Гультай Б.В.

Фінансово-економічний факультет

Буковинська державна фінансова академія

Науковий керівник:

Єрмійчук Н.І.

Фондовий ринок: проблеми та перспективи розвитку

Сучасний етап розвитку фінансового ринку характеризується зростанням ролі і значення фондового ринку як складової його частини. Фондовий ринок в даний час є основним інструментом гнучкого перерозподілу інвестиційних ресурсів, залучення на стійкій і довгостроковій економічній основі вітчизняних і закордонних інвестицій. Забезпечуючи стабільну фінансову основу економічного розвитку фондовий ринок, виступає характерним індикатором кризових явищ. Окрім цього вихід з економічної кризи, у першу чергу, поєднується з пожвавленням і формуванням ефективно діючої фінансової системи. Отже, розвиток фондового ринку й усіх функцій фінансової системи сприяє розвитку реального сектору й економічної системи в цілому. Ступінь становлення та розвитку фондового ринку в країні є невід’ємним індикатором успішного проведення ринкових реформ, створює важливий компонент сучасного механізму економічного регулювання [1].

Тема функціонування фондового ринку (ринку цінних паперів) є дуже актуальною у трансформаційній економічній системі, адже основною роллю фондового ринку є забезпечення необхідними фінансовими ресурсами усіх суб’єктів економіки для успішного їх розвитку. Саме тому, становлення ефективного та дієвого фондового ринку є важливим етапом завершення трансформації вітчизняної економіки.

Аналіз останніх досліджень і публікацій свідчить про великий інтерес вітчизняних науковці до функціонування ринку цінних паперів. Вивченням основ функціонування, проблем формування, розвитку та вдосконалення вітчизняного фондового ринку займались такі науковці як О.М.Мозговий, Ю.Я. Кравченко, В.В. Корнєєва, Г.М.Терещенко, З.Г. Ватаманюк та інші. Проте в умовах посткризового періоду відбувається бурхливий розвиток світового фондового ринку, що супроводжується появою нових різноманітних інструментів і технологій у сфері обігу цінних паперів, що змушує науковців різних країн постійно повертатись до зазначеної теми, здійснюючи дослідження усіх змін і нововведень на ринку цінних паперів з метою вироблення ефективних рекомендацій щодо поліпшення умов його функціонування та регулювання.

В умовах ринкової економіки цінні папери займають важливе місце в економіці кожної держави. Завдяки випуску й обігу цінних паперів забезпечуються інвестиційні процеси, а автоматичний перелік коштів у найбільш ефективні галузі народного господарства. Стратегічним напрямком на шляху залучення в господарський обіг вільних грошових ресурсів інвесторів є подальший розвиток фондового ринку та залучення за допомогою його інструментів інвестицій у національну економіку.

На даному етапі розвитку вітчизняний фондовий ринок Україні поки що не забезпечує основне своє завдання: широке залучення фінансових ресурсів для інвестування інноваційних і інших довгострокових економічних проектів. Високі ризики на фондовому ринку пов’язані з недосконалою законодавчою базою щодо захисту інвесторів при вкладенні ними коштів у цінні папери, недоотриманням прав акціонерів, неадекватною дивідендною політикою тощо. Ризики на фондовому ринку виникають також через зосередження торговців в основному на неорганізованому ринку з непрозорими правилами торгівлі.

Однак, останніми роками в Україні спостерігається досить динамічний розвиток фондового ринку. Так протягом 2008-2009 рр. обсяг ринку акцій в Україні зріс з одного з найменших у Центральноєвропейському регіоні (10 % ВВП) – до близько 35 % ВВП, що є аналогічним з розміром ринків акцій Чехії, Польщі, Румунії [7]. Між тим стрімке зростання капіталізації не відтворює реального зростання фондового ринку, оскільки лише близько 10 % акцій підприємств перебувають у вільному обігу [4].

Незважаючи на окремі позитивні тенденції на фондовому ринку, про що свідчить зростання співвідношення капіталізації до ВВП та об’єми торгів цінними паперами, фондовий ринок України залишається одним з найслабших елементів вітчизняної фінансової системи. Складність ситуації у тому, що сам фондовий ринок перебуває у стані становлення та розвитку. Тому перед розробниками економічної політики держави постають дві проблеми: по-перше, забезпечити формування фондового ринку і по-друге, вирішити завдання, які в ринкових країнах безпосередньо виконує фондовий ринок [2]. Оскільки фондовий ринок України перебуває у стані становлення, то вирішення проблем другого блоку суттєво ускладнюються.

Крім того існує низка проблем функціонування фондового ринку, які потребують вирішення. До таких проблем відносять:

- невеликий обсяг і неліквідність;

- низький рівень капіталізації;

- високий ступінь ризиків;

- нестача кваліфікованого персоналу;

- відсутність відкритого доступу до інформації;

- порушення прав інвесторів;

- недосконалість нормативно-правового забезпечення [5].

