Биологические науки / 6. Микробиология

Д.В. Міюс, О.С. Воронкова, А.І. Вінніков

Дніпропетровський національний університет ім. Олеся Гончара

КОРЕКЦІЯ ДИСБІОЗІВ РЕПРОДУКТИВНОГО ТРАКТУ

З ВИКОРИСТАННЯМ ПРОБІОТИКІВ

ВСТУП

Дисбактеріоз піхви – це якісне і кількісне порушення вагінальної мікрофлори. На слизовій оболонці піхви здорової жінки живе безліч бактерій, з них 90-92% – це захисна мікрофлора (лактобактерії, біфідобактерії і пептококи), яка протистоїть хвороботворним бактеріям, грибків, вірусів і стимулює імунітет. Крім захисної флори в піхві здорової жінки живуть бактерії, які в невеликій кількості безпечні для здоров'я. Розвиток бактеріального вагінозу починається з того, що чисельно скорочується або гине захисна сапрофітна мікрофлора, на її місці починає розмножуватися патогенна або умовно-патогенна флора, викликаючи запальні процеси. При порушенні мікрофлори зменшується кількість лакто- і біфідобактерій і з'являються різні патогенні мікроби, у тому числі, які передаються статевим шляхом: гарднерели, кандиди, трихомонади, хламідії, кишкова паличка, протей, стрептококи, стафілококи і інші. Може з'явитися вірусна інфекція наприклад, вірус папіломи людини або вірус герпесу. Це, в свою чергу, може привести до розвитку онкологічних захворювань – раку шийки матки. В умовах дисбактеріозу грибки роду Candida, що викликають молочницю, отримують ідеальні умови для свого розвитку.

Метою роботи було зробити огляд відомостей про можливості використання пробіотичних препаратів та їх переваги.

Загальна характеристика пробіотиків

При дисбактеріозі порушується якісний і кількісний склад мікрофлори і зменшення чисельності популяції нормофлори з надмірним зростанням хвороботворних мікробів, логічно припустити, що в корекції дисбактеріозу повинні використовувати засоби, які відновлюють чисельність корисних бактерій.

Пробіотики – препарати, що містять живі мікроорганізми, які можуть позитивно впливати на здоров’я людини, нормалізувати склад і функції мікрофлори різних біотопів макрооорганізму (найчастіше це біфідобактерії і лактобацили, що здатні проявляти антагонізм проти патогенних й умовно-патогенних мікробів).

Пробіотики – це бактерійні препарати, які містять мікроорганізми, що є представниками облігатної мікрофлори людини (біфідобактерії, лактобактерії, ешерихії, ентерококи), і не є представниками облігатної мікрофлори, але сприяють її розмноження (самоелімінуючі штами патогенних представників роду Bacillus, Saccharomyces boulardii). За природного способу введення вони роблять позитивний вплив на фізіологічні, біохімічні та імунні реакції організму за рахунок стабілізації та оптимізації функції мікробіоценозу. Чинним початком біфідовмісних пробіотиків є живі біфідобактерії, які становлять основну частину мікробіоти кишечника людини. Крім того, вони є представниками нормальної вагінальної мікрофлори. Ці бактерії мають антагоністичну активність по відношенню до широкого спектру патогенних і умовно-патогенних мікроорганізмів.

Для корекції мікробної екології використовуються спеціально підібрані пробіотичні мікроорганізми у вигляді пробіотичних лікарських препаратів, біологічно активних харчових добавок або продуктів харчування. Застосування пробіотиків приводить до збільшення кількості молочнокислих бактерій, які природно присутні в кишечнику. Мікроорганізми, які входять до складу пробіотичних продуктів, не патогенні, не токсичні, містяться в достатній кількості, зберігають життєздатність під час проходження шлунково-кишковим трактом і зберіганні.

Пробіотичні мікроорганізми

Біфідобактерії проявляють виражений мікробний антагонізм. У процесі життєдіяльності вони утворюють органічні кислоти, що приводить до зниження рН середовища кишечника і перешкоджає розмноженню патогенної, гнильної й газоутворюючої мікрофлори у кишечнику. Лактобактерії синтезують широкий спектр речовин, інгібують ріст інших бактерій. До таких речовин відносяться кінцеві продукти метаболізму: органічні кислоти (молочна й оцтова), перекис водню і сполуки, відомі як бактеріоцини (лізоцим, лектролін, нізин, лактоцідин, ацидофілін). Бактеріоцини – білки, які продукуються деякими мікроорганізмами і згубно діють на близькі родинні мікроорганізми. Вони мають вужчий спектр активності, ніж антибіотики, але їх дія більш виражена. Антимікробна активність лактобактерій може бути результатом продукування перекису водню. Деякі вчені вважають, вона пов’язана із стимуляцією імунної системи.

