Тулякова
К.Р.
Розвиток сучасної української освіти
характеризується інтеграційними процесами. Україна є рівноправною частиною європейського освітнього простору. Така
інтеграція потребує нових підходів до змісту освіти, забезпечення якості навчання.
Реформування освітніх змін, впровадження новітніх методик.
Глобалізація в освіті веде до зростання
академічної мобільності, широкого поширення дистанційного навчання. На
конференції міністрів європейських країн було виокреслено пять основних
напрямків розвитку освіти:
-
взаємне визнання дипломів;
-
формування європейського університету;
-
кооперація вторинної і вищої освіти;
-
створення європейського центру розвитку
освіти;
-
установа необмеженого державними кордонами інституту вищої школи[1, 221]
У червні
1999 року з’являється
Болонська декларація, яка стала
поворотним пунктом у напрямку інтеграції. Болонський процес означає:
1. Прийняття системи чітко визначених ступенів, у тому
числі шляхом використання додатків до дипломів, для забезпечення зайнятості
європейських громадян і міжнародної конкурентоспроможності європейської вищої
освіти. У Європі багато уваги приділяється уніфікації студентських
документів за типом "транзитної заліковки", додатки до дипломів, в яких
на національному та англійською мовами буде максимально повно відбиватися
перелік отриманих знань.
2. Перехід на
дворівневу систему навчання. Як у Європі, так і в України існують значні
відмінності між ступенями, які отримуються в класичних університетах. Європейці
вважають це можливим, важливо лише, щоб рівень освіти відповідав різноманітності запитів індивідуума, академічного
співтовариства і ринку праці. У Європі в основному введена система 3 +2
роки (Європейська модель), 4 +2-Американська модель.
3. Установа
кредитної системи як засобу високої мобільності студентів. Європейський
диплом бакалавра вимагає накопичити від 180 до 240 годин кредитів, а
ступінь магістра додатково - 60-120 годин. У Європі, як і в США, використовується
шкала з п'ятьма позитивними оцінками:
Excellent (відмінно); Good (дуже добре); Satisfactory (добре);
Befriedigent
(задовільно); Pass (незадовільно)
4. Мобільність
студентів, викладачів, адміністрації. Глобалізація життя
вимагає фахівців, які зуміли б пожити і повчитися у різних країнах. У планах Європи, щоб кожен студент міг хоча б місяць прожити за кордоном. Це важливо для вміння
просувати свою (у тому числі освітню продукцію) на зовнішній ринок. У той
же час зарубіжні вузи заощаджують час, необхідний для навчання іноземної мови.
5. Співробітництво у забезпеченні якості
освіти з метою створення порівнянних критеріїв і методології. Європа інтенсивно приступає до
створення мережі агентств
з контролю якості та акредитації .
6. Європеїзація вищої освіти, зокрема, у
розробці навчальних планів, тренінгів, досліджень.
7. Інтеграція
безперервної освіти в університетську. Концепція довічного навчання LLL
(навчання через все життя) дозволить отримати протягом життя кілька дипломів і
ступенів, і дасть університетам значні фінансові ресурси. Інтергації в університетах численних галузевих
інститутів поліпшить матеріальну базу університетів і зв'яже їх з життям.
8. Партнерство
студентських та офіційних освітніх інститутів.
9. Підвищення
привабливості та конкурентоспроможності європейської вищої освіти.[2,202]
Слід зазначити, що перехід на викладання з
урахуванням вимог Болонського процесу передбачає перехід на якісно новий рівень самостійної
роботи студента. Таким чином,
відбувається формування єдиного освітнього простору, існування якого неможливе
без інформаційних технологій у поширенні знань. У зв'язку з цим
багато країн звертаються до ідеї безперервної дистанційної освіти. Зауважимо, що сучасна система освіти активно
реалізовує дистанційне навчання за допомогою тьюторства (йдеться про
педагогічну діяльність, спрямовану на організаційно-педагогічне керівництво
самостійною роботою тих, хто навчається за індивідуальним планом, або в умовах,
коли на самостійне опрацювання наукових джерел відведено значний відсоток навчального
часу). Програми електронної освіти розробляються більш ніж в 30 країнах [3]
Відмінними
рисами освітнього процесу є гнучкість, модульність, опора на передові
комунікаційні і інформаційні технології. Завдяки цьому створились умови для
розвитку світового освітнього простору, експорту і імпорту освіти, об'єднання
світового інтелектуального, творчого, інформаційного і науково-педагогічного
потенціалів. Для подальшого розвитку інформаційних
освітніх технологій необхідно вирішити наступні стратегічні проблеми:
• систематизація, тобто має бути
єдина стратегічна політика в області освітнього процесу;
• комплексність (спільне використання
педагогічного для психологотипу, навчально-методичного і організаційного
забезпечення інформаційних освітніх технологій);
• комунікації (необхідно підняти
рівень телекомунікаційних технологій при забезпеченні їх необхідним
фінансуванням);
• стандартизація (існуючі інформаційні
освітні системи якісно відрізняються один від одного по моделях, технологіях,
формах організації);
•
нормативно-правове забезпечення.
