Семенко І.В.

Вищий державний навчальний заклад України

«Буковинський державний медичний університет»

ДО ПИТАННЯ ПРО ВЖИВАННЯ ТЕРМІНІВ - ЕПОНІМІВ В СУДОВІЙ МЕДИЦИНІ

Останнім часом все важче і важче стає вмикати телевізор, дивитись новини і спостерігати за подіями, які відбуваються в нашій країні, або за кордоном. Якщо зробити аналіз телевізійних програм, то знайти фільм без насильств, вбивств, зґвалтувань практично неможливо.

Ось чому, для вирішення проблем, пов’язаних з насильством, науковці, лікарі, медичні експерти використовують такі науки як криміналістика та судова медицина. Для криміналіста самими головними завданнями в роботі є розкриття злочину – тобто, виявлення та встановлення особи, або осіб, які скоїли певний злочин.

Судова медицина не може існувати без зв’язків із іншими юридичними науками, такими як: цивільний кодекс, адміністративне право, кримінально-виконавче право та судова статистика. За допомогою фізики, хімії, біології, кібернетики та інформатики, вчені - криміналісти розробляють та використовують технічні, фізичні, хімічні, біологічні методики та засоби, які допомагають аналізувати та досліджувати речові докази для встановлення особи злочинців.

Щоб вирішити питання, пов’язані із злочинами, вчені почали застосовувати фотографічну, мікроскопічну, рентгеноскопічну та інші види технік (без будь-яких переробок або зі спеціальними переробками та зміною методики її використання).

Судова медицина як наука виникла, щоб задовольнити потреби правосуддя, особливо, коли розслідувались різні злочини, які були направлені на спричинення шкоди здоров'ю, або життю людини. У 1690 році німецький вчений Й.Бонн вперше дав назву "судова медицина" цій дисципліні у своїй монографії "Specimen medicinae forensis".

Було розроблено багато різних визначень для розуміння поняття судова медицина. Найбільш правильним слід вважати таке визначення: судова медицина – це галузь медичної науки, яка вивчає питання медичного, біологічного, медико - криміналістичного характеру для потреб правосуддя, законодавства та охорони здоров’я [1, с.7].

В наш час судова медицина є самостійна, медична наука, яка має свою унікальну медичну термінологію. Медична термінологія – це система понять, які позначають стани та процеси, що протікають у людському організмі, хвороби та їхні прояви, методи діагностування, профілактики та лікування захворювань, медичне обладнання, лікарські засоби та ін. [2, електронний ресурс].

Основні аспекти медичної термінології досліджували такі науковці як: Н.П. Литвиненко "Медичний термін у лінгвістичному аспекті"; Н.В. Космакова "Медична термінологія як складова частина української лексики"; Н.В. Місник "Формування української медичної клінічної термінології "О.О. Мунтян "Російська медична лексика (назви хвороб і людських недуг)"; Лепеха Т.В. "Лексико – семантичні та словотвірно - структурні особливості судово - медичної термінології" та багато інших.

У медицині власні назви утворюють особливий клас термінів - епонімів (від грецької «ἐπώνῠμος» – той, що дає ім’я, назву) – особа, від імені (прізвища) якої утворено назву місцевості, країни, народу; сама назва такого типу [3, с.216]. Епонімічними вважають термінологічні одиниці, які служать для називання хвороби, структури або метода за іменем людини, що вперше виявила або описала їх.

Власні імена, пов'язані з людьми, називаються антропонімами. Наука, яка займається вивченням антропонімів – антропоніміка (від грец. «Anthropos» – "людина" і «onyma» – "ім'я") [4, c.667].

При дослідженні термінів - епонімів судової медицини були виявлені наступні антропоніми, які можна розподілити на такі групи:

Індекси: Алговера індекс. Відношення частоти пульсу до систолічного тиску. Застосовується в клінічній практиці для визначення ступеня шоку [5, c.11].

