Литвиненко О.Д., Федченко Ю.А.

Харківський торговельно-економічний інститут КНТЕУ

 

Інвестиції в людський капітал – важливий фактор економічного росту підприємства

 

В ринковій економіці однією з вагомих проблем є проблема раціонального вибору об’єкта інвестування. В умовах обмеженості ресурсів (людських, фінансових, матеріальних), конкуренції, ризиків керівник кожного підприємства змушений визначати які кошти, в яку сферу, на який термін інвестувати і яка буде від них віддача.

Людський капітал є найважливішим чинником економічного розвитку, який визначає ефективність використання виробничого, фінансового та природного капіталу і безпосередньо впливає не тільки на темпи, але і на якість економічного зростання, що обумовлено рядом причин [1]:

– рухом сучасної цивілізації до постіндустріального суспільства, інформаційної, наукоємної, високотехнологічної та інноваційної економіки. Цей процес супроводжується значною зміною змісту і характеру трудової діяльності;

– зростання ролі людського капіталу приречено якісними змінами у відтворювальному процесі;

– перегруповування рушійних сил економіки у бік людського чинника обумовлено змінами в структурі продуктивних сил, але і якісною трансформацією виробничих відносин, перш за все, відносин власності. В умовах, коли головним конкурентоспроможним ресурсом національної економіки стає висока кваліфікація і сукупні знання її працівників, виникає реальна можливість розповсюдження власності працівника на матеріальні умови виробництва, заміни відокремлення капіталу від працівника їх злиттям.

Тому вкладення в людський капітал дають значний за обсягом, тривалий за часом та інтегральний за характером економічний і соціальний ефекти.

Інвестиціями у людський капітал можна назвати всі види вкладів в людину, які пов’язані з суттєвими затратами, що сприяють зростанню національного доходу (або доходу підприємства). Конкретні види основних інвестицій – це грошові затрати, часові затрати, затрати фізичного капіталу, людського капіталу.

Інвестиції в людський капітал, можливо поділити на наступні групи:

– до першої групи відносять витрати на освіту. Це вартість загальної і спеціальної освіти, формальна і неформальна освіта, витрати на навчання за місцем роботи;

– до другої групи відносять витрати на охорону здоров’я: фізичне і психічне здоров’я людини. До них входять витрати на профілактику захворювань, медичне обслуговування, дієтичне харчування, покращення житлових умов;

– до третьої групи – витрати на мобільність, завдяки яким здійснюється міграція людини з місця з низькою продуктивністю праці в місця з відносно високою, долається безробіття.

Формування людського капіталу є безперервним процесом, який протікає з різною інтенсивністю в різні періоди життя особи. Він залежить як від особистих характеристик – біофізиологічних і моральних, так і від великої кількості зовнішніх факторів – економічних, соціальних, політичних. Схематично процес формування людського капіталу в результаті інвестицій (вкладання грошей, часу, праці, фізичного капіталу, людського капіталу або їх поєднання) можна представити таким чином (рис).

 

http://www.rusnauka.com/3._KAND_2007/Economics/18884.doc.files/image006.gif

 

Рис. Схема безперервного формування людського капіталу [2]

 

Переваги структурування людського капіталу у вигляді активів – у його адресності, перевага структури людського капіталу як трудового потенціалу – у точній характеристиці необхідних людських якостей. Тоді актив людського капіталу – мета, досягнення якої згоден підтримати інвестор, а реалізація цієї мети можлива тільки при створенні необхідних якостей у особи. До основних активів людського капіталу належать усі ті елементи, в які зроблено інвестиції. Виділимо такі активи: знання, отримані шляхом загальної освіти, професійної підготовки, самовдосконалення; здоров’я; мотивація; ділові і суспільні риси; володіння економічно значимою інформацією. У сучасних умовах у групі ділових та суспільних рис потрібно особливо виділити такий актив, як духовна стабільність та інтелектуальна мобільність людини, що становить усвідомлену, морально орієнтовану здатність збирати, аналізувати, використовувати дедалі значніші потоки інформації (інформаційна мобільність).

Таким чином, частина людського капіталу, яка знайшла попит на ринку праці і приносить дохід, збільшується в процесі основної трудової діяльності за рахунок накопичення досвіду, навиків і спеціальних знань, які з’являються навіть при відсутності цільових інвестицій зі сторони адміністрації. Частину отриманого доходу людина витрачає на придбання засобів масової та спеціальної інформації. Тому, інвестуючи у своїх працівників, підприємства активізують їхню трудову віддачу, підвищують продуктивність праці, скорочують витрати робочого часу, зміцнюють свою конкурентоспроможність.

Література:

1. Богиня Д. П. Основи економіки праці / Д. П. Богиня, О.А. Грішнова – К.: "Знання-Прес”, 2009.– 313 с.

2. Ільінський І.В. Інвестиції в майбутнє: освіта в інноваційному відтворенні / І.В. Ільінський – СПБ.: СПБУЕФ, 2008. – 265 с.