Вирішення
вищезгаданих проблем сприятиме підвищенню якості освіти, всебічному розвитку особи, як високої цінності
суспільства. У реформуванні освіти в Україні значною мірою враховується
об'єктивний вплив загальних для сучасної цивілізації тенденцій розвитку. Перша
тенденція – посилення процесу глобалізації економіки, взаємозв'язку і
взаємозалежності держав світу. Друга тенденція обумовлена формуванням позитивних умов для
індивідуального розвитку особи, її самореалізації у світі.
Щодо
поточного стану та динаміки якості української освіти в цілому та вищої освіти
зокрема, існує чимало різних, нерідко суперечливих оцінок. Ці дані часто
використовуються у політичній боротьбі для критики або підтримки поточної
влади. Так, в останні роки посиланнями на різні зарубіжні інституції було
оприлюднено низку рейтингових оцінок якості української вищої освіти у
порівнянні з іншими країнами, згідно з якими Україна посідала місця від 70-го
до 25 –го в один і той самий період. Безперечно, методики оцінювання окремих
країн у різних дослідженнях можуть бути різними, однак, такі великі відмінності
у кінцевих результатах не можуть не викликати сумнівів. Очевидно, що по
–справжньому об’єктивним
безпосереднім критерієм якості вищої освіти тієї чи іншої країни є кількість
студентів з інших країн, що навчаються у її вищих навчальних закладах. Проте, у
світовому масштабі академічна мобільність студентів, незважаючи на високі темпи
зростання , досі залишається швидше винятком, ніж правилом: 2010 року лише 4.1
млн з понад 150 млн загальносвітової кількості студентів навчалося за межами
своїх країн ( менше 3%). При цьому близько половини студентів , що навчаються
за межами своїх країн, - це студенти з Китаю, Індії, Південної Кореї та інших
країн Азії. Тобто вища освіта , на відміну від фінансових і товарних ринків,
значно менше зазнає впливу глобалізації. При цьому в українських ВНЗ 2013 року
навчалося близько 65 тис. іноземних студентів, що є доволі високим показником
навіть порівняно з найбільш розвинутими країнами світу. За кількістю іноземних
студентів Україна входить у першу десятку країн світу, демонструючи показники,
близькі до зіставних за кількістю населення європейських країн-членів
Організації економічного співробітництва і розвитку[4]
Література:
1.
Болонський
процес: тенденцii, проблеми, перспективи // Укл. В.П. Бех,
Ю.Л. Малiновський: за ред. академiка В.П. Андрущенка. - К.: НПУ iменi
М.П. Драгоманова, 2004. - 221 с.
2.
Основнi
засади розвитку вищоi освiти Украiни в контекстi Болонського процесу (документи
i матерiали травень-грудень 2004 р.) / За редакцiею Кременя В.Г. Упорядники:
Степко М.Ф., Болюбаш Я.Я., Шинкарук В.Д., Грубiнко В.В., Бабин I.I. -
Киiв-Тернопiль, Вид-во ТДПУ iм. В.Гнатюка, 2004. - Частина 2. - 202 с.
3.
Ященко Л.А. Трансформации системы высшего (университетского) образования
Украины в постсоветский период// http://charko.narod.ru/tekst/an18/II_6.htm
4.
The Most Educated Countries in
the world//Edu-Active.com,21/09/2013[Electronic resourse]-Mode of
access:http://www.edu-active.com/news/2013/sep/21/most-educated-countries-wg2orld.html