Нікішиної Ірини

Методи оцінки інвестиційних ризиків

Ключові слова: інвестиційний проект, інвестиційний ризик, методи оцінки інвестиційних ризиків

У сучасних умовах ринкової економіки та інтеграційних процесів, глобалізації економіки та інноваційного розвитку важливе місце серед чинників, що впливають на розвиток країни і суспільства в цілому, займає реалізація інвестиційних проектів на підприємствах різних галузей виробництва. Кожен інвестиційний проект характеризується наявністю інвестиційних ризиків, що проявляється у зниженні доходів, перевищенні витрат, зниженні рентабельності та інш. Для вдосконалення практики прийняття й реалізації суб’єктами господарювання оптимальних рішень щодо напрямків інвестування в контексті забезпечення їх ефективності в умовах постійної трансформації та перебудов соціально-економічного середовища функціонування підприємства стає актуальною проблема врахування інвестиційних ризиків.

Проблеми практичного застосування сучасних методичних розробок з аналізу інвестиційних ризиків і розрахунків ефективності інвестиційних проектів досліджується у працях таких авторів як Ю.Біленька[1], О. Кузьмін, В.Глібчук [2], Панченко Є.Г., Дамаскіна М.В. [3], Кошечкин С.А.[4].

Метою статті є дослідження комплексу ризиків, що виникають під час реалізації інвестиційних проектів, методів їх оцінки та вибору найоптимальніших з них.

Аналіз існуючих інвестиційних ризиків і способів управління ними є основою для прийняття інвестором рішення про інвестування. Їх аналіз не завершується після прийняття рішення, а ведеться протягом усього часу реалізації та існування проекту.

Існує велика кількість класифікацій інвестиційних ризиків: за джерелами, економічними наслідками для інвестора, за характером зв’язку інвестора з джерелом ризику, за факторами ризику (див. Табл.1)[1].

Для України характерні усі види ризику, але найбільший вплив мають у сучасних умовах законодавчий та економічний ризики.

Для прийняття правильного інвестиційного рішення необхідна різнобічна інформація щодо економічного, політичного, екологічного, соціального та інших аспектів. Чим ретельніше буде досліджено кожен з цих аспектів, тим меншим буде ризик інвестування.

Слід відзначити, що у світовій практиці немає чітко визначеної методики оцінки інвестиційного ризику, а проблема його оцінки практично зводиться до визначення періоду окупності капіталу і майбутньої вартості капіталу. Але при цьому не враховується велика кількість факторів.

Якісний аналіз полягає у виявленні можливих видів ризику , а також у визначенні факторів ризику, що впливають на рівень ризику. Для врахування факторів невизначеності і ризику при аналізі використовують усю наявну інформацію про умови його реалізації.

Таблиця 1

Класифікація інвестиційних ризиків

Показник	Види ризиків
За джерелами	Систематичний
	Несистематичний: селективний, фінансовий, галузевий, ризик реєстратора цінних паперів
За економічними наслідками для інвестора	Ризик втрати прибутку
	Ризик втрати інвестованих коштів
	Ризик втрат, що перевищують вкладену суму
За характером зв’язку інвестора із джерелом ризику	Безпосередній
	Опосередкований
За факторами ризику	Економічний: ціновий, валютний, відсотковий, інфляційний, ризик ліквідності, кредитний
	Правовий (законодавчий)
	Соціально – політичний
	Кримінальний
	Інформаційний
	Техногенний
	Природний

Якісний аналіз є найбільш складним етапом при проведенні загального аналізу ступеня ризику, так як при його виконані встановлюються потенційні зони ризику, ідентифікуються можливі види ризику та етапи, на яких вони можуть виникнути.

Але для прийняття рішення про участь в інвестиційному проекті, його реалізацію недостатньо лише якісної його оцінки. Існує необхідність розробки кількісних характеристик проекту, що полягає у вираженні ризику у числовому значенні, визначенні потенційних збитків та прибутку.

Виділяють багато методів оцінки інвестиційного ризику, такі як статистичний, факторний аналіз, метод експертних оцінок, економіко – математичне моделювання.

Для сьогодення найбільш широкого вжитку набув метод експертних оцінок, на основі якого складаються різні порівняльні характеристики рівня ризику й аналітичні експертні огляди. На практиці широко використовується також метод аналогій на підставі різних публікацій або практичного досвіду інших підприємств. Отримані дані обробляються з використанням відповідного математичного апарату з метою виявлення залежностей виникнення ризикованих ситуацій та встановлення потенційних зон ризику.

Важливим методом є комплексний аналіз, який виявляє собою об’єднання декількох методів або їх окремих елементів, який здійснюється за схемою (Рис. 1) у декілька етапів, а результати визначаються за шкалою в 0 (мінімальний ризик) до 1(критичний ризик) [2].

