Экономические науки/4 Инвестиционная деятельность и
фондовые рынки.
Сімонова М.В.
Запорізький національний університет, Україна
Фактори
створення сприятливого інституціонально-інвестиційного середовища в Україні
Забезпечення сприятливого інвестиційного клімату в Україні залишається
питанням стратегічної важливості, від реалізації якого залежать
соціально-економічна динаміка, ефективність залучення в світовий поділ праці,
можливості модернізації на цій основі національної економіки.
Проблемі покращення інвестиційного клімату на державному
рівні увага приділяється ще з 1991 року. На сьогодні в Україні вже створено
правове поле для здійснення інвестиційної діяльності. Зокрема, ця сфера
діяльності регулюється низкою Законів України ("Про інвестиційну діяльність",
"Про режим іноземного інвестування" тощо), понад 10 Указами
Президента, а також Постановами та Розпорядженнями КМУ.
Між тим,
попри суттєві зусилля у формуванні відповідних організаційно-економічних та
правових засад зміцнення інвестиційного клімату, міжнародними експертами
відзначається зниження інвестиційної привабливості України. Згідно рейтингів
міжнародних агентств та організацій Україна посідає далеко непровідні місця,
про що свідчать дані, наведені у таблиці 1.
Таблиця 1
Україна у Міжнародних рейтингах – 2011 рік
|
Індекс глобальної конкурентоспроможності (Всесвітній Економічний Форум) The Global Competitiveness Index (The World Economic Forum) [1] |
82 місце (серед 136 країн), піднявшись за рік на 7
позицій |
|
Рейтинг легкості ведення бізнесу (Світовий Банк) Ease of Doing Business (The World Bank) [2] |
152 місце (серед 183 країн), знизившись за рік на 7
позицій |
|
Реєстрація бізнесу (Світовий Банк) Starting a Business (The World Bank) [2] |
112 місце (серед 183 країн), піднявшись за рік на 6
позицій |
|
Рейтинг країн за простотою сплати податків (Світовий банк) Paying Taxes (The
World Bank) [2] |
181 місце (серед 183 країн), поступаючись лише Республіці
Конго і Венесуелі |
|
Кредитування (Світовий Банк) Getting Credit (The
World Bank) [2] |
24 місце (серед 183 країн) знизившись за рік на 3
позиції |
|
Захист інвесторів (Світовий Банк) Protecting Investors (The World Bank) [2] |
111 місце (серед 183 країн), знизившись за рік на 3
позиції |
|
Міжнародна торгівля (Світовий Банк) Trading Across Borders (The World Bank) [2] |
140 місце (серед 183 країн), знизившись за рік на 4
позиції |
|
Реєстрація власності (Світовий Банк) Registering Property(The World Bank) [2] |
166 місце (серед 183 країн), знизившись за рік на 1
позицію |
|
Рейтинг країн з найгіршою економікою The World’s Worst Economies (Forbes) [3] |
4 місце (серед 177 країн), поступаючись лише Гвінеї,
Вірменії та Мадагаскару |
|
Рейтинг країн за рівнем корупції European Fraud Survey (Ernst&Young) [4] |
24 місце (серед 25 країн) (на першому місці - країна з
найнижчим рівнем корупції), поступаючись
лише Російській Федерації |
|
Рейтинг найбільш конкурентоспроможних країн світу (Міжнародний інститут
управлінського розвитку) Index of the Most Competitive Countries (The International Institute for Management Development) [5] |
57 місце (серед 59 країн, які взяли участь у рейтингу),
поступаючись лише Хорватії ті Венесуелі |
|
Індекс якості життя The World’s Best Quality of Life (американський журнал International
Living) [6] |
73 місце (серед 192 країн) – це місце між Намібією і
Ботсваною |
|
Рейтинг наймиролюбніших країн The 2011 Global Peace Index (The Economist Intelligence Unit) [7] |
69 місце (серед 153 країн) |
|
Рейтинг свободи слова (організація «Репортери без кордонів») Press Freedom Index (Reporters Without Borders) [8] |
116 місце (серед 179 країн), піднявшись на 16 позицій за
рік |
|
Рейтинг країн за рівнем корупції Corruption Perceptions Index (неурядова організація Transparency
International) [9] |
152 місце (серед 183 країн), знизившись на 18 позицій і поступаючись
майже усім країнам Центрально-Східної Європи та більшості пострадянських
країн; поділяє 152 місце з Таджикистаном. |
|
Рейтинг країн за рівнем економічної свободи (Фонд «Спадщина» (Heritage
Foundation) і газета Wall Street Journal) The Index of Economic Freedom (Heritage
Foundation & Wall Street Journal) [10] |
163 місце (серед 179 країн) – це місце між Соломоновими
островами і Узбекистаном. |
Отже, проаналізувавши
вищезазначені дані можна спостерігати зниження позицій України у більшості
рейтингів, що негативно впливає на розвиток інвестиційної діяльності в нашій
країні. Тому треба звернутись до програми дій інших, більш успішних, країн
світу для вирішення даної проблеми.
Досвід країн,
що розвиваються, показує, що найчастіше інвестиційний бум у країні починається
з впровадження нових інституціональних норм і правил, а також механізмів
провадження їх у дію із подальшим контролем за їх неухильним виконанням. Це, в
першу чергу, стосується вдосконалення дії формальних інституцій, метою яких є
підтримка інвестиційного розвитку. Однак, «те, як працює економіка,
визначається сукупністю формальних правил та неформальних норм і механізмів,
які їх закріплюють. І якщо правила можна змінити за одну ніч, то неформальні
норми зазвичай змінюються лише поступово. Але ж саме норми придають
«легітимність» системі правил, і тому революційні зміни ніколи не бувають на
стільки революційними, як того б бажали їх прибічники» [11]. Таким чином, окрім
створення самих правил, тобто інституцій, необхідною умовою поліпшення процесу
залучення прямих іноземних інвестицій є процес їх впровадження і дотримання.