Класифікації: Аршавского І.А. класифікація внутрішньоутробної асфіксії; Бокаріуса М.С. класифікація тупих твердих предметів; Марченко М.І. класифікація ентомофауни трупа; Матишева А.А. (спіавт. Солохін А.А., Сафронов В.А., Хрістофоров С.Н.) класифікація автомобільної травми; Матишева А.А. класифікація механічних ушкоджень [5, c.1-171].

Методи розтину трупа: Абрикосова А.І. – розтин м’яких тканин передньої поверхні тіла для здійснення доступу до органів шиї, грудної і черевної порожнин, порожнини таза; Буяльського И.В.-Флексига П.Е. (Flechsig P.E.) спосіб розтину головного мозку; Даркшевича Ю.Н. – методика розтину артерій серця [5, c.1-171].

Інші методи: Авцина А.П. – метод забарвлення мієлінових утворень в ЦНС шляхом імпрегнації гістологічних зрізів головного мозку фосфорно-молібденовим сріблом; Арьева Т.Я. метод – площа невеликих опіків може бути швидко обчислена за допомогою долоні; Беца метод обчислення зросту людини по довжині окремих кісток (всього розрахований відсоток для 65 кісток) [5, c. 1-171].

Методика: Федоровцевой Л.С. методика визначення напряму пострілу, в основі якої лежить графічне зображення місця події з розміщенням на ньому рухомих контурів тіла, що стріляв і потерпілого, виготовлених в певному масштабі (зазвичай 1:10) [5, c.145].

Модифікація: Хижнякової К.І. модифікація техніки секційного дослідження жіночих статевих органів з приводу аборту [5, c.152].

Ножі, пінцети: Вірхова Р. ніж реберний. Має вигляд великого, з товстою спинкою скальпеля, у якого клинок утворює значну кривизну, виражену сильніше у напрямку до кінця; Вірхова Р. ніж мозковий; Шора Г.В. пінцет (лапчатий). Є великим пінцетом з чашоподібними кінцями, по краях яких є зубці [5, c.1-171].

Ознаки: Амюсса ознака. Поперечні надриви внутрішньої оболонки сонних артерій, що виникають від розтягування при вільному висінні тіла в петлі; Артуса (Artus) ознака. Набряк у місці ін'єкції чужорідного білка; Бакулєва С.Н. ознаки природного дихання новонародженого; Баларда (Balard San Pedro Anchochury) ознака смерті; Бєлоглазова ознака (син. феномен "котячого ока"); Десятова В.П. ознака дії холоду на живий організм; Діберга ознаки дії холоду на організм – "гусяча" шкіра [5, c.1-171].

Проби: Адлера (Adler) - попередня проба на кров; Аллюена проба на збереження життя; Ашгейма З.-Цондека Б. (Ascheim S., Zondek B.) біологічна проба на вагітність; Барберіо-Чевідаллі проба – мікрокристалічна реакція для попереднього визначення наявності сперми в плямі; Бернарда В.Г. проба секрету з каналу шийки матки, застосовується при експертизі незайманості та статевих зносин, що мали місце, у осіб жіночої статі; Бальтазара (Baltazard) проба на живонародженість; Бистрова С.С. "нафтова проба" для визначення прижиттєвого попадання у воду; Вента-Вредена (Wentd, Wreden) – вушна проба; Владимирського А.П. проба на порох; Григорьєвой П.В. проба на повітряну емболію [5, c.1-171].

Плями: Вишневського плями - одна з найбільш достовірних ознак смерті від дії низької температури; Кеферштейна плями - світло-червоні плями на шкірі трупа, розташовані поза ділянками трупних плям, одна з ознак смерті від переохолодження; Мінакова П.А. плями – дрібні, множинні, смугасті, темно-червоні крововиливи під ендокардом лівого шлуночка серця [5, c.1-171].

Реакції: Барсегянц Л.О. реакція – один з методів встановлення наявності сперми в плямі; Бернхейма П.-Вейла Е.-Брогарда Р. (Bernheim P., Weil E., Brogard H.) - реакція доказу присутності гемоглобіну за допомогою гаптоглобіна; Бертрана реакція отримання кристалів геміну; Бойдена С. (Boyden S.) реакція пасивної аглютинації [5, c1-171].

