Чіжова Н.В.

НТУУ «КПІ ім. Сікорського», Україна

Переваги та недоліки симуляцій при викладанні англійської мови

В вишах України викладачі англійської мови для немовних спеціальностей намагаються підвищити мотивацію студентів, використовуючи комунікативні методи, які є потужним стимулюючим фактором, хоча вимагають ретельної та кропіткої роботи щодо розробки та підготовки.

Симуляції доречні та доцільні саме при викладанні англійської мови професійного спрямування поряд з рольовими та діловими іграми. Однак у них є багато відмінностей: гра має чіткі зрозумілі правила, яких всі дотримуються та певну мету, яку необхідно досягти або завдання, яке слід виконати (зібрати певну кількість карт щоб знайти маршрут, тощо). На відміну від гри, симуляція керується не правилами, а певною історією, інформацією – «сценарієм» з чітко визначеною «проблемою», однак результат симуляції менш передбачуваний, оскільки не обмежує студентів у виборі засобів та являє собою колегіальний вердикт – результат роботи та взаємодії студентів в мікрогрупі. Головне в симуляції не програвання ролі, а моделювання певного середовища та повне занурення в нього, ототожнення себе зі своїм героєм для вирішення проблеми.

Отже симуляції – навчальні сценарії, в яких учень занурюється в історію, створену вчителем та вільно взаємодіє з іншими для практикування не тільки іноземного мовлення, а переживання (програвання) професійної ситуації та пошуку оптимального вирішення проблеми. Симуляція – це форма досвідного конструктивістського навчання, зорієнтованого на студенті.

Основні переваги використання симуляції в навчанні мови.

· Мотивує студентів

Симуляція відбувається в ситуації без стресу, оскільки вона безпосередньо не оцінюється, залучені студенти працюють у межах своїх команд або груп та приймають рішення колективно, тобто і відповідальність за них лежить на всіх членах групи. Викладач не керує процесом, він тільки спостерігає за ним. Студенти радо спілкуються іноземною мовою, тому що в симуляції вони розмовляють зовсім не для того, щоб відпрацювати певний лексичний чи граматичний матеріал, вони дійсно вирішують серйозні професійні питання. Чим складнішою є симуляція, тим більш мотивовані стають студенти, вони ніби приймають виклик і з задоволенням вирішують проблему.

Серед ознак симуляції є неминучість та навіть бажаність помилок, оскільки тільки пройшовши цей етап студенти зможуть вільно володіти іноземною мовою. В симуляції використовується емпірична, не запрограмована або відрепетирувана мова. Тейлор і Уолфорд вважають, що : «взаємозв'язок та взаємозалежність ідей сприяють формуванню багатшого групового діалогу»[2].

Джонс, характеризуючи симуляцію, стверджує: « ….. переконайтеся, що комунікація є цілеспрямованою (на відміну від неминучої штучності багатьох традиційних вправ); а по-друге, вони потребують інтегративного використання мови, в якій передача свого значення має належний пріоритет над елементами вивчення мови (граматика та вимова)» [1].

· Вносить відчуття реалізму та значущості

Це робить процес вивчення мови більш захоплюючим, оскільки викладачі відходять від простого використання підручників та друкованих матеріалів на занятті. Добре сплановані симуляції, значущі для студентів, безумовно, спонукають їх до виконання завдання, і, інколи вони так глибоко поринають у симуляцію, що все оточуюче для них просто відходить на другий план.

· Метод оцінки

Усні іспити можуть використовувати симуляції, де студентам пропонують різні ролі для взаємодії в групах по чотири або п'ять, студенти обмінюються думками, наводять аргументи, дискутують, а викладач спостерігає і оцінює їх за певними критеріями.

· Спонукає до творчості

Хоча завдання симуляції починаються з інформації, наданої учням, вона також приймає певну кількість студентської винахідливості, щоб знайти оптимальне та унікальне рішення. Симуляції дають широкі можливості для розвитку та реалізації творчих здібностей студентів.

До недоліків симуляцій можна віднести:

1. Обмеження часу – в більшості навчальних програм для мов час є обмежувальним чинником, але якщо заздалегідь спланувати можна провести одну або дві симуляції за семестр. Тривалість симуляції залежить від проблеми та рівня мовленнєвої та професійної підготовки групи, може тривати від 30 хвилин до кількох тижнів.

2. Підбір підходящих симуляцій. Вони мають бути доречні та доцільні в певний час для певної групи. Студенти мають володіти певним мовним матеріалом та практикувати й удосконалювати різноманітні мовленнєві навички під час роботи над симуляцією. Слід враховувати витрати на придбання чи створення реквізиту для симуляції середовища в якому відбуватимуться події.

3.Організаційні проблеми. Симуляція має чітку структуру, всі етапи якої необхідно ретельно організувати та провести. Учасники насамперед мають отримати чіткі і докладні інструкції і відповідні ролі. Роль викладача під час симуляції – контроль та спостереження, але не втручання. Існує також потреба в "звіті" студентів після завершення симуляції. Цей етап схожий на оцінювання, коли студенти разом з викладачем аналізують симуляцію, визначаючи вдалі моменти та виправляючи зроблені помилки.

Отже симуляція є потужним та необхідним елементом навчального процесу, що стимулює активність, інтерес та сприяє розвитку креативності.

Література:

1.Jones, K. (1980). Simulations: A Handbook for Teachers and Trainers. Oxford: Kogan Page.

2.Taylor, J. and Walford, R. (1972). Learning and the Simulation Game. Milton Keynes: Open University Press.

3.Teoh Mei Lin (2001). Simulation in Language Teaching - Its Advantages and Limitations in an ESP Context. University of Malaya.