Капченко Руслан Леонідович
Економічна демографія та найбільший парадокс історії
Демографія (Demography) (дослівно «народоопис» від грецького demos – народ
та grapho - пишу) – наука про типи, способи та природу відтворення населення і фактори,
що обумовлюють та впливають на цей процес [1].
Уперше термін «демографія» було вжито французьким вченим А. Гійяром у назві книги «Елементи статистики людини, чи порівняльна демографія», і визначено, як «природню та соціальну історію людського роду», в українській мові на 8-й сесії Міжнародного статистичного конгресу (1870 рік), офіційно ж визнаний на міжнародному конгресі гігієни і демографії (Женева, 1882 рік). Із синоніму статистики демографія стає видом діяльності по збору даних, опису й аналізу змін у чисельності, складі і відтворенні населення, рідше – просто дані про населення.
Демографія, являє собою систему наук, до складу якої, перш за все, входить,
демографічна статистика (з якою довгий час ототожнювалась демографія в цілому),
яка історично, математично, економічно, й етнічно та дуже тісно пов’язана з
такими суспільствознавчими науками як соціологія, географія населення,
економіка праці, соціальна гігієна, етнографія, етнополітологія, соціальна
екологія, геополітика. Вивчає закономірності і фактори, котрі визначають або
істотно впливають на такі явища людського життя, як народжуваність, смертність,
одружуваність і припинення шлюбу, відтворення подружніх пар та родин,
відтворення населення в цілому як єдності цих процесів. Досліджує зміни статевовікової,
шлюбної і сімейної структури населення, взаємозв’язок демографічних процесів і
структур, закономірностей змін загальної чисельності населення та родин, як
результат взаємодії цих явищ. Розробляє методи опису, аналізу і прогнозу
демографічних процесів і демографічних структур. Аналізує тенденції і фактори
демографічних процесів на окремих територіях чи групах населення в різні
періоди, в окремих країнах та на планеті в цілому.
У той же час, дуже цікавим у демографії є розгляд виміру населення та його
складових не тільки у кількісному, але і в якісному аспекті. Так, наприклад, не
тільки збільшення кількості фахівців та пов’язані з цим зміни професійної
структури населення, але і підвищення рівня їх підготовки, не тільки зміни
чисельності людей відповідного віку, але і їх фізичний розвиток.
Демографія досліджує не тільки вплив закону народонаселення і
соціально-економічних процесів на відтворення населення, але і зворотній вплив
зростання народонаселення на розвиток суспільства. Особливо важливе місце
посідає глибоке дослідження складу та руху трудових ресурсів, робітничих
кадрів, а також вивчення населення як маси споживачів. Цей напрям дослідження
виділяють під назвою «економічна демографія».
Оскільки демографічні процеси здійснюють вплив на соціально-економічний
розвиток, зокрема на розвиток економіки, правомірним є визначення найбільш
вигідного (оптимального) руху цих процесів. Логічним визначенням демографічного
оптимуму є так звана «найкраща» чисельність або найоптимальніший віково-статевий
склад населення, з найбільш вигідними темпами його зростання. Головним
завданням демографії є розробка ефективної демографічної політики, спрямованої
на вирішення проблем пов’язаних з процесами народонаселення.
Одним з найбільших парадоксів історії стало те, що небувалі успіхи медицини
впродовж двох останніх десятиріч, що є одним із доказів прогресу, призвели до
виникнення небувалих викликів, на які людство поки що не знайшло позитивної
відповіді. ХХ-е сторіччя стало сторіччям стрімкого зниження смертності та підвищення
тривалості життя у всьому світі, що призвело до безпрецедентного зростання
населення нашої планети. Щоправда, вперше незвичайне прискорення демографічного
росту за рахунок збільшення народжуваності над смертністю було відмічено ще у
ХІХ сторіччі.
Населення планети, яке у 1800 році не досягало 1 млрд. осіб, у 1900 році
досягло 1,65 млрд. осіб, подібного не знало жодне сторіччя. У другий половині
ХХ сторіччя зростанню населення притаманний лавиноподібний характер.
Починаючи з 1800 року населенню земної кулі знадобилось
126 років, щоб досягти рубіж – 2 млрд. осіб (1926 р.), ще 34 роки – до нового
мільярду, наступний додався за 14 років, потім за 13 років. І, як наслідок, збільшення
з 5 до 6 мільярдів зайняло лише 12 років (1999 рік).
|
Мільйон осіб |
роки
Рис.1 Зростання
світового населення між 500 р. до н. е. та 2000 р.
Згідно із статистикою німецького
фонду, населення Землі збільшується, в середньому, на 2,6 особи в секунду. За прогнозом Фонду ООН з
народонаселення збільшення світового населення Землі з 6 до 7 млрд. знадобиться
13 років, з 7 до 8 – 14, з 8 до 9 ‑ 17 років і у 2050 році становитиме 9
млрд. 191 млн. 300 тис. чоловік [2].
Сучасне людство, що живе в умовах демографічного вибуху має одночасно
вирішувати дві пов’язані між собою задачі. Перша з них породжена самим
прискоренням зростання населення і визначається тим, аби дати просту відповідь
демографічному виклику. Так як населення світу зростає вибуховими темпами, зростання
виробництва також має бути вибухоподібним щоб не допустити повернення людства
назад, зниження досягнутого рівня добробуту населення Землі, руйнації вже
існуючих систем життєзабезпечення, або падіння їх ефективності.
Для того, щоб прокормити додаткові мільярди людей потрібно здійснити
небувалий приріст виробництва продуктів харчування, а це вимагає впровадження новітніх
сільськогосподарських технологій, заснованих на використанні сучасних машин,
добрив, методів іригації тощо.
Література:
1. Демография // БСЕ. ‑ 3-е.вид. Т.8 ‑ Москва – 1972 – С. 263.