Реактиви: Вірхова Р. реактив (33% КОН) для відновлення первинного виду еритроцитів в усохлій крові [5, c.37].

Рідини: Гофмана Е.Р. рідина для відновлення первинного виду еритроцитів в усохлій крові; Григорьєва А.В. рідини для відновлення первинного виду еритроцитів в усохлій крові; Виводцева рідина для збереження трупа; Кайзерлінга рідина для збереження органів з їх природним забарвленням; Ляськовського рідина для збереження трупа [5, c.1-171].

Розчини: Люголя (Lougol) розчини [5, c.83].

Симптоми: Купернейла симптом. Поступова поява синця на промежині і мошонці (або статевих губах) при переломі тазу [5, c77].

Синдроми: Ашшафенбурга синдром. Тимчасове гостре порушення психіки у формі афекту, розгубленості, іноді спостерігається у жінок під час пологів або безпосередньо після них [5, c.15].

Схеми: Гаазе схема. Використовується для визначення внутрішньоутробного віку плоду за його довжиною; Фаскаса-Коса (Fazekas I.Gy, Kosa F.) схема для визначення довжини і віку плоду за розмірами кісток скелета [5, c.42].

Способи: Бейля-Амі спосіб спектрографії доказу наявності частинок металів навколо вхідного вогнепального отвору; Ван-Гизон (van-Gison) спосіб забарвлення гістологічних препаратів; Громова С.А. спосіб дослідження головного мозку [5, c.1-171].

Суміші: Кардоса суміш гістологічних фарбників, яка забарвлює азурофільну зернистість лімфоцитів в яскраво-червоний колір, а зернистість нейтрофільних гранулоцитів – в буро-фіолетовий колір [5, c.64].

Системи: Бертільона А. (Bertillon А.) система ідентифікації особи. Заснована на антропометрії, словесному портреті, і особливих прикметах людини. Запропонована в 1881 році [5, c.23].

Техніка: Деллепіане Г. (Dellepiane G.) техніка дослідження дівочої пліви; Кузнєцова Л.Є. техніка дослідження тазу – проводять розпили кісток переднього півкільця – верхніх і нижніх гілок лобкових кісток по зовнішніх краях замикальних отворів [5, c.1-171].

Феномени: Виноградова І.В. феномен. При пострілах з дальньої дистанції (коли немає дії супутніх компонентів пострілу) іноді навколо вхідної рани спостерігаються відкладення кіптяви [5, c.35].

Формули: Бурмана формула визначення давності смерті (ДС) в годинах по охолоджуванню трупа; Гауса формула застосовується для обчислення константи швидкості згоряння алкоголю в організмі; Новікова П.І. формула для встановлення кількості прийнятого перед смертю алкоголю [5, c.1-171].

Отже, епоніми – це незамінна частина лексичних одиниць в сучасній англійській мові, які надають їм особливого яскравого забарвлення, та є проявом ерудиції та освіченості людини, оскільки вимагають до себе певних знань із природничих наук.

Література:

1. Судова медицина: Підручник для студентів мед. вузів / Концевич І.О., Михайличенко Б.В. та ін.; За ред. І.О. Концевич, Б.В. Михайличенка. — К.: МП «Леся», 1997. — 656 с.: іл. — Бібліогр.: с. 640-646.

2. Кучеренко І.В., Адаменко М.М. Особливості перекладу медичних термінів [Електронний ресурс] / І.В. Кучеренко, М.М. Адаменко. - Режим доступу: http://intkonf.org/kucherenko-iv-adamenko-mm-osoblivosti-perekladu-medichnih-terminiv/

3. Яковлева А. М. Сучасний тлумачний словник української мови / А. М. Яковлева, Т. М. Афонська – Харків : ТОРСІНГ ПЛЮС, 2009. – 672 с.

4. Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства. – К.: Наукова думка, 1970-1980. – 667 с.

5. Епоніми судово – медичних ознак, проб, методів, класифікацій [Навчально - методичний посібник] / В.Д. Мішалов, Г.Б. Алексін, К.М. Сулоєв, О.В та ін.. – К., 2008. – 171 с.