Економічні науки/6. Маркетинг та менеджмент

К.е.н. Хацер Максим Володимирович

Запорізький інститут економіки та інформаційних технологій, Україна

Визначення терміну „корпоративне управління” в сучасних умовах розвитку економіки України

Слід зазначити, що теорія корпоративного управління не в повній мірі відповідає сучасним реаліям та потребам розвитку економіки України і потребує суттєвих змін.

Торкаючись проблем теоретичного характеру у корпоративному управлінні необхідно відмітити головну, а саме, невизначеність терміну „корпоративне управління”.

Термін корпоративне управління визначають багато науковців, так можемо зазначити наступні визначення:

1. Р. Капелюшніков вважає, що корпоративне управління – це набір інституціональних механізмів, які обмежують відхилення від поведінки, яка забезпечує максимізацію ринкової вартості [1].

2. М. Чечетов та А. Мендрул зазначають, що корпоративне управління – це елемент загальної системи управління, який полягає в організації взаємодії учасників корпоративних відносин [2].

3. Д.В. Задихайло, О.Р. Кібенко, Г.В. Назарова вважають, що корпоративне управління – це сукупність юридичних, економічних, організаційних норм та правил, у рамках яких функціонує корпорація (товариство), і на базі яких будуються взаємовідносини між усіма її учасниками [3].

Визначення терміну „корпоративне управління” є в українських законодавчих актах. Розглянемо цей аспект детальніше.

Так, в Законі України „Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні” дається таке визначення: „Корпоративне управління - система відносин, яка визначає правила та процедури прийняття рішень щодо діяльності господарського товариства та здійснення контролю, а також розподіл прав і обов'язків між органами товариства та його учасниками стосовно управління товариством” [4].

Цікавою є робота у цій царині Національного банку України, що регламентує процеси корпоративного управління у банківських установах в Україні. Так, у постанові Правління Національного банку України „Про схвалення Методичних рекомендацій щодо організації та функціонування систем ризик-менеджменту в банках України” дається таке визначення корпоративного управління в банках: „Корпоративне управління - система організації діяльності та контролю банку, визначає розподіл прав і обов'язків між різними учасниками корпорації, а саме: спостережною радою банку (радою директорів), керівництвом (правлінням) банку, акціонерами та іншими зацікавленими сторонами (для банків - насамперед вкладниками та іншими кредиторами), а також правила та процедури прийняття рішень щодо справ банку” [5].

Автор вважає, що надати одне визначення терміну „корпоративне управління”, яке б пояснювало всю сукупність багатогранних корпоративних відносин не можливо.

Тому автор пропонує для визначення терміну „корпоративне управління” використовувати підхід „від кількості груп суб’єктів корпоративних відносин”.

Розглядаючи корпоративне управління з точки зору двох головних груп учасників корпоративних відносин, а саме акціонери (власники) та менеджери, можемо надати таке визначення: „Корпоративне управління – це система правил та інструментів впливу, яка стимулює менеджерів акціонерного товариства працювати в інтересах акціонерів”.

Для визначення терміну „корпоративне управління” з точки зору всіх головних груп учасників корпоративних відносин необхідно визначити ці групи.

До груп учасників корпоративних відносин слід віднести всі зацікавлені у фінансово – господарській діяльності акціонерного товариства сторони, при чому за критерій зацікавленості береться фінансова зацікавленість.

Зазначимо основні групи учасників корпоративних відносин спираючись на наведений вище критерій відбору: власники (акціонери), менеджери, державні органи та органи місцевого самоврядування, кредитори, контрагенти (постачальники, покупці), працівники суб’єкта господарювання, контактні аудиторії.

Спираючись на наведену класифікацію основних груп учасників корпоративних відносин можемо дати більш широке визначення терміну „корпоративне управління”.

Корпоративне управління – це система організаційних, управлінських, економічних взаємозв’язків між групами учасників корпоративних відносин фінансовий інтерес яких пов’язаний з діяльністю акціонерного товариства.

Однак, проблеми теоретичного характеру не відображають усієї проблематики корпоративного управління в Україні, тому надалі необхідно перейти до розгляду практичних проблем, які заважають вітчизняним акціонерним товариствам здійснювати ефективне управління у сфері корпоративних відносин.

Література:

1. Капелюшников Р. Крупнейшие и доминирующие собственники в российской промышленности// Вопросы экономики. – 2000. – № 1. – С. 99 – 119.

2. Чечетов М., Мендрул А. Корпоративное управление в условиях экономической трансформации //Экономика Украины.–2001. – №4. – С. 10 – 18.

3. Задихайло Д.В., Кібенко О.Р., Назарова Г.В. Корпоративне управління: Навчальний посібник. – Х.:Еспада, 2003. – 688 с.

4. Закон України „Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні”, 30 жовтня 1996 року N 448/96-ВР // www.rada.gov.ua.

5. Правління Національного банку України. Постанова „Про схвалення Методичних рекомендацій щодо організації та функціонування систем ризик-менеджменту в банках України” від 02.08.2004 N 361 // www.rada.gov.ua.