Чепель К.С.

Луцький національний технічний університет

НАПРЯМКИ ПІДВИЩЕННЯ ФІНАНСОВОЇ СТІЙКОСТІ ПІДПРИЄМСТВ ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У будь-якому суспільстві, як у цілісній соціально-економічній системі, час від часу відбуваються кризові явища, які загрожують існуванню самої системи. Найбільш істотне значення в такій ситуації має подолання кризого стану на підприємствах, які складають первинний ланцюг економіки держави. Так на сучасному етапі розвитку економіки України, що характеризується кризовими явищами у всіх сферах діяльності, особливо актуальною є проблема забезпечення фінансової стійкості підприємства. Зокрема на Волині на третину збільшилося підприємств, які збанкрутіли через фінансову кризу. Якщо на початку 2009-го на Волині про своє банкрутство оголосили 15 фірм, то на 1 січня 2010 року їх кількість зросла до 22. Решта ж підприємств даної області зокрема її переважна більшість якщо і не знаходяться на межі банкрутства то є фінансово нестійкими. Так підрозділами податкового контролю юридичних осіб ДПА в області було проведено планові документальні перевірки групи ризикових підприємств, серед яких як відомо, до когорти «ризикових» на Волині на 03.08.2010 потрапило 56 підприємств. Кожне з них задекларувало за підсумками господарювання 2009 року валові доходи понад 70 мільйонів гривень, однак їх податкова віддача не перевищує 1 відсотка [2]. Така ж тенденція спостерігається і у інших областях України. Їх кризовий стан відображається в тому, що погіршуються фінансові результати діяльності підприємств, а в гіршому випадку вони стають нездатними отримувати прибуток, цим самим втрачаючи свої конкурентні позиції на ринку і як наслідок можуть збанкрутувати. Незважаючи на те, що підприємства поступово виходять з кризи, цей процес потребує прискорення. Таким чином, в умовах нестабільного економічного середовища, аналіз фінансової стійкості підприємства, особливості впливу основних чинників на загальний її рівень, а також визначення напрямків її підвищення є актуальним науковим завданням, що вимагає ретельного і глибокого дослідження.

Питання оцінки і аналізу фінансової стійкості досліджували у своїх працях багато вітчизняних та закордонних вчених. Серед них Цал-Цалко Ю.С.; Філімоненков О.С.; Коробов М.Я.; Кривицька О.Р.; Ізмайлова К.В.; Бланк И.А.; та ін.

Виходячи із загальних критеріїв господарювання в умовах ринкової конкуренції господарська діяльність будь-якого підприємства оцінюється крізь призму досягнення ним максимальних фінансових результатів і стабільних позицій на ринку. Водночас фінансова діяльність, тобто управління фінансовими ресурсами підприємств, розглядається крізь призму оптимізації виробництва, пошуку найприбутковіших сфер підприємництва, раціонального маневрування грошовими потоками.

Таким чином, визначення сутності і аналіз фінансової стійкості підприємств на етапі розвитку комерційних і виробничих відносин є необхідною умовою як для самих підприємств, так і для партнерів, що приймають особисту участь у їх фінансовій і господарській діяльності. Особливого значення аналіз фінансової стійкості набуває при оцінці кредитоспроможності підприємств у випадку надання їм кредитів і позик, а також впровадження інвестиційних проектів. Це розуміється бажанням мати інформацію про стабільність, фінансове благополуччя і надійність свого замовника чи клієнта.

У сучасній економічній літературі не вироблено єдиного методологічного підходу до трактування сутності поняття «фінансова стійкість». Так, у багатьох наукових працях із питань фінансового аналізу це поняття розглядається у вузькому значенні як один із показників фінансового стану підприємства, який характеризує: «стан активів (пасивів) підприємства, що гарантує постійну платоспроможність»; «такий стан підприємства, коли обсяг його майна (активів) достатній для погашення зобов’язань, тобто підприємство є платоспроможним»; «стан і структуру активів організації, їх забезпеченість джерелами».

Проте, більш зваженою, на мій погляд, є позиція тих авторів, які визначають фінансову стійкість як результат взаємодії всіх елементів системи фінансових відносин підприємства. Зміст поняття «фінансова стійкість» трактується ними як: «відповідність параметрів діяльності підприємства і розміщення його фінансових ресурсів критеріям позитивної характеристики «фінансового стану»; такий стан його (підприємства) фінансових ресурсів, їх розподіл і використання, який забезпечує розвиток підприємства на основі зростання прибутку і капіталу при збереженні платоспроможності і кредитоспроможності в умовах допустимого рівня ризику»; «такий стан підприємства, при якому забезпечується стабільна фінансова діяльність, постійне перевищення доходів над витратами, вільний обіг грошових коштів, ефективне управління фінансовими ресурсами, безпечний процес виробництва і реалізації продукції, розширення та оновлення виробництва».

Підсумовуючи різні підходи до визначення сутності поняття «фінансова стійкість», можемо зробити висновок, що це узагальнююча якісна характеристика фінансового стану підприємства, що відображає тенденції зміни фінансових відносин на підприємстві під впливом різноманітних внутрішніх і зовнішніх чинників; відображає не тільки стан фінансових ресурсів, а й ефективність їх використання.

Так, основною умовою забезпечення фінансової стійкості підприємства є формування достатніх обсягів виторгу, що дають змогу в повному обсязі виконати свої зобов’язання перед бюджетом, розрахуватися з працівниками, кредиторами, постачальниками. Іншими словами, підприємство буде фінансово стійким, якщо величина його вхідних грошових потоків від операційної діяльності перевищуватиме вихідні. Виходячи з наведеного, можна зробити висновок, що одним з важливих компонентів фінансової стійкості є наявність необхідної кількості фінансових ресурсів, які можна сформувати лише за умови ефективної роботи підприємства та отримання прибутку. Саме прибуток підприємство використовує для погашення своїх зобов’язань перед банками та іншими фінансово-кредитними установами, а також зобов’язань перед акціонерами й інвесторами. Окрім цього прибуток є одним із основних джерел фінансування розширення діяльності підприємства, реконструкції і модернізації обладнання чи його заміни. В свою чергу, для досягнення і підтримання фінансової стійкості важливий не тільки обсяг прибутку, але і його рівень щодо вкладеного капіталу або витрат, тобто рентабельність діяльності підприємства.

Варто зауважити, що величина чистого прибутку підприємства залежить від багатьох чинників. Одним із найважливіших з них є структура фінансових ресурсів. Для залучення коштів на підприємстві часто використовують позиковий капітал, оскільки в сучасних умовах саме він дає змогу акумулювати значні обсяги фінансових ресурсів, щоб реалізувати інвестиційні проекти. Однак у разі залучення таких ресурсів у великих обсягах, на підприємстві виникають фінансові витрати, пов’язані зі сплатою відсотків за кредит, що призводить до зменшення чистого прибутку, а отже, і до зниження рентабельності капіталу. Це, в свою чергу, зумовлює зниження фінансової стійкості підприємства. Тому, для зміцнення своєї стійкості суб’єкту господарювання необхідно формувати оптимальне співвідношення між обсягами позикових і власних коштів.

Так, з вище вказаного, одним із факторів, що обумовлюють низьку фінансову стійкість є фінансовий потенціал підприємства.

Крім цього, на фінансову стійкість впливають й інші чинники, як внутрішнього, так і зовнішнього, щодо підприємства походження: якість виробництва продукції та попит на неї; конкурентне становище підприємства на ринку; рівень матеріально-технічної оснащеності виробництва і застосування передових технологій; налагодженість економічних зв’язків із діловими партнерами; ритмічність кругообігу коштів; ефективність господарських і фінансових операцій; рівень ризику в процесі здійснення виробничої і фінансової діяльності тощо.

Найбільший вплив на фінансову стійкість підприємства мають економічні(податкова політика, рівень інфляції, конкуренція, інвестиційний клімат, стан економіки країни) і фінансові(рівень відсоткової ставки, кредитна політика, валютна політика, рівень страхових тарифів) чинники.

Варто відмітити, що сьогодні нестабільність економічної ситуації в Україні зумовлює погіршення інвестиційного клімату в державі. Спостерігається тенденція до зменшення обсягу прямих іноземних інвестицій у вітчизняну економіку, що в свою чергу негативно впливає як на економіку держави загалом, так і на фінансово-економічну діяльність українських підприємств зокрема.

Все це зумовлює зниження ліквідності підприємств, їхньої платоспроможності та формує передумови для масових банкрутств.

Важливим також є визначення меж фінансової стійкості, тому що недостатня фінансова стійкість може призвести до неплатоспроможності підприємства й відсутності засобів для розвитку виробництва, а надлишкова буде перешкоджати розвитку, формуючи на підприємстві зайві запаси і резерви. Фінансова стійкість має характеризуватися фінансовими ресурсами, які відповідають вимогам ринку, а їхній розподіл і використання мають забезпечувати розвиток підприємства на основі зростання прибутку й капіталу при збереженні платоспроможності в умовах допустимого рівня ризику.

Необхідно зазначити зрештою і те, що стійкість того чи іншого підприємства не завжди є наслідком недостатньої ефективності його діяльності. У нестабільному стані може опинитися й ефективно функціонуюче підприємство. Криза може бути результатом як недостатньо високого рівня менеджменту, так і прояву впливу будь-яких несприятливих факторів (наприклад, неплатоспроможність покупців, що важко або неможливо було передбачити). Отже, при проведені оцінки фінансової стійкості підприємства необхідно враховувати вплив різних факторів (внутрішніх і зовнішніх).

Більш детально фінансову стійкість можна оцінити за допомогою показників(коефіцієнтів) фінансової стійкості.

На основі вище зазначеного були проведені розрахунки показників фінансової стійкості підприємств Волинської області за 2008-2010рр і здійснена їх інтерпретація. Результати ж даного аналізу показали, що для більшості підприємств даного регіону характерна низька фінансова стійкість. Так, середні значення показників фінансової незалежності, концентрації залучених коштів (заборгованості) і фінансового ризику для одних підприємств погіршилися, але залишилися у нормативних межах, тоді як для інших значення цих показників опустилися нижче від рівня їх нормативних значень. Такі зміни у фінансовій стійкості підприємств можна пояснити суттєвим збільшенням суми залучених коштів для фінансування їх поточних активів тобто залежність підприємств від залученого капіталу. Окрім цього, з огляду на кризові явища, наявні в економіці, існує велика імовірність того, що велика кількість підприємств взагалі опиняться на межі банкрутства і в подальшому підлягатимуть санації.

Отже, виходячи з вище зазначеного, пріоритетними напрямками підвищення фінансової стійкості підприємств Волинської області є:

Ø посилення інвестиційної привабливості регіону шляхом створення сприятливого клімату для бізнесу та інвесторів, стимулювання їх співпраці з метою впровадження інновацій;

Ø створення умов для розвитку підприємництва і підприємницької діяльності [1];

Ø фінансове оздоровлення підприємств у формі пролонгації і реструктуризації заборгованості, у формі надання додаткових кредитних ресурсів з боку кредиторів;

Ø удосконалення структури активів і пасивів підприємства;

Ø мобілізація схованих резервів через реалізацію окремих об'єктів основних і оборотних коштів, що безпосередньо не зв'язані з процесом виробництва і реалізації продукції (будинку і спорудження невиробничого призначення, наднормативні запаси сировини і матеріалів і т.д.);

Ø здача в оренду основних фондів, що не повною мірою використовуються у виробничому процесі;

Ø продаж окремих, низькорентабельних структурних підрозділів. За рахунок такої операції підприємство може одержати інвестиційні ресурси для перепрофілювання виробництва на більш прибуткові види діяльності та ін.

Отже фінансова стійкість підприємства – це такий його стан, за якого обсяг фінансових ресурсів, що перебуває в розпорядженні підприємства, забезпечує його фінансову незалежність, плато- та кредитоспроможність і фінансування розвитку діяльності на поточний і перспективний періоди.

Чим вища фінансова стійкість підприємства, тим менше воно конфліктує з державою щодо сплати податків у бюджет і внесків в соціальні фонди, з працівниками – щодо вчасної виплати заробітної плати, з фінансовими установами – щодо погашення кредитів, та виконує всі свої договірні зобов’язання. Фінансово стійкі підприємства практично не залежать від коливань ринкової кон’юнктури і менше ризикують опинитися на межі банкрутства. З огляду на це, на підприємстві необхідно формувати ефективну систему управління фінансовою стійкістю, на основі застосування методів прогнозування, планування, регулювання, контролю та аналізу фінансової стійкості.

Використана література:

1. Стратегія економічного і соціального розвитку Волинської Області на 2004-2015 рр. Волинська обласна державна адміністрація Головне управління економіки

2. Веб-сторінка Головного управління статистики у Волинській області. –[Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.vous.in.lutsk.ua/.