Савчук М.О., Шеремета М.О.

Науковий керівник: Калинич Я.Д.

Буковинська державна фінансова академія

Реформа пенсійної системи України: чого ми досягнули і чого слід очікувати?

Постановка проблеми: Після здобуття Україною незалежності гостро були поставлені питання забезпечення населення достойним рівнем добробуту. Питання реформації пенсійної системи України постало перед владними структурами ще в 90-х роках. І на сьогоднішній день воно досі залишається актуальним і ключові аспекти визначення самої схеми реформування системи пенсійного забезпечення та механізму її практичної реалізації залишаються до кінця не сформованими і остаточного документального закріплення вони не мають. Тому актуальність поставленого завдання полягає в тому, що питання пенсійного забезпечення торкається кожного громадянина України, так як кожен з нас безпосередньо є учасником цієї системи і в майбутньому розраховує на підтримку у вигляді матеріальне забезпечення.

Аналіз досліджень і публікацій: Важливість та проблематика поставленого питання була відзначена численними дослідниками. Аналіз останніх публікацій, присвячених даній темі, написаних такими науковцями, як Внукова Н., Бражко О., Ріппа М., Мельничук В. дає можливість зробити ґрунтовний висновок на рахунок актуальності постановки даного питання, особливо за кризових умов господарювання, та необхідності у його нагальному вирішенні. Всі ці науковці та дослідники розглядали дане питання з багатьох сторін та наводили найрізноманітніші пропозиції щодо його вирішення. Якщо провести ретельний аналіз всіх пропозицій та шляхів вирішення даної проблеми, то можна буде знайти вирішення цій непростій задачі.

Виклад основного матеріалу: Системної оцінки та узагальнення вимагає діяльність Пенсійного фонду України в частині формування його доходів та цільового використання фінансових ресурсів у контексті процесів формування трирівневої пенсійної системи. Недостатня прозорість державної фінансової політики щодо пенсійного забезпечення і недосконалість фінансової статистики змушує нас визначити низку проблем, які існують в пенсійному забезпеченні, поміж яких можна виділити наступні:

- незадовільний макроекономічний стан, що проявляється у дефіциті

бюджету Пенсійного фонду, який не в повній мірі забезпечує фінансування пенсій за власний кошт.

- проблема погіршення демографічної ситуації, тобто «старіння» нації;

- нестабільність законодавчої бази, яка ускладнює впровадження пенсійної реформи [4, 31-37];

- середньооблікова чисельність платників страхових внесків, за даними пенсійного фонду, станом на 01.10.2010 становить 14 428,1 тис. осіб [6].

Зробивши короткий огляд наявних проблем можна зробити висновок, що пенсійна реформа просто є необхідною для нашого суспільства. Удосконалення пенсійної системи – це багатоаспектна робота, що розрахована на тривалу перспективу і полягає у втіленні в життя вже прийнятих законодавчих актів, виявлення їх недоліків та розроблення пропозицій щодо вдосконалення системи недержавного регулювання в цій сфері [2,73].

Головне завдання пенсійної реформи полягає у підвищенні ефективності пенсійної системи на основі персоніфікації страхових внесків і посилення залежності пенсії від виробничого стажу, величини заробітної плати, величини і тривалості виплати страхових внесків, підвищення мотивації праці, поліпшення контролю за правильністю нарахування пенсій [1, 232].

Розглянемо напрямки реформування пенсійної системи України за її відповідними рівнями.

Реформа солідарної системи передбачає:

-охоплення системою загальнообов'язкового державного  пенсійного страхування всіх працюючих громадян (у тому числі самозайнятих осіб, а також найманих працівників у приватному секторі економіки);

- запровадження нової формули нарахування пенсій. Це передбачає розширення періоду врахування заробітку при визначенні розмірів пенсій (на підставі даних системиперсоніфікованого обліку внесків), зарахування до страхового стажу періодів, за які сплачено страхові внески, та ставить майбутній розмір пенсії в залежність від величини заробітку, з якого сплачувались пенсійні внески, та страхового стажу, протягом якого вони сплачувались;

- розмежування джерел фінансування пенсій, призначених за різними пенсійними програмами. На першому етапі - розмежування джерел фінансування з держбюджетом, на другому - поступове переведення фінансування дострокових пенсій (за списками №1 і №2) інших категорій підвищених пенсій в систему недержавних пенсійних фондів з обов'язковим відрахуванням до них пенсійних внесків з боку відповідних роботодавців.

- фінансування з держбюджету дефіциту коштів (в разі виникнення) у рамках солідарноїсистеми;

- поступове запровадження системи управління Пенсійним фондом на основі паритетного представництва сторін соціального партнерства (представників держави, роботодавців та працівників);

Накопичувальна система поки що складається лише з одного рівня — добровільного недержавного пенсійного забезпечення. Законодавством передбачено два рівні накопичувального пенсійного забезпечення, один з яких — загальнообов'язкове накопичення — чинності не набув і введення його в дію найближчим часом не очікується.

Система додаткового, недержавного  пенсійного забезпечення (третій рівень пенсійної системи) створена для формування додаткових пенсійних накопичень за рахунок добровільних внесків фізичних осіб і роботодавців. Пенсійні накопичення учасника НПФ формуються за рахунок пенсійних внесків, сплачених самим учасником, його роботодавцем або членами сім'ї, та інвестиційного доходу, отриманого в результаті інвестування коштів. Усі кошти, що обліковуються на індивідуальному пенсійному рахунку учасника фонду (пенсійні внески та інвестиційний дохід), є власністю учасника НПФ незалежно від того, хто платив внески – сам учасник, його роботодавець або родичі. Тому ніхто інший, крім учасника, не може розпоряджатися цими коштами. Пенсійні кошти учасника можуть успадковуватись його спадкоємцями.

Додаткову недержавну пенсію можна одержувати поряд з державною. Розмір пенсійних виплат з НПФ визначається, виходячи з суми накопичених коштів учасника, яка залежить від розміру пенсійних внесків, терміну їх накопичення та розподіленого інвестиційного доходу [8].

Зважаючи на наявні проблеми та необхідність їх нагального вирішення основні напрямки реформування пенсійної системи в Україні закладені в Стратегії розвитку пенсійної системи, закладеної Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 15 грудня 2005 року. Для активізації роботи державних законодавчих органів та Пенсійного фонду в цьому напрямі була розроблена Концепція реалізації пенсійної реформи в Україні [2,74].

Нещодавно уряд схвалив Концепцію дальшого проведення пенсійної реформи в Україні. Відповідне розпорядження було прийняте на засіданні Кабінету Міністрів 14 жовтня 2010 року.

Мета даної Концепції полягає у подальшому реформуванні пенсійної системи України. Документом, зокрема, передбачене створення дієвих механізмів захисту прав та інтересів людей похилого віку та інших категорій громадян, які втратили працездатність, а також забезпечення стабільного функціонування та прозорості пенсійної системи.

Передбачається, що Концепція буде реалізована протягом 2010-2017 років у два етапи. Зокрема, з 2010 року по 2013 рік планується запровадження дієвого механізму підвищення призначених пенсій, забезпечення диференціації розміру мінімальної пенсійної виплати залежно від набутого страхового стажу, легалізація заробітної плати, забезпечення захисту пенсійних активів, сприяння розвитку недержавного пенсійного забезпечення та запровадження економічних стимулів для сплати пенсійних внесків тощо.

На другому етапі, з 2014 року по 2017 рік, передбачається забезпечити рівноправність громадян у пенсійній системі – єдині для всіх правила призначення пенсій, звільнити бюджет Пенсійного фонду від невластивих йому виплат, запровадити уніфіковану законодавчу базу пенсійної системи та забезпечити розвиток накопичувальної системи пенсійного забезпечення [7].

Таким чином, реформування пенсійної системи – це складний процес, який зачіпає усі сфери соціально-економічного та політичного життя країни. Тому він має бути складовою ринкових перетворень, що відбуваються в державі. Насамперед це стосується економічних та соціальних інтересів громадян. Дане реформування буде органічним у поєднанні із наступними заходами:

- зростання виробництва, зміцнення фінансового стані підприємств, що сприятиме зміцненню фінансових можливостей пенсійної системи;

- розширення трудоресурсного потенціалу, завдяки стимулюванню зростання народжуваності, державної підтримки сімей з дітьми;

- розширення продуктивної зайнятості населення, підвищення конкурентоспроможності робочої сили, зведенням до мінімуму прихованого безробіття, тіньової зайнятості тощо;

- погашення заборгованості із заробітної плати, підвищення її рівня та збільшення її питомої ваги у ВВП;

- розширення бази сплати пенсійних внесків за рахунок охоплення системою пенсійного страхування всіх категорій юридичних і фізичних осіб – суб’єктів господарювання і трудової діяльності.

Сьогодні через нереформованість пенсійної системи, відсутність її другого рівня та слабку розвиненість третього всі ризики забезпечення людей пенсією лежать виключно на державі, хоча мали б бути рівномірно розподіленими між державою, бізнесом та громадянами, на що і спрямована пенсійна реформа. Внаслідок запровадження загальнообов’язкової накопичувальної пенсійної системи відбудуться такі позитивні зміни:

- підвищиться рівень соціального захисту населення. Система накопичувального пенсійного забезпечення базується на індивідуальних рахунках учасників, де внески розглядаються як персональні заощадження, які вкладникам повернуть після досягнення поважного віку;

- в країни з’являться довгострокові інвестиційні ресурси, акумульовані накопичувальною пенсійною системою;

- знизиться вартість фінансових ресурсів, виникне зацікавленість вітчизняних інвесторів у розширенні внутрішніх запозичень через випуск боргових цінних паперів та здійснення ІРО на українському ринку капіталу;

- запровадження другого рівня пенсійної системи підштовхне розвиток недержавного пенсійного забезпечення та посилить інтерес громадян до інструментів фондового ринку,що дасть можливість переорієнтувати частину коштів зі споживчого ринку на фондовий.

- функціонування другого рівня пенсійної системи сприятиме фінансовій стабільності в Україні шляхом зміни співвідношення іноземного та українського капіталу на фондовому ринку на користь вітчизняного [3 ,5].

Висновок. На сьогодні в Україні спостерігається ситуація критичного погіршення становища системи пенсійного забезпечення. І вирішення проблеми пенсійного реформування вітчизняної системи є нагальним. Однак виходячи із наявних негативних передумов та факторів впливу на вітчизняну економіку можна зробити висновок, що потрібно не тільки розробити проект Пенсійної реформи, але і підготувати підґрунтя для її реалізації. Тож спочатку потрібно реформувати інвестиційну, податкову, виробничу та інші сфери економіки з метою підвищення ефективності від впровадження заходів реформування, тобто всі процеси в економіці потрібно здійснювати комплексно і з метою дієвого впровадження механізму пенсійної реформи потрібно в цілому реорганізовувати та вдосконалити всю економічну систему країни. І тоді ми зможемо досягнути очікуваних результатів.

Список використаної літератури:

1. Внукова Н. М., Кузьминчук Н. В. Соціальне страхування: Навч. посібн. – К.: Кондор,. 2006. – 352с.

2. Бражко О.В. Реформування системи державного пенсійного страхування/ О.В. Бражко// Економіка та держава. – 2010. - №5. – с. 73-75.

3. Мельничук В. Реформа, яка забезпечить гідну пенсію/ В. Мельничук// Урядовий кур’єр. – 2009. - №133. – с. 5 .

4. Ріппа М. Напрями підвищення ефективності реформування державного пенсійного забезпечення України на страхових засадах/ М. Ріппа// Ринок цінних паперів. – 2009. - №3-4. – с. 31-37.

5. Ріппа М. Пенсійна реформа в Україні: стан та перспективи/ М. Ріппа// Світ фінансів. – 2009. - №3. – с. 65-73.

6. http://www.ukrstat.gov.ua  - Державний комітет статистики України.

7. http://www.kmu.gov.ua – Урядовий портал органів виконавчої влади України.

8. http://18-60.com.ua – Все про нові пенсії (Академія пенсійної реформи).