Зосім К.І., Антоненкова В.О.

Науковий керівник: Нефьодова Ю.В.

ДонНУЕТ імені Михайла Туган-Барановського

Секція «Економічні науки», підсекція (4)

 

СТАН ДЕРЖ АВНОЇ ПОЛІТИКИ ЩОДО РЕГУЛЮВАННЯ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В ЕКОНОМІЦІ УКРАЇНИ

 

Стійкість руху економіки України до стабілізаційної фази, який забезпечується здебільшого засобами грошово-кредитної політики, залишається на дуже низькому рівні через світову фінансову кризу, через відсутність необхідних структурних зрушень ті змін у реальному секторі економіки.

Провідні економісти пов’язують  майбутнє України із залученням в українську економіку іноземних інвестицій. Приток зарубіжних капіталовкладень життєво важливий для досягнення середньострокових цілей, таких як вихід із сучасного кризового стану, початковий підйом економіки. Але сьогодні, нажаль, спостерігається різке зниження інвестицій.

Реалізація програм інвестиційної діяльності в умо­вах ринкової трансформації економіки України зумовлює необхідність враху­вання, передусім, перспективного розвитку економіки. Для цього необхідно визначити основні напрями розвитку інвестиційної діяльності з позицій фор­мування передумов інвестиційної стратегії з врахуванням досягнутого рівня економічного розвитку країни. Інвестиційна стратегія в умовах ринкових перетворень є важливим чин­ником розвитку щодо відповідності до обраної загальноекономічної стратегії. Зараз проблема активізації інвестиційної діяльності на даному етапі розвитку країни є особливо актуальною для вітчизняних підприємств. Це зумовлено, насамперед, зношеністю основних фондів і відсталістю існуючих технологій, низьким рівнем ефективності використання матеріально-сировинних та енергетичних ресурсів і екологічною безпекою виробництва, потребою струк­турної перебудови господарського комплексу, необхідністю створення нових робочих місць.

Питання державної інвестиційної політи­ки, механізми залучення та стимулювання інвестицій дослідили у своїх працях такі науковці: І.О. Бланк, Т.О. Зозуля, О.Є. Кузьмін, Г. Реньї, Н.Ю. Рогожин, О.М. Шевчук, Р.В. Шуляр та ін. Разом з тим, питання, пов'язані з пріоритетними сферами, зонами та об'єктами інвестування в Україні, залишаються не висвітленими, вимагають подальшого дослідження.

Отже, метою статті є аналіз стану державного регулювання інвестиційної діяльності, оцінка величини капітальних інвестицій, а також визначення джерел залучення та ефективне їх використання.

Україна потенційно може бути однією з провідних країн із залучення іноземних інвестицій, оскільки цьому сприяє її внутрішній ринок. Проте цьому перешкоджають кризові явища, які з’явились наприкінці 2008 року, політична нестабільність, недосконалість законодавства, нерозвиненість виробничої та соціальної інфраструктури.

За останні роки надзвичайно зросла роль дер­жавного регулювання і тому актуальним стає використання прогресивних форм управління і сучасного методичного забезпечення. На більшості про­мислових виробництв немає стратегії розвитку, структура управління неефек­тивна, не здійснюється бізнес-планування, не усвідомлена необхідність про­фесійного маркетингу. Зазначені чинники негативно впливають на прийняття рішень потенційними інвесторами, оскільки існує великий ризик утрати кош­тів. У результаті всі спроби держави створити сприятливий інвести­ційний клімат нівелюються на мікрорівні.

Реальний сектор економіки повинен забезпечити активізацію інвестиційної діяльності в узгоджених напрямах структурної перебудови, а фінансовий – підтримувати стабільність національної валюти та забезпечувати прийнятне кредитування пріоритетних напрямів розвитку економіки. Варто зазначити, що Україна є потенційно привабливою країною для інвестування, оскільки має великі ресурси фізичного і людського капіталу, які не використовуються належним чином, передумови для суттєвого нарощування обсягів як внут­рішніх, так і зовнішніх інвестицій. Партнерами в інвестиційній сфері виступа­ють: держава, суб'єкти реального та фінансового секторів, а також домогосподарства. Кожному з учасників відводиться відповідна роль. Так, держава роз­робляє організаційні, економічні і правові основи цього інституту та підтри­мує сприятливий інвестиційний клімат з обов'язковим посиленням стимулю­ючих функцій податків, захисту майнових прав як стратегічних інвесторів, так і дрібних, що створює надійні передумови для активізації акумуляції коштів домогосподарств на інвестиційні цілі.

Як свідчить досвід, піднесення та зміцнення економіки розвинутих країн світу відбувалося за рахунок іноземних інвестицій. Тому безперечним є той факт, що одним з основних чинників, який сприяє розвитку іноземного інвестування, є державне регулювання інвестиційної діяльності. Україна потенційно може бути однією з провідних країн із залучення іноземних інвестицій, оскільки цьому сприяє її величезний внутрішній ринок. Проте цьому перешкоджають політична нестабільність, недосконалість законодавства, нерозвиненість виробничої та соціальної інфраструктури, недостатнє інформаційне забезпечення, через що Україну віднесли до групи країн з найбільшим інвестиційним ризиком.

На даний час в Україні існує велика кількість нормативних актів, які визначають лише загальні засади інвестування. Однак відсутній один консолідований документ, який би чітко регулював правовідносини в конкретній галузі і мав би забез­печити сприятливий режим іноземного інвестування в Україні. Це позитивно вплинуло б на процес залучення інвестицій в економіку України, активізувало б розвиток вітчизняних інститутів спільного інвестування як професійних інвес­торів так і акумуляторів фінансових ресурсів. Зараз перед Україною стоїть низка проблем, що не сприяють заохоченню іноземних інвесторів.

Станом на 01.01.2006 р. підприємствами та організаціями усіх форм власності України за рахунок усіх джерел фінансування освоєно 111,2 млрд. грн. капітальних інвестицій, то станом на 1.01.2008 р. ця цифра складає 222,7млрд.грн     (рис. 1). Переважну частку (83,7%) з них становили інвестиції в основний капітал (у капітальне будівництво і придбання машин та обладнання). За видами економічної діяльності найбільш інвестованими є промисловість (33,6%) та транспорт і зв'язок (14,7%). Але починаючи з кінця 2008 року і досі спостерігається значне скорочення капітальних інвестицій через економічну кризу як в Україні, так і у всьому світі.

Зараз формується адекватна політика сприяння прямим іноземним інвестиціям. Нормативно-правова база передба­чає створення для іноземних інвесторів однакових з вітчизняними інвестора­ми умов господарської діяльності, гарантії захисту іноземних інвестицій, формування привабливого інвестиційного середовища.

            Рис. 1 Динаміка капітальних інвестицій в економіку України, млд.грн.

 

         Таким чином, потрібно реально оцінювати внутрішні і зовніш­ні чинники розвитку України, враховуючи як її реальні можливості, так і став­лення до неї у світі.

Отже, необхідні додаткові заходи щодо зниження впливу негативних чинників на інвестиційний клімат в Україні, серед яких досягнення національної згоди між різними соціальними групами, політичними партіями з приводу ви­рішення загальнонаціональної проблеми виходу України з економічної кризи; вирівнювання економічних показників та боротьба з інфляцією; розробка правової бази інвестування; радикалізація боротьби зі злочинністю; створен­ня конкретного механізму надання податкових пільг банкам, іноземним ін­весторам на довгострокові інвестиції з метою компенсації втрат з уповільнен­ня обороту капіталу.