Сприятливий вплив лактобактерій на здоров’я людини визначається тим, що вони здійснюють синтез вітамінів групи В та К, незамінних амінокислот, біологічно активних речовин, поліпшують засвоюваність лактози, знижують вміст холестерину в крові, проявляють імуномоделюючу, антимутагенну та антиканцерогенну активність.

Препарати, що містять біфідобактерії, призначають дітям та дорослим у складі комплексної терапії захворювань шлунково-кишкового тракту, а також при лікуванні гострих кишкових інфекцій, бактеріоносійство (шигельоз, сальмонельоз, стафілококовий ентероколіт та інш.). У гінекологічній практиці препарати біфідобактерій в свічках застосовують для лікування і профілактики бактеріального вагінозу. У пологових будинках і лікарнях біфідовмісні пробіотики використовують для попередження клінічних інфекцій. Новонародженим дітям вони призначаються з метою профілактики мікробної колонізації кишечника, а також при ранньому переведенні дітей грудного віку на штучне вигодовування. Ці препарати знаходять широке застосування в складі комплексної терапії алергодерматозів.

Заключення

За останнє десятиріччя серед жінок багатьох країн спостерігається збільшення інфекцій піхви, які стійко посідають перше місце в структурі акушерсько-гінекологічних захворювань. Бактеріальні інфекції піхви є найбільш поширеними захворюваннями, які зустрічаються в гінекологічній практиці. Їх частота в різних популяціях коливається в межах від 30 % до 80 %. Серед інфекційних захворювань найбільш поширеними є дисбіози (бактеріальний вагіноз, урогенітальний кандидоз), хламідіоз, трихомоніаз.

Дослідження останніх років свідчать про те, що 95 % усіх вагінальних виділень пов’язані з такими захворюваннями: бактеріальний вагіноз, кандидозний вульвовагініт, цервіцит, зумовлений Chlamidia trachomatis, Herpes simplex або Neisseria gonorrhoea. Проте на сьогоднішній день відомі 3 групи піхвових інфекцій, найбільш поширені в США і Європі: бактеріальний вагіноз, кандидозний вульвовагініт і трихомонадний кольпіт. За офіційними даними, симптоми вагінозу зустрічаються у 10 млн. жінок.

Загалом слід відмітити, що пробіотики виступають не лише як антагоністи патогенної та умовно-патогенної флори, але й відомі як найбільш активні учасники морфогенезу та функціонування імунокомпетентних клітин і тканин організму. В цілому, пробіотики є важливим і необхідним інструментом захисту здоров’я людини, перш за все від дисбактеріозів шлунково-кишкового тракту, які виникають як результат нераціональної антибіотикотерапії, неправильного харчування, екологічних факторів.

Література:

1. Бондаренко В.М. Дисбиозы и препараты с пробиотической функцией / В.М. Бондаренко, А.А. Воробьев // Журнал микробиологии, эпидемиологии и иммунологии. – 2004. – № 1. – С. 84–92.

2. Дубровская М.И. Пробиотики и формирование микробиоценоза у детей первого года жизни / М. И. Дубровская, Ю. Г. Мухина, О. К. Нетребенко // Лечащий врач. – 2003. – № 5. – С. 58–60.

3. Коршунов В.М. Микроэкология влагалища. Коррекция микрофлоры при вагинальных дисбактериозах / Коршунов В.М., Володин Н.Н., Ефимов Б.А. – М.: Наука, 1999. – 79 с.

4. Хорошилова Н.В. Иммунотерапевтические аспекты применения пробиотиков в клинической практике // Лечащий врач. – 2003. – № 2. – С. 71–73.

5. Шевелева С.А. Пробиотики, пребиотики и пробиотические продукты. Современное состояние вопроса // Вопр. питания. – 1999. – № 2. – С. 32–40.