Найбільш
важливими факторами для створення інституціонального середовища, що сприяє
формуванню сприятливого клімату для інвестицій і ведення бізнесу в Україні, на
нашу думку, є:
-
забезпечення безпеки;
-
захист і гарантії прав іноземних інвесторів;
-
стабільність законодавчого середовища;
-
транспарентність, тобто прозорі правила гри;
-
скорочення корупції;
-
належне управління.
Якщо компанії
не впевнені в тому, що їх співробітникам та майну буде гарантована безпека,
вони не повірять і в безпеку своїх інвестицій. Більш того, необхідність
додаткових заходів щодо забезпечення фізичної та інформаційною безпеки, а також
додаткових витрат зі страхування та виплати допомоги іноземним спеціалістам
збільшує вартість інвестицій.
Навіть якщо в
країні створено безпечне середовище, і уряди змінюють один одного мирним
шляхом, як в Україні, компанії хочуть бути впевненими в тому, що їх права
будуть захищені. Інвестор повинен бути впевненим у тому, що його інвестиції
знаходяться в безпеці, що ставлення до нього буде справедливим і неупередженим,
а також що можливі суперечки можуть бути вирішені чесно та своєчасно.
Одним з
ключових та найбільш актуальних саме для України чинників формування
інституціонального середовища, що сприяє стійкості ділового та інвестиційного
клімату, є стабільність законодавчого середовища. Постійні зміни в
законодавстві,які ми спостерігаємо у країні, негативно позначаються на
можливостях інвестора планувати фінансову діяльність. Крім того, зміни в
правилах ведення бізнесу, наприклад бухгалтерського обліку та аудиту,
природоохоронних заходів і нормативів управління людськими ресурсами, що досить
часто відбуваються в Україні, також збільшують витрати інвестора. Навіть якщо в
даний момент умови сприятливі, загальна нестабільність законодавства може
сприйматися інвестором як ризик виникнення несприятливих умов, що може
спричинити відмову від інвестування.
Дотримання
принципів транспарентності дозволяє зацікавленим сторонам отримувати
інформацію, яка може відіграти важливу роль у виявленні зловживань та захисту
їх інтересів. Транспарентні системи передбачають чіткі процедури участі
громадськості в прийнятті рішень та відкритість каналів зв'язку між
зацікавленими сторонами і офіційними особами, а також забезпечують загальний
доступ до широкого спектру інформації [12].
Прозорість і
передбачуваність особливо важливі для іноземних інвесторів, які у себе на
батьківщині можуть мати справу з абсолютно іншою нормативною базою, культурою
ведення бізнесу та адміністративними структурами. Транспарентна і передбачувана
нормативна база, яка регулює інвестиції, допомагає компаніям більш обґрунтовано
і своєчасно оцінити потенційні інвестиційні можливості, а це, в свою чергу,
прискорює отримання віддачі від інвестицій.
Маємо
відзначити, що однією з найбільш розповсюджених та серйозних проблем, що
заважають організації сприятливого як для залучення ПІІ так і для ведення
бізнесу в цілому інституціонального середовища в Україні, є корупція.
Окрім
морального осуду, репутаційних та кримінальних ризиків, які тягне за собою
корупція, необхідність діяти в корупційному середовищі може, за оцінками,
обійтися інвесторам у 4 відсотки від загальної суми їх витрат, що є досить
суттєвим фактором, який може вплинути на вибір інвестором об'єкта своїх
капіталовкладень.
Слід також зазначити,
що окрім вищезгаданих факторів, які визначають інституціональне середовище в
Україні, найбільш значний вплив має належне управління. Належне управління
сьогодні признане вирішальною умовою нормального функціонування ринків і,
відповідно, формування привабливих умов для інвестицій та сталого розміщення
інвестиційного капіталу. Адже влада, яку вважають корумпованою, нестабільною
або некомпетентною, відлякує інвесторів.
Таким чином,
як бачимо стабільне інституціональне середовище є міцною основою для
економічного розвитку, і зокрема для ПІІ. Його відсутність породжує ризики, які
відштовхують інвесторів. Підсумовуючи вищезазначені заходи щодо вдосконалення
інституціонального середовища, як ключового фактору формування стійкого
інвестиційного клімату, ми вважаємо, що уряду України слід прийняти наступні
заходи із забезпечення сприятливої політичної ситуації:
-
зміцнення безпеки шляхом послідовної інтеграції у світову економіку, участі
в різних формах міжнародного, регіонального та двостороннього співробітництва,
проведення демократичних перетворень,
-
забезпечення політичної стабільності, а також впровадження в життя заходів
зі зміцнення довіри та з ефективного попередження і подолання наслідків
стихійних лих;
-
підтримання стабільності законодавства шляхом запровадження прозорих
процедур внесення змін до законодавства у планомірному порядку, а також ведення
відкритого діалогу з діловими колами;
-
забезпечення максимально можливого рівня прозорості шляхом розвитку
електронного державного управління, публічного обговорення рішень
адміністративних органів та розвитку вільних і незалежних засобів масової
інформації;
-
здійснення заходів з боротьби з корупцією шляхом впровадження кодексів
поведінки, прийняття законів про захист інформаторів, забезпечення гідного
рівня оплати праці державних службовців та створення органів з боротьби з
корупцією;
-
впровадження практики належного управління шляхом проведення чесних і
конкурентних державних конкурсів та приватизації, підтримки систематичного
діалогу з приватним сектором та створення посади уповноваженого з захисту прав
інвесторів.
Література: