Економічні науки/10. Економіка підприємства

Шафранська Т.Ю.

Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького, Україна

Окремі аспекти диференціації форм інвестиційної діяльності підприємства

Діяльність будь-якого підприємства реального сектора економіки пов’язана з вкладенням ресурсів в різні види активів, придбання яких необхідно для здійснення основної діяльності. Для збільшення рівня рентабельності підприємство може вкладати тимчасово вільні ресурси і в активи, що не беруть участь в основній діяльності, але приносять дохід. Тому проблема, пов’язана з ефективним здійсненням інвестування, є особливо актуальною в сучасних умовах господарювання, коли більшість підприємств мають мобілізувати наявні ресурси з метою виходу з кризової ситуації.

Інвестиційна діяльність підприємства в усіх її формах не може обмежуватись тільки задоволенням поточних інвестиційних потреб, що зазвичай визначаються необхідністю заміни активів або їх приросту в зв’язку із змінами обсягу і структури господарської діяльності. На сучасному етапі господарювання більшість підприємств відчувають необхідність перспективного управління інвестиційною діяльністю на основі сучасної методології передбачення її напрямів і форм, адаптації до загальних цілей розвитку підприємства і мінливих умов зовнішнього середовища. Тому з метою найбільш ефективного використання ресурсів підприємство формує інвестиційну політику, за допомогою якої реалізує свої можливості щодо довгострокових тенденцій економічного розвитку. В межах інвестиційної політики можуть бути виділені основні напрямки інвестиційної діяльності підприємства. Ці напрямки представляють стратегічні орієнтири при формуванні інвестиційної стратегії підприємства

На думку автора, розробка перспективних напрямів інвестиційної діяльності підприємства повинна базуватися на вирішенні такого головного завдання, як визначення співвідношення різних форм інвестування на всіх етапах інвестиційного періоду. Визначення співвідношення різних форм інвестування повинно враховувати дію ряду об’єктивних чинників, основними серед яких є: функціональна направленість діяльності підприємства, стадія життєвого циклу підприємства, розміри підприємства, характер стратегічних змін операційної діяльності, прогнозована ставка відсотка на фінансовому ринку, прогнозований темп інфляції.

Функціональна направленість діяльності підприємства впливає в першу чергу на співвідношення реального і фінансового інвестування. Для підприємств, що займаються виробничою діяльністю, переважною формою інвестування є реальне інвестування - вкладення капіталу у відтворення основних фондів, в інноваційні нематеріальні активи, у приріст запасів товарно-матеріальних цінностей та інші об’єкти інвестування, безпосередньо пов’язані з проведенням операційної діяльності підприємства. На більшості підприємств в сучасних умовах таке інвестування є єдиним видом інвестиційної діяльності. Така тенденція обумовлена наступними особливостями реальних інвестицій:

- По-перше, реальне інвестування знаходиться в тісному взаємозв’язку з операційною діяльністю підприємства. Саме через реальне інвестування вирішуються завдання щодо збільшення обсягів виробництва, і від якості реалізованих інвестиційних проектів залежить подальший потенціал підприємства з точки зору зростання обсягів його операційної діяльності.

- По-друге, реальні інвестиції забезпечують порівняно високий рівень рентабельності. Здатність їх генерувати більш високу норму прибутку спонукає підприємство до більш високої ділової активності.

- По-третє, реалізовані реальні інвестиції забезпечують підприємству стійкий грошовий потік, який формується за рахунок амортизаційних відрахувань від основних засобів і нематеріальних активів навіть в ті періоди, коли експлуатація інвестиційних проектів не приносить бажаного прибутку.

Все вищезазначене дозволяє стверджувати, що реальне інвестування є головною формою реалізації стратегії економічного розвитку підприємства. Ця форма інвестування дозволяє підприємству виходити на нові товарні і регіональні ринки, забезпечувати постійне зростання своєї ринкової вартості, а відтак, має бути приоритетною для виробничого підприємства.

Фінансові інвестиції в системі сукупних інвестиційних потреб виробничих підприємств формують портфель інвестиційних потреб другого рівня і здійснюються після того, як будуть задоволені потреби підприємства в реальному інвестуванні. Це пояснюється тим, що всі основні форми фінансових інвестицій мають зовнішнє спрямування інвестованого капіталу, що виходить за рамки відтворювальних процесів підприємства. Фінансові інвестиції пов’язані, як правило, з короткостроковими вкладеннями тимчасово вільних фінансових ресурсів для отримання додаткового інвестиційного доходу і протиінфляційного захисту або здійснюються з метою встановлення форм впливу на діяльність різних за видами підприємств (особливо підприємств-контрагентів) шляхом вкладення капіталу в їх статутні фонди для забезпечення стабільного формування свого операційного прибутку. Останнє забезпечує: зміцнення стратегічних господарських зв’язків з постачальниками сировини і матеріалів; розширення можливостей збуту продукції; проникнення на нові ринки; розвиток своєї виробничої інфраструктури; різні форми галузевої і товарної диверсифікації підприємства тощо. На думку автора, на даний час така форма інвестування є виправданою за умов наявності у підприємства достатнього обсягу фінансових ресурсів.

Альтернативність стратегічного вибору форм реального і фінансового інвестування на всіх етапах інвестиційного періоду визначається певними соціальними, екологічними, іміджовими та іншими інституційними чинниками. З урахуванням зазначених чинників співвідношення розглянутих вище форм інвестування диференціюється за окремими інтервалами стратегічного періоду.