Відбір факторів ризику, які впливають на
інвестиційну діяльність фірми

Аналіз виявлених факторів

Визначення можливих видів інвестиційних
ризиків

Збір аналітико-статистичної інформації

Існує досвід реалізації подібних Ні

інвестиційних проектів Проведення аналогій

Так

Експертна оцінка

Розрахунок ймовірності інвестиційного ризику

об’єктивним методом

Встановлення

ймовірності суб’єктивним

методом

Встановлення допустимого рівня ризику

Розрахунок математичного очікування, дисперсії,
та середньоквадратичного відхилення

Розрахунок коефіцієнта кореляції

Розрахунок показників ефективності інвестицій за
песимістичного, оптимістичного та найбільш

ймовірного варіантів

Генерування випадкових сценаріїв, які ґрунтуються на
наборі припущень

Визначення зони ризику та можливості втрат

Реалізація (відмова) від інвестування

Рис. 1 Блок-схема комплексного методу оцінки інвестиційного ризику

Особливістю цього аналізу ризиків є використання вірогідних понять і статистичного аналізу. Це відповідає сучасним міжнародним стандартам і є дуже трудомістким процесом, який потребує пошуку та залучення різноманітної кількості інформації. Перспективою подальших досліджень у цьому напрямку є пошук ефективних підходів мінімізації інвестиційних ризиків.

Цікавим у цьому напрямку є використання інвестиційного ризик – менеджменту який формується, використовується і удосконалюється у транснаціональних корпораціях (далі – ТНК) протягом останніх 15-20 років, суть якого полягає у поєднанні інформації про можливі втрати ресурсів ТНК у придбанні зарубіжних активів із стратегічними напрямками розвитку компанії у глобальному середовищі та процедурами прийняття інвестиційних рішень на всіх рівнях корпоративного менеджменту.

Інвестиційний ризик-менеджмент ТНК включає сучасну модель прийняття інвестиційних рішень, яка дозволяє мінімізувати ризики за рахунок використання двох взаємодоповнюючих інструментів управлінського аналізу (стратегічної та крос-культурної відповідності) на кожному з чотирьох основних етапів: висування ідеї, доопрацювання варіантів рішення, відбору проектів та їх реалізації. Покрокова, кількісна оцінка дозволяє точніше виявити глобальні ринкові ризики для корпорації та уникнути від’ємного синергетичного ефекту. Відпрацювання крос-культурної відповідності дозволяє своєчасно виявити та урахувати можливість виникнення міжкультурних проблем в процесі прийняття та реалізації інвестиційного проекту[3].

Приймаючи рішення про ефективність інвестиційного проекту інвестор прагне винайти оптимальне поєднання у співвідношенні «ризик - доходність». Варіант максимальна доходність – мінімальний ризик зустрічається дуже рідко, тому у вирішенні цього питання необхідне вирішення оптимізаційної задачі.

Наприклад Кошечкин С.А. пропонує декілька варіантів вирішення цієї проблеми [4].

Перший підхід. Його основною метою є максимальний прибуток, суть якого полягає у виборі варіанту, що приносить найбільший прибуток при прийнятному для інвесторі рівні ризику.

Другий підхід «оптимальна вірогідність» полягає у тому, що із можливих рішень обирається те, при якому вірогідність результату є прийнятною для інвестора. На практиці підхід «оптимальна ймовірність» рекомендується поєднувати з підходом «оптимальне коливання». Коливання показників виражається їх дисперсією, середнім квадратичним відхиленням і коефіцієнтом варіації. Сутність стратегії оптимального коливання результату полягає в тому, що з можливих рішень вибирається те, при якому імовірності виграшу і програшу для одного і того ж ризикового вкладення капіталу мають невеликий розрив, тобто найменшу величину дисперсії, середнього квадратичного відхилення, варіації.

Підхід «мінімум ризику». З усіх можливих варіантів вибирається той, який дозволяє отримати очікуваний виграш при мінімальному ризику.

Таким чином до більш ризикованих інвестиційних проектів інвестор висуває більші вимоги стосовно його ефективності, більш точної оцінки ефективності цього проекту. Цей аналіз може бути відображений у розрахунках шляхом збільшення норми дисконту – включення в неї норми премії на ризик. При цьому ймовірність настання події, пов’язаної з можливими фінансовими втратами чи іншими негативними наслідками для діяльності підприємств, стає більш прогнозованою, що має дуже важливе значення в сучасних умовах економічного розвитку України.

Список використаних джерел

1.Ю.Біленька «Інвестиційний ризик при здійсненні операцій на фінансових ринках» - //Схід №2// - 2006р.-с.41-45

2. О.Кузьмін, В.Глібчук «Оцінка інвестиційних ризиків комплексним методом» - //Вісник ТНЕУ №1// - 2008р. – с.56 - 67

3. Панченко Є.Г., Дамаскіна М.В. «Міжнародний інвестиційний ризик – менеджмент: крос-культурні аспекти» - //Інвестиції: практика та досвід №16// - 2008р – с.7-9

4. http://www.aup.ru/articles/investment/1.htm - Кошечкин С.А. «Концепция риска инвестиционного проекта»