студент гр. ФН-42, Олександренко О.В.

Луцький національний технічний університет

ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРЕВАГИ ЗАЛУЧЕННЯ ІНОЗЕМНОГО КАПІТАЛУ В УКРАЇНУ

Міжнародний рух капіталу є неоднозначним процесом, що виступає значущим фактором економічного розвитку країни. Досвід багатьох країн світу показує доцільність залучення іноземних інвестицій, що свідчить про високу їх роль в здійсненні структурної перебудови економіки, інвестиційної реконструкції і модернізації виробництва. Особливе значення в цих умовах здобуває розробка нових форм і методів залучення іноземного капіталу до економіки України. У зв'язку з цим актуальною науковою проблемою стає дослідження сучасних проблем залучення і закономірностей міжнародного руху капіталу в Україну.

Міжнародна міграція капіталу - це зустрічний рух капіталів між країнами, що приносить їхнім власникам доход. Для України, як і для інших постсоціалістичних країн, існує ряд перешкод на шляху здійснення цього руху. До них можна віднести відсутність відповідного інвестиційного клімату; недосконалість ринкового механізму економіки; нестабільність політичної ситуації; низький рівень ділової і професійної кваліфікації підприємців; недостатньо привабливі інвестиційні проекти і разом з тим брак зацікавлених партнерів [5]. Сьогодні особливою перешкодою до залучення іноземних інвестицій є нестабільність податкового законодавства, оскільки досить незрозумілим та непрозорим стає процес адміністрування податкових платежів.

На нашу думку, використання іноземних інвестицій має сприяти забезпеченню потреб національної та регіональної економіки у необхідній сировині та продукції, а головне стимулювати розвиток економічно-ефективних та конкурентоспроможних експортерів, що дасть змогу регіонам України в найближчій перспективі стати партнерами країн світового товариства, проте необхідно зазначити, що залучення іноземного капіталу як інвестиційного ресурсу позитивно впливає не лише на стабілізацію економіки регіону, що приймає інвестиції, а й забезпечує позитивні сторони у розвитку економіки інвестуючої іноземної країни. Ефекти позитивного впливу іноземного інвестування на економічні процеси приймаючого та інвестуючого регіону розкриваються у табл. 1.

Таблиця 1.

Групування переваг у процесі використання іноземного капіталу

для економіки приймаючого та інвестуючого регіонів

Ефект	Зміст ефекту
	для приймаючого регіону	для інвестуючого регіону
Технологічний	Отримання новітніх та ресурсозберігаючих технологій	Передача технологій з метою їх продуктивного використання та наближення до предметів праці
Науковий	Підвищення рівня кваліфікації працівників, провадження результатів НТП	Запозичення наукового досвіду
Економіко-соціальний	Розвиток економічно-ефективних виробництв, підвищення експортних можливостей, зниження рівня безробіття та покращення умов життя населення	Розширення діяльності компаній, ринків збуту, створення сприятливих економічних умов, збільшення доходів населення
Фінансовий	Збільшення внутрішніх фінансових ресурсів	Ріст доходів із джерел зовнішнього походження
Ресурсний	Наявність ресурсів, необхідних для функціонування підприємств, що спеціалізуються на імпортній сировині	Збільшення можливостей щодо залучення необхідних ресурсів
Екологічний	Сприяння розвитку екологічно-безпечних виробництв	Зменшення впливу на екологічну безпеку світового простору

У першому кварталі 2010 року іноземні інвестори спрямували в економіку України 717,1 млн. дол. прямих інвестицій, що складає 61% від надходжень за цей час 2009 року. Приріст іноземного капіталу спостерігали на підприємствах, які здійснюють фінансову діяльність на 214,7 млн. дол., у торгівлі, ремонті автомобілів, побутових виробів, предметів особистого споживання - на 30,2 млн. дол., а також у будівництві - на 6,6 млн. дол.

Загальний обсяг прямих іноземних інвестицій, внесених в Україну станом на 1 жовтня 2010 року, склав 42511,9 млн. дол.США, що на 10,2 відс. більше обсягів інвестицій в порівнянні з 2009 роком. Інвестиції надійшли зі 126 країн світу. До десятки основних країн-інвесторів, на які припадає понад 81% загального обсягу прямих інвестицій, входять: Кіпр - 9 млрд 105,1 млн доларів, Німеччина - 6 млрд 644,4 млн доларів, Нідерланди - 3 млрд 841,0 млн доларів, Російська Федерація - 2 млрд 661,0 млн доларів, Австрія - 2 млрд 569,8 млн доларів, Сполучене Королівство - 2 млрд 229,3 млн доларів, Франція - 1 млрд 698,9 млн доларів, Віргінські Острови, Британські - 1 млрд 333,8 млн доларів, Швеція - 1 млрд 275,1 млн.доларів та Сполучені Штати Америки - 1244,2 млн доларів.[7]

Особливу увагу слід приділити інформаційному забезпеченню залучення іноземних інвестицій як найслабшій ланці у діючому механізмі регулювання цього процесу. Необхідно видавати інформаційні бюлетені й рекламну літературу з проблем іноземного інвестування, створити комп'ютерну мережу для обміну інформацією, систему статистичної інформації .

Доцільно підтримувати інвестиційні проекти, спрямовані на розвиток приватного сектору (насамперед малих і середніх підприємств, які повинні одержати доступ до інвестиційних кредитів і страхування); організовувати виставки інвестиційних проектів; створювати контрактові біржі.

Проаналізувавши вищевикладені дані, можна зробити висновок про те, що в Україні існуючий механізм залучення іноземних інвестицій розроблено недостатньо. Також в країні продовжує зберігатися цілий ряд факторів, що роблять її інвестиційний клімат вкрай несприятливим. Це фактично зводить нанівець ті переваги, які вона могла б запропонувати іноземним інвесторам. Водночас кожен із цих чинників відрізняється за ступенем впливу на інвестиційну активність західних компаній. Тому концентрація зусиль держави на зміні в кращий бік ключових чинників дала б можливість досягти вагоміших результатів, ніж спроба перебороти відразу всі інвестиційні проблеми. Досвід інших держав свідчить, що таким ключовим чинником є соціально-політична і макроекономічна стабільність, без досягнення якої важко залучити іноземний капітал у національну економіку.

Список використаної літератури

1. Закон України "Про інвестиційну діяльність". – Прийнятий від 18 вересня 1991 р. № 1560-ХІІ // Інвестиційна діяльність в Україні. Нормативні документи / За ред. Роїни О.М. – К.: КНТ, 2007. – С.5-18.

2. Бражко О.В. Системний аналіз та оцінювання економічної ефективності залучення інвестиційних ресурсів / О.В. Бражко // Держава та регіони. Серія: Економіка та підприємництво: наук. журнал. – Запоріжжя, 2006. – №5. – С.41-43.

3. Звєряков М.І. Інвестиційні джерела економічного зростання / М.І. Звєряков // Економіка і прогнозування: наук. журнал. – Київ, 2002. – №1. – С. 63-65.

4. Майорова Т.В. Інвестиційна діяльність: Навч. посібник / Т.В. Майорова. – 3-є вид., перероб. та доп. – К.: ЦНЛ, 2004. – 376 с.

5. Олександренко І.В. Особливості іноземного інвестування в Україні / І.В. Олександренко // Держава та регіони. Серія: Економіка та підприємництво: наук. журнал. – Запоріжжя, 2008. – №5. – С. 117-122.

6. Веб-сторінка Державного комітету статистики України // Веб-ресурс: http://www/ukrstat.gov.ua.