АТ	152±3,9	149±2,5	0,3
Діастолічний АТ	82±1,6	83±1,3	0,4
Середній АТ	106±2,1	106±1,5	0,7
Пульсовий АТ	66±2,4	62±2,2	0,07

Зареєстроване зниження показника еластичності магістральних артерій (0,20±0,003 сек) свідчить про збільшення їх ригідності (тонусу) і призводить до зменшення пульсового артеріального кровонаповнення (0,38±0,025) .

Зменшення тонусу артерій середнього калібру (5,82±0,248), вказує на компенсаторну реакцією, спрямовану на підтримання місцевого кровообігу в умовах склерозування великих судин. Зменшення еластичності і відповідно збільшення жорсткості магістральних артерій впливає на загальний кровообіг в організмі.

Кореляційний аналіз показників РВГ і артеріального тиску у пацієнтів похилого віку вказує на статистично значимий (р < 0,05) негативний кореляційний зв’язок між показником еластичності магістральних артерій (ЕМА), з одного боку, і величиною систолічного (-0,247;р=0,024) та пульсового тиску (-0,223;р=0,021), з другого. Зважаючи на те, що САТ і ПАТ є основними критеріями ізольованої систолічної артеріальної гіпертензії, випливає висновок про зв’язок між віковими змінами артеріальних судин та ІСАГ.

В ході дослідження виявилось, що окрім скарг на головний біль хворі відмічали порушення ритму серця, задишку, стомлюваність, набряки нижніх кінцівок, слабкість. Ці клінічні симптоми супроводжуються такими об’єктивними ознаками, як крепітацією у легенях, периферійними набряками. Така симптоматика зумовлена морфологічними та функціональними порушеннями серця, які вірогідно спричиняють зменшення серцевого викиду і підвищення інтракардіального тиску у спокої чи на тлі навантаження. Відомо, що АГ є одним з головних патогенетичних факторів розвитку ХСН, обумовленої порушенням діастолічної функції лівого шлуночка (ЛШ), - так званої діастолічної серцевої недостатності (СН). Клінічні дані дослідження вказують на розвиток СН у пацієнтів з ІСАГ і потребують подальшого досконалого ультразвукового обстеження серця з метою вивчення розвитку серцевої недостатності у даної категорії хворих.

ВИСНОВКИ

1. У молодих пацієнтів, переважає систолічно–діастолічна гіпертензія та ізольована діастолічна артеріальна гіпертензія (систолічний артеріальний тиск <140 мм рт.ст.та діастолічний артеріальний тиск ≥90 мм рт. ст.).

2. ІСАГ спостерігається частіше (56,9%) у людей похилого віку, що вказує на прогресуючу вікову картину втрати артеріями еластичності. Зменшення еластичності магістральних артерій веде до зменшення пульсового артеріального наповнення і є головною ланкою патогенезу ізольованої систолічної артеріальної гіпертензії.

3. Значна частка (28,6%) хворих похилого віку з ІСАГ представлена пацієнтами з цукровим діабетом другого типу.

4. Клінічні дані дослідження вказують на розвиток серцевої недостатності у пацієнтів з ІСАГ і потребують подальшого досконалого обстеження серця з метою вивчення розвитку серцевої недостатності у даної категорії хворих та оптимізації лікування їх на первинній ланці медичної допомоги.

Література

1. Курята О.В. Добовий профіль артеріального тиску, ліпідний спектр крові у хворих на артеріальну гіпертензію в поєднанні з ревматоїдним артритом та ефективність застосування аторвастатину / Курята О.В., Сіренко О.Ю // Сімейна медицина. — 2015. — № 3(59). — С. 155-159.

2. Маньковский Б.Н., Иванов Д.Д. Влияние антигипертензивной терапии на функцию почек у больных сахарным диабетом 2-го типа: результаты проспективного исследования «СКИФ-2» // Ліки України. — 2010. — № 8(144). — С. 28-32.

3. Маньковский Б.Н., Иванов Д.Д. Распространенность поражения почек у больных сахарным диабетом 2-го типа, по данным эпидемиологического исследования «СКИФ» // Серце і судини. — 2009. — № 4. — С. 45-49. 4.

4. Свищенко Е.П., Ярынкина Е.А. Пациенты с артериальной гипертензией и сахарным диабетом 2-го типа: в поисках оптимальной антигипертензивной терапии // Ліки України. — 2012. — № 10(166). — С. 8-12.

5. World report on aging and health /WHO.- WHO/FWC/ALC/15.01.–2015.– P.47.

ВІДОМОСТІ ПРО АВТОРА

1. Шейко Світлана Олександрівна – завідувач кафедри педіатрії, сімейної медицини та клінічної лабораторної діагностики, доктор медичних наук, факультету післядипломної освіти ДЗ «Дніпропетровська медична академія МОЗУ»

Адреса: 50000 м. Кривий Ріг, вул. С.Колачевського 81А- 76

067985 0963

Електронна адреса: doctor.sheyko@gmail.com

2. Колб Н.О. - асистент кафедри педіатрії, сімейної медицини та клінічної лабораторної діагностики факультету післядипломної освіти ДЗ «Дніпропетровська медична академія МОЗУ».