Подальший розвиток фондового ринку залежить від конкретних заходів держави у сфері розбудови фінансової системи. Ефективна реструктуризація фінансової системи, розвиток фондового ринку винятково на основі саморегуляції ринкових відносин є неможливими. Це пояснюється тим, що ринкові відносини на нещодавно утворених ринках ще повністю не сформувалися. Тому темпи розвитку фондового ринку, його якісні аспекти, а також розкриття його інвестиційного потенціалу, залежать від конкретних заходів державної політики у сфері фінансового сектору.

Фондовий ринок України є одним з найбільш жорстко регульованих й регламентованих державними органами ринок. Причиною цього є особливе значення для держави надійності та стабільності системи руху капіталів, що забезпечується обігом різних видів цінних паперів і їх похідних, у тісному зв’язку цього ринку із законодавчою базою і системою правовідносин власності, які склалися в державі [3]. Необхідність активного втручання держави в регулювання ринку цінних паперів зумовлюється наступними чинниками:

- на ринку цінних паперів значною мірою реалізуються економічні інтереси держави, під якими розуміється широкий комплекс макроекономічних і політичних пріоритетів держави та суспільства.

- на ринку цінних паперів постійно присутні й взаємодіють різні учасники ринку. Їхні інтереси можуть вступати в протиріччя, і для стабільності та правового впорядкування ринку, регламентування дій цих учасників держава має вводити досить строгу систему регулювання.

- головною дійовою особою, що визначає активність і масштаби фондового ринку, виступають інвестори, в якості яких можуть виступати юридичні та фізичні особи. З огляду на це, виникає необхідність створення надійної системи захисту прав та інтересів інвесторів, без цього неможливо забезпечити необхідний розвиток ринку капіталів.

- ситуація на ринку цінних паперів активно впливає на стабільність, прибутковість, а також на можливості інших секторів фінансового ринку, на економіку всієї країни. Кризові ситуації в економіці часто починаються з фондового ринку [6].

Таким чином, майбутній розвиток фондового ринку неможливий без реформування більшості складових ринку та усунення перешкод, що заважають цьому розвитку. Має бути переосмислена та суттєво підвищена роль фондового ринку у залученні інвестиційних ресурсів та спрямуванні їх на оновлення виробничого потенціалу, створення умов для становлення потужних інституційних інвесторів.

З метою якісної перебудови фондового ринку України та спрямування його на реалізацію завдань інвестиційно-інноваційної сфери політика держави щодо цього має бути зосереджена на наступному:

– налагодження тісного співробітництва в рамках міжнародних організацій з метою створення позитивного іміджу українського фондового ринку серед зарубіжних та вітчизняних інвесторів;

– чітке визначення прав та обов’язків емітентів та інвесторів, підвищення вимог до корпоративного управління, узгодження законодавства відповідно міжнародних норм та сучасних вимог розвитку капіталу в Україні;

– лібералізація валютного регулювання з метою доступу вітчизняних підприємств до міжнародних ринків капіталу та спрощення доступу до внутрішнього ринку зарубіжних інвесторів;

– розширення кількості фінансових інструментів, доступних для інвесторів, повноцінне впровадження в обіг похідних цінних паперів;

– вдосконалення обліку прав власності на цінні папери, запровадження міжнародних стандартів обліку прав власності на цінні папери та розвиток системи обігу цінних паперів та деривативів, спрощення процедури проведення розрахунків за угодами з цінними паперами за участю нерезидентів;

– погодження нормативної бази та регулювання ринку фінансових послуг відповідно до світових стандартів;

– здійснення емісії державних боргових цінних паперів, зокрема муніципального рівня, для роздрібного продажу, з цільовим спрямуванням коштів на розвиток;

– концентрація торгівлі цінними паперами на організованому ринку, діяльність якого відповідає міжнародним стандартам [4,5,7].

Отже, Україні, яка декларує свій намір про інтеграцію до ЄС, варто прискорити процес реформ та сформувати захищений, інвестиційно привабливий та ефективний фондовий ринок, що діє за правилами, максимально наближеними до європейських стандартів.

Список використаних джерел

1. Заводовський М. Український фондовий ринок залишається на вулиці // Економічна правда. – 2009. – № 14. – с. 22

2. Калач Г.М. Вплив фінансової глобалізації на фондовий ринок України // Фінанси України. – 2009. – № 1. – С.116.

3. Кравченко Ю.Я. Ринок цінних паперів: Навчальний посібник. – К.: Дакор, КНТ, 2008. – 664 с.

4. Фондовий ринок України: проблеми, тенденції та перспективи // Цінні папери України. – 2010. – № 4 (598). – С.4-6.

5. Чернищук В.Р., Данькевич А.П. Розвиток ринку цінних паперів: проблеми і перспективи // Фінанси України. – 2008. – № 8. – С. 96-103.

6. Шевченко П. Фондовий ринок: хроніки падіння // Фондовий ринок. – 2009. – № 3. – С. 6 - 9.

7. Огляд українського фондового ринку [Електронний ресурс] / В.І. Дишловий. – Режим доступу: http://www.kinto.com.