Економічні науки / Секція 7 «Облік і аудит»

УДК 657 Вигівська І.М., аспірант

Житомирський державний технологічний університет

МІСЦЕ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ В УПРАВЛІННІ
ПІДПРИЄМНИЦЬКИМИ РИЗИКАМИ

На сучасному етапі економічного розвитку від теоретиків і практиків все частіше можна почути, що ризик є одним з найважливіших елементів господарювання та управління. Виникнення підприємницького ризику є об’єктивним економічним законом та невід’ємною частиною господарської діяльності. Його наявність в діяльності суб’єкта господарювання зумовлена обмеженістю матеріальних, трудових, фінансових, інформаційних та інших ресурсів.

Ризик – це природний прояв мобільності та життєздатності економічних систем – спричиняє приймати нестандартні рішення, оновлювати структуру економічної системи за рахунок створення відповідних дієвих інститутів [1, с. 46].

На мікрорівні до таких інститутів можна віднести систему бухгалтерського обліку суб’єкта господарювання, за допомогою інструментів якої можна здійснювати вплив на рівень підприємницьких ризиків. У ризикменеджменті одним із етапів управління економічним ризиком є створення зовнішніх (страхування) або внутрішніх (бухгалтерських) резервів.

Найбільш керованим та передбачуваним є господарський (підприємницький) ризик. Наявність ризику передбачає здійснення антиризикової діяльності, одним з методів якої є створення резервів [2, с. 111].

На рис. 1 наведено послідовність заходів та варіантів прийняття керівництвом підприємства підприємницьких ризиків. Перший управлінський захід (див. рис. 1), тобто відмова від певної діяльності, окрім уникнення небажаних втрат і збитків, позбавляє підприємство отримання можливих доходів від здійснення ризикованої господарської операції, в наслідок чого виникає проблема вибору альтернативної господарської діяльності.

Друга ситуація (див. рис. 1) характеризується повною згодою керівництва підприємства прийняти на себе ймовірні втрати від реалізації підприємницького ризику та без заходів застереження здійснити відповідні записи в бухгалтерському обліку про реалізацію господарської операції. За умов непогодження з даним управлінським рішенням, з’являється третій варіант впливу на підприємницький ризик: суб’єкт господарювання приймає рішення створити за рахунок витрат або прибутку (відповідно до цілей використання) резерви/фонди ризику (рис. 1, п. 3), або ж здійснити зовнішнє страхування господарської операції сторонньою організацією (рис. п. 4).

Рис. 1. Варіанти прийняття підприємницьких ризиків в бухгалтерському обліку

У даному дослідженні більш детально зупинимось на останньому заході управління підприємницьким ризиком: управління інструментами бухгалтерського обліку. Питання створення та використання на підприємстві резервів (фондів), які створюються для внутрішнього страхування підприємницьких ризиків, регулюється обліковою політикою суб’єкта господарювання, галузевими стандартами та іншими нормативно-правовими актами. До таких резервів/фондів можна віднести наступні:

1) фонд ризику, який створюється на підприємствах торгівля та організаціях громадського харчування для списання втрат товарів;

2) резерв сумнівних боргів – для погашення безнадійної заборгованості;

3) резерви гарантійного обслуговування покупців та гарантійних зобов’язань;

4) фіскальні (податкові) резерви призначені для забезпечення регулярності платежів до бюджету за відповідними податками;

5) резерви відшкодування комерційних ризиків (виробничих, майнових ризиків, ризиків процесу реалізації, недостатнього та несвоєчасного розвитку);

6) резерви соціальної спрямованості, які створюються на випадок звільнення персоналу, для виплати відпусток, платежів у Пенсійний фонд та ін.;

7) резерв майбутніх витрат (і платежів);

8) резерви юридичного характеру, призначені для регулювання втрат від господарських спорів;

9) резерви під знецінення фінансових вкладень, зниження вартості (ліквідності) матеріальних активів та ряд інших резервів.

При страхуванні підприємницького ризику в обліку відображається сума зобов’язань підприємства за страховим договором у складі витрат відповідно до виду підприємницького ризику та виду господарської діяльності (операційна, фінансова, інвестиційна), що в свою чергу викликає збільшення заборгованості суб’єкта господарювання перед страховою компанією.

Отже, в процесі проведеного дослідження було визначено варіанти управління підприємницькими ризиками, встановлено місце бухгалтерського обліку в системі управління ризиками, наведено види резерів/фондів ризику, які створюються та відображаються в обліку, та порядок облікового відображення страхування підприємницьких ризиків. Питання порядку формування резервів/фондів ризиків, методики їх відображення в бухгалтерському обліку, включення витрат на страхування підприємницьких ризиків до валових витрат залишаються недостатньо вивченими та потребують подальших досліджень.

ЛІТЕРАТУРА:

1. Петренко И.Н. Основы безопасности функционирования хозяйствующих субъектов: учеб. по специальности «Менеджмент орг.» / И.Н. Петренко. – Москва: Анкил, 2006. – 304 с.

2. Дячек С.М. Формування резервів як методу захисту від ризиків // Тезисы и тексты выступлений на V-ой Международной научной конференции «Концепции развития бухгалтерской профессии: теория и практика». – Житомир. – ЖГТУ, 2006. – С